Поділ, у своєму форматі, не зручний для водіїв і транзитного трафіку. Тут вузькі вулички, різкі повороти, роздовбані дороги, трамвайні шляхи і безліч людей, котрі використовують рекреаційний потенціал цього місця на повну. Сюди немає нормальних заїздів і часто дійти буває набагато простіше ніж доїхати. Тут відсутні дороги безперервного руху. Тут велика щільність людей і автомобілів на кв.км., і для цього, як виявляється, не потрібна висотна архітектура. Поділ живе своїм ритмом, і цей ритм відмінний від швидкісних трас. Так, це швидкий ритм міста, ритм урбану, ритм молодості і ритм поважності. Це ритм тисячоліть, якими місто стоїть над Дніпром.
І автомобілі за цим ритмом тупо не встигають. Серйозно. Вони стоять. Стоять в заторах, стоять запарковані в кущах, стоять на Валах, стоять і пібікають. Це все, що автомобіль може робити на Подолі. Або стоять, або повзти.
Логічно, що гнати авто транзитом через Подол ідея така собі, тому для мимокрокоділів існують Набережно-Рибальська і Набережно-Хрещатицька/Лугова вулиці. Автомобілі об’їздять район, деякі забурюються в нього в своїх справах, але весь транзит, в основному, йде повз. Звісно, що не все йде гладко, і у точках перетину потоків утворюються затори. Однією з таких точок перетину і є світлофор на перетині Валів, Наб-Хрещатицької і Наб-Лугової. Трафік через цю точку настільки великий, що це перехрестя у пікові години більше стоїть, ніж їде. До того ж, щоб розвести потоки, світлофори там мають дуже цікаві таймінги, котрі не завжди зручні, але дозволяють хоч якось те все, що їде, розвести по своїх дорогах.
І от, маючи такий кейс, ми не придумуємо нічого кращого, як запхати в це місце ще й трафік із Троєщини. Так, тієї самої Троєщини, яку вже котре десятиліття вивозять і ніяк не вивезуть. Добре, жартую. Не тільки з Трої, але й з Воскресенки, і, здається, ще й Лісовий масив тією ж дорогою їздити буде. Тобто, кількадесят тисяч авто ми будемо додавати до трафіку на Валах і на Глибочицькій.
Що таке вулиця Глибочицька? Це вулиця, котра має 1,5 смуги руху автотранспорту, трамвайні колії, вузький профіль і веде з Подолу на Лук’янівку, а там, через кілька стоячих перехресть, далі куди бог пошле. Не найкраще місце для транзитного трафіку. Я пробував тудою їздити - пішки виходить швидше. Вангую, що в разі реалізації цього всього чудового плану, особо міцні хазяйственики вирішать ліквідувати трамвай бо він заважає. Та й Поділ теж, бо восьми-смугову магістраль безперервного руху треба буде будувати, щоб розвезти оте все шо понаїде.
Тож, що ж тепер робити з мостом і всим оцим?
Знести до біса і збудувати щось адекватне® (Відповідь надано Офісом простих рішень™).
Насправді ні. Вже збудованого моста можна використати для будівництва хорошої мережі швидкісного громадського транспорту. Хоч це і здоровенне одоробло, його можна використати на благо, не руйнуючи і так хиткий баланс автомобільного трафіку та історичного місця. Як не крути, а ресурси в нього вкладено великі, і так просто пускати на вітер те, що можна пустити в діло, буде дуже необачною справою. Звісно, доведеться поморочитись трохи, але в результаті отримаємо дуже цікавий транспортний коридор з Лівого на Правий берег, який зможе прийняти на себе величезний пасажиропотік. Але про це та дещо інше — вже в наступній статті.
