На єдиній ілюстрації в знаменитій книжці Чарльза Дарвіна "Походження видів" зображено філогенетичне дерево, або дерево життя. На цьому малюнку великий вчений пробував окреслити розвиток живих організмів починаючи від найдавніших форм до сьогодення. Що в дереві життя дивує найбільше, так це те, що згідно нього і зебра, і лев, який її пожирає походять від одного і того самого спільного предка. Дивовижно, як з особин одного виду, які розмножувалися і співпрацювали розвинулися наскільки різні форми життя.
Не стверджуючи, що розвиток життя керується достоту тими ж принципами, що і розвиток людської думки дозволимо собі побачити між ними деяку аналогію. Адже не раз в історії ідей буває таке, що з вчення одного мислителя з часом розвиваються прямо протилежні концепції. Якщо спробувати зобразити дерево ідей психологічної думки, то Вльям Джеймс буде найкращим прикладом “спільного предка” з праць якого вийшли майже всі психологічні парадигми. Сьогодні ми спробуємо прослідкувати шляхи розвою ідей Джеймса, та те, як вони створили сучасну психологію.
Якщо спробувати підібрати одне єдине слово, яким можна охарактеризувати філософію та психологію Джеймса, то цим словом буде “досвід”. На думку американського мислителя саме досвід є ключем до розуміння найважчих питань пізнання та свідомості. Більше того ці явища і є різними сторона досвіду.
По суті, Джеймс був першим хто заявив контрінтуїтивну ідею того, що свідомості де-факто не існує. В своїй статті "Чи існує свідомість?" він ілюстрував це за допомогою красивої аналогії: якщо вважати, що наш досвід є фарбами, а свідомість відіграє роль розчинника, то можна стверджувати, що її не існує, бо ми не знаходимо нічого крім досвіду. Набір наших відчуттів, які постійно змінюють одне одного і є потоком свідомості.
Хоч потік досвіду постійно тече крізь нас, ми не маємо до нього прямого доступу. Ми не можемо дізнатися щось про структуру досвіду методом самоспостереження, оскільки спостерігаючи свій досвід ми змінюємо його. Спробувати дізнатися щось про свою свідомість шляхом самоспостереження це те саме, ніби перевіряти, чи ввімкнене світло в холодильнику час від часу зазираючи всередину нього. Сама ваша спроба перевірити змінює, те що ви хочете перевірити, тобто вмикає світло в холодильнику. Почасти через це, а почасти через вплив свого колеги Чарльза Пірса (який, до речі, вельми скептично ставився до поглядів Джеймса) наш мислитель прийшов до прагматизму. Згідно цього вчення істинним є те, що приносить користь.
Не варто плутати прагматизм з відомим висловом матеріалістичних філософів “Практика критерій істини”. На думку матеріалістів істина - це відображення дійсності в теоретичній системі, а практичний успіх цієї системи є лише індикатором того, що вона істинна. На думку ж Джеймса корисність це і є істина сама по собі.
Розвиток цих двох ідей заклали підвалини течії, яка згодом відкинула психологічне вчення самого Джеймса, як недостатньо наукове та об'єктивне. Біхевіористи довели до кінця лінію думки Джеймса зробивши ключовим об'єктом вивчення досвід не від першого, а від третього лиця. Таким чином потік свідомості перетворився в потік поведінки, який може реєструвати незалежний спостерігач. Таким чином прагматизм стимулював розвиток експериментальної науки. Також прагматизм підтримував парадигму раннього біхевіоризму й з іншої сторони дозволяючи деякий час не звертати уваги на суб'єктивні відчуття виправдовуючи це практичними результатами. З розвитком же самої поведінкової науки, особливо у працях Б.Ф.Скіннера прагматизм став основним інструментом за допомогою якого вдалося вписати переживання та емоції в рамки об'єктивної науки.
В іншу сторону ідеї Джеймса розвивали гуманістичні та інтерперсональні психологи. Ґрунтуючись на феноменології вона бачили в дослідженні досвіду американського мислителя антинатуралістичну установку. Знаменита книга Вільяма Джеймса “Різноманіття релігійного досвіду” заклала підвалини головних концептів гуманістичної психології. Важливо зауважити, що ідеї визначального значення особистого досвіду у формуванні дій людини неодноразово озвучували і до Джеймса. Проте саме Вільям Джеймс зумів на основі зібраних ним емпіричних даних висунути досить переконливу гіпотезу досвідного формування, як релігії, так і інших форм людської діяльності. Гуманістичні психологи продовжили цю лінію роздумів Джеймса. Їх логіку можна коротко окреслити наступним чином:
Суб'єктивний досвід - це досвід, який присущий тільки одній єдиній людині і не може бути в точності пережитий іншими
Поведінка людини в значній мірі визначається суб'єктивним досвідом
Оскільки ніхто крім самої людини не може пережити її досвід, то ніхто сторонній не може до кінця збагнути причин її поведінки.
За допомогою цього аргументу гуманістичні психологи робили спроби протистояти об’єктивіським установкам біхевіоризму та психоаналізу де вважається, що ознайомлений із певними даними фахівець може розуміти поведінку людини краще за саму людину. Сама ж гуманістична психологія ставила собі за мету допомогти людині краще зрозуміти саму себе.
Абрахам Маслоу пішов ще далі розробивши своє вчення про пікові стани, особливий досвід який грунтовним чином впливає на подальше життя людини. Роздуми Джеймса про людське “Я” та його розвиток згодом трансформувалися в теорію “Я-концепції” Карла Роджерса.
Когнітивісти розвинули ідеї Джеймса в іншому, більш відповідному інтенціям самого Джеймса, напрямі. В когнітивній психології в певній мірі поєдналися дві вищеописані лінії думки. З однієї сторони когнітивісти погодилися з критикою інтроспекції відкинувши її, як метод дослідження та провели спробу побудови об'єктивної науки. З іншої сторони в когнітивній психології визнається визначальний вплив суб'єктивних інтерпретацій на поведінку. Подібне концептуальне рішення дозволили розробити нову, відмінну від біхевіориської експериментальну програму досліджень.
Ще однією ідеєю, яка мала вплив на сучасну когнітивну наука була спроба пов’язувати психіку з людини із її мозком. Вільям Джеймс мав освіту медика і був повідомлений про основні досягнення фізіології свого часу. Саме через його роботи багато психологів дізналися про дані тодішньої нейронауки.
Особливо цікавим виглядає опис Джеймсом результатів досліджень доктора Моссо, який відкрив спосіб виміряти тиск крові в мозку людини під час розумової роботи. Дослідження Моссо стало прообразом технології реєстрації мозкового кровотоку в наш час, наприклад МРТ.
Підсумовуючи можна сказати, що Вільям Джеймс є одним із найбільш значущих для розвитку психологічної думки мислителів. Розвиток його ідей став джерелом різних, місцями протилежних за своєю суттю парадигм.
