Часто можна побачити думку, що Маріуполь названий так у рамках "грецького проєкту" єкатеріни II, або навпаки, що це питома грецька назва, і що місто мало не заснували грецькі переселенці й дали йому цю назву. Насправді всі трохи складніше, і, як не дивно, обидві ці версії мають під собою підґрунтя.
Велика подяка Ігорю Ходжаніязову за коментарі, без нього у цьому тексті було би набагато більше помилок та неточностей.
Передісторія
Історія Маріуполя почалася ще до приходу грецьких переселенців (а точніше депортованих з Криму росіянами урумів та румеїв). Місто має давнішу історію, тут розташовувалася запорізька Домаха та Кальміуська слобода, а можливо й кримська фортеця Боли-Сарай.
У 1778 році на основі Кальміуської слободи (хоча нам невідомо, в якому вона на той час була стані) російська адміністрація засновує повітове місто Павловськ, назване на честь спадкоємця російського трону, майбутнього павла I. Однак, вже у травні 1779 року єкатеріна II дарує грамоту "переселенцям із Криму", де місто Павловськ називається Маріанополь.
То ж що це за переселенці, і звідки ця назва?
Уруми та румеї
У пізньосередньовічному та модерному Криму, зокрема у Кримському ханстві, сформувалися дві великих православних громади — румеї, з мовою грецької групи, та уруми, з мовою тюркської групи, близькою до кримськотатарської.
З їхнім походженням все складно, є різні версії, і точної картини ніхто не знає. Але ймовірно етногенез румеїв відбувся здебільшого з середньовічних грецьких переселенців з Балкан та Малої Азії, а також з місцевого населення. Середньовічних, бо давньогрецькі колонії у Криму здебільшого не пережили Велике переселення народів.
В етногенезі урумів навпаки, скоріш за все більшу роль зіграло місцеве середньовічне населення: готи, алани, кипчаки, в цілому всі ті, хто взяв участь і в етногенезі кримських татар гірного та передгірного Криму. Хоча без грецьких переселенців теж не обійшлося.
Уруми та румеї проживали разом з іншими народами у Криму, були як окремі урумські та румейські села та містечка, так і змішані села та окремі квартали-маалле у містах. Румеї проживали на південному березі Криму від Фороса до Судака, але в XVII століття також розселилися вглиб півострова до Карасувбазара (Білогірська). Це пов’язують з походами козаків на південне узбережжя Криму, яке тоді належало османам, та пільгові умови у сусідньому Кримському ханстві.
Уруми проживали західніше та південніше: весь сучасний Бахчисарайський район, інші райони передгірного Криму та великі міста по типу Кєзлєва (Євпаторії), Кєфє (Феодосії), Карасувбазара та Ескі-Кирима (Старого Криму).
Містечко Майрум
Одним з таких урумських містечок було Майрум під Бахчисараєм. Хоча точно не відомо, було це окреме містечко, чи все ж християнське маалле міста Салачик (з 1945 року — Старосілля, зараз район Бахчисарая). Воно зустрічається також під назвами Марієн та Майрам.
Ця назва походить від урумської та кримськотатарської форми імені Міріам, Марія — Майрум. Там і зараз, в долині Майрум-Дере, розташовується Успенський монастир, відомий ще з середньовіччя, реліквією якого була ікона Одигітрія, Богородиці Марії з немовлям Христом.
За однією з версій, містечко було назване на честь цієї ікони, за іншою — на честь самого монастиря, присвяченого Успінню Пресвятої Діви Марії. В Успенському монастирі за часів Кримського ханату була резиденція православного Ґотського, а пізніше Ґотсько-Кафського митрополита, який за деяких ханів входив у Диван — державну раду ханату.
Депортація кримських християн росією
У 1771 році Кримське ханство було окуповане російськими військами, формально залишаючись незалежною державою, а у 1778 році російські війська депортували з Криму все християнське населення, у тому числі урумів та румеїв. Формальною причиною став "порятунок" від мусульман, поруч з якими християни жили століттями, а справжніми причинами — підрив економіки ханства та пошук лояльного населення, яким можна було заселити землі ліквідованого нещодавно Війська Запорозького Низового.
Однак, наобіцяні кримським християнам землі виявились вже зайняті іншими колоністами, і депортованим довелося перезимувати зиму 1778/79 років в Олександрівській фортеці на місці сучасного Запоріжжя та у селах навколо. Врешті-решт, у травні 1779 року єкатеріна II відправляє їх до Надазов'я, де й перейменовує Павловськ на Маріанополь. Нам невідомо, наскільки місто розбудувалося за цей рік, і скільки у ньому проживало населення, однак є свідчення переселенців, що вони застали лише руїни запорізьких поселень. То ж скоріш за все на той час “засноване” місто будо типовою російською "потьомкінською дєрєвнєю".
При чому назва на честь павла не пропала — у 1784 році Павлоградом назвали слободу Луганську, колишню слободу Матвіївку.
Маріанополь-Маріуполь
В місто заселилися депортовані уруми з того самого містечка Майрум, і з інших кримських міст: Бахчисарая, Кєзлєва, Карасувбазара, Балаклави, Кєфє та Інкермана.
Але чому Маріанополь? Чому не Майрум?
Можливо, ця назва від початку має російський вплив, і наближена до назви литовського міста Маріямполе. Або така форма пов'язана з тодішнім митрополитом Ігнатієм Гозадіно. Він народився в Греції, виховувався на Атосі (Афоні), і очолив Ґотську і Кафську митрополію в Криму лише у 1769 році, і відповідно скоріш за все мало розумів місцевий урумський контекст, і до нього куди ближче була "класична" грецька назва "Маріанополь".
Існує також думка, що так називався і сам Майрум у XVIII столітті, однак у цієї версії немає доказів.
Підтвердженням походження назви Маріанополь з Криму є те, що заснованим навколо селам депортовані уруми та румеї, яких ми зараз знаємо як надазовських греків, також надали назви на честь залишених ними сіл та міст у Криму: Есті Хирим (сучасною урумською абеткою Эст’и Хырым, зараз Старий Крим), Салгир Яни Сала (Велика Новосілка), Керменчик, Старий Керменчик (Старомлинівка), Карань (Андріївка), Мангуш, Есті Ласпи (Староласпа), Сартана, Чермалик, Чердакли (Кременівка), Урзуф, Ялта тощо.
Так би Маріанополь і залишався Маріанополем, однак, вже 24 березня 1780 року "на наполегливу вимогу" того самого митрополита Ігнатія, місто було перейменоване в Маріуполь, ніби на честь марії федорівни, дружини павла. Кажуть, саме таку "класично грецьку" форму запропонував Потьомкін, щоб прибрати асоціації з урумською формою імені, та зі сталістю з кримського містечка Майрум.
Висновки
Тому так, в одного боку, назва Маріуполь, а вірніше її оригінальна версія — Маріанополь, це мало не єдина нормальна назва з-поміж російських імперських "-полів", які здебільшого є псевдодавньогрецькими назвами.
Але з іншого боку, саме сучасна її форма, Маріуполь, з'явилася через "стандартизацію" росіянами оригінальної назви, яку принесли з собою надазовські греки.
Проте, хай там як, сьогодні місто-герой України Маріуполь вже давно асоціюється у нас у першу чергу не з історією отримання ним цієї назви, а з російською агресією, і ця назва вже має більше контексту у сучасних подіях, а не в історичних.
Дякую за увагу! Підтримати мене копійчиною ви можете на donatello.
