Автор: Владислав Остроухов
Після невеличкої перерви ми повертаємося з роздумами про Готель Хазбін!
Пізно? Так, але текст з березня лежав, що поробиш…
Американський інді анімаційний серіал, що, здається, майже повністю оминув Україну?
Про що воно і чого на просвітницькому каналі оце оглядати серіали? Коротко, бо час від часу можна собі дозволити відпочити (і вам, і собі) від складних соціально-економічних проблем і подумати про сенси в художніх творах.
Ця історія про пекло, рай і ідею того, що в кожного є другий шанс. Як класичний твір постмодерного часу, Готель повністю деконструює біблійні поняття. На противагу класичному уявленню тут до пекла окрім грішників потрапляють ті, хто посмів не погоджуватися із загальною думкою та боротися за своє розуміння світу. Таким чином внизу формується цікавий контингент. З одного боку, він наповнений вбивцями і гвалтівниками, а з іншого – є Чарлі, дочка Люцифера з ідеєю про те, що душі грішників все ще можна врятувати.
На противагу цьому існує рай, населення якого хоча і виглядає охайніше, так само допускає мову ворожнечі і ненависть як норму. Слідуй правилам системи, будь слухняний а там роби що і як хочеш.
Це протистояння підсилюється ще й тим фактом, що до пекла раз за разом прибуває все більше і більше душ, і в певний момент у раю приймається рішення про те, що для гарантування власної безпеки слід раз на рік знищувати частину тамтешнього населення. Саме цьому протистоїть головна героїня. Її ідеєю є створення в пеклі таких умов, щоб її люди мали шанс на redemption. Себто шанс на спасіння і каяття замість сліпого вбивства всіх. І хоча спроба залучитися підтримкою раю в цьому питанні швидко зазнає невдачі, це перетворює проект Готелю на приклад так званої прямої дії. Такої, що існує без підтримки згори та офіційного мандату на свою діяльність.
На противагу спробам горизонтальної організації в пеклі, рай чи не повністю покладається на ієрархію. Більше того, рішення на кшталт зачисток в пеклі приймаються в секреті від широких кіл населення, що потенційно могли б бути незгодні. Отже, маємо доволі красивий приклад напів авторитарної системи. Тут всюди показове слідування загальноприйнятій парадигмі і ненависть до формально негідного пекла і всіх його жителів. А це не робить з тебе правильної людини, чи не так?
Хоча візуально, усі і кожен в раю безгрішні, ніхто по-справжньому не зацікавлений у тому аби звернути увагу на проблеми тих, хто живе в пеклі поверхом нижче… Чим не нейтрально-байдуже західне суспільство останніх 10-15-ти років?
Загалом це історія про спробу щось змінити роблячи малі речі. Щодня і без великої підтримки, але відстоювати думки і ідеї, що чимось схоже на нашу роботу тут:)
Хай там як, навіть якщо всі політико-соціальні підтексти це лише уявлення моєї хворої фантазії, серіал з його унікальними музикою і стилем усе ще вартий того, щоб його дивитися.
