Люди рідні, люди нормальні,
Трохи грішні і дуже добрі,
Трохи виснажені карнавалом,
І налякані. І хоробрі.
Всі біжать у нагальних справах -
В марафоні не до поезій.
І ковтають життя драми,
І танцюють тонким лезом.
Щиро радять жебрацтво лишити:
Ти б, поете, пішов працювати!
Мов матроси, що радять вітрилу
Припинити на реї звисати.
* * *
Сині гори наших бажань,
Провалля розчарувань,
Над проваллями - крихкі мости
Із туги і пустоти.
* * *
Головне - не куди ти їхав,
а куди дістався.
Головне - не кого ти кликав -
а хто відізвався.
Головне - не кого ти шукав,
а кого знайшов.
Головне не те, що хотів залишитись,
Головне - що пішов.
