Я рідко коментую чи лізу в політичні теми, бо не люблю робити з себе експерта там, де я ним не є.
Але іноді я роблю винятки. Зробити я хотів це давно, але спочатку дрони, потім усе решта. Ну так ось.
Про Залужного і статтю The economist.
Я не знаю, хто з вас в курсі, а хто ні. Коротко. 01.11.23 Залужний дав інтервʼю Economist. І там була реальна картина, як воно є і як може бути. І особливо, що нам потрібно, якщо ми говоримо про перемогу.
Якщо кому цікавий короткий авторський переказ:
https://www.radiosvoboda.org/a/news-zaluzhnyy-viyna-priorytety-ukrayina/32666312.html
Але, крім того, що у нас новини, що пишуть, що читають сракою, то понеслось. Все погано, все пропало і перемога не завтра. Ну експерти
Країною пройшов холодний душ.
Мені б хотілось сказати усім розчарованим: вітаю в реальному світі, блять. Казали вам не казати гоп? Кожний військовий з кожного плафона і капця розказує: в орків більше зброї, більше людей, дронів, техніки, ракет. То сильний ворог. Він любить нас вбивати й він учиться на помилках. Казали? Казали. Чим слухали, питається? Засмутив вас реальний стан речей — так вам і треба, лошари.
Але човен yellow blue у нас один, того зловтішатись я не можу. От що неначасі, то неначасі.
Розбираю.
1. Я читав два інтервʼю Залужного The Times та Economist мовою оригіналу. І читав уважно.
Залужний з усією його простотою та харизмою — таки генерал. І генерал він місцями жорсткий, але досить обережний. В час, коли ми жартували з чмонь і бомжів, Залужний прямим текстом заявив, що читав усі роботи герасимова (головнокомандувача зсрф). Тобто він готувався до зустрічі з сильним ворогом і досвідченим військовим стратегом. І таки перехитрив. І потім перехитрив з контрнаступом на північному сході країни. І тому, що він хороший стратег, і тому, що він не обманює себе перемогою, а розуміє реальний стан речей. Він знає, що потрібно зробити, а чого допускати не можна. І загрози він розуміє, як ніхто інший.
2. Що ж такого сказав Залужний, що в і розчарувались? В статті економіст згадано наступні речі.
• Позиційна війна нам не вигідна, бо в орків більше ресурсів.
«При цьому затягування війни, як правило, здебільшого є вигідним одній зі сторін конфлікту. У нашому конкретному випадку – російській федерації, оскільки це надає їй можливість відновлювати та нарощувати свою воєнну могутність.»
Так, не ті у нас потужності. В довгу ми не виграємо.
• Нам потрібна авіація для прикриття наступальних наземних операцій.
«Не дивлячись на такі втрати, противник продовжує утримувати суттєву перевагу у повітрі, що ускладнює просування наших військ та є одним із ключових факторів, який трансформує характер воєнних дій у позиційну форму»
На жаль у кацапів все ще зберігається перевага в небі. І це погано, бо проти арти в піхоти ще є шанси. А ось авіація це вирок сухопутним військам. Так, орки бояться літати до нас, бо ППО наші то дуже молодці. Але вічно так тривати не буде.
• Нам потрібні дрони. І потрібне виробництво на державному рівні.
Не знаю, з якими генералами говорив колись Рєзніков і хто йому розповідав анекдоти про весільні дрони, як їх не треба.
Головнокомандувач прямо заявив треба дрони. Я читав статистику людини, яка безпосередньо займається лобіюванням БПЛА в ЗСУ. Так от. Всі волонтери країни постачають лише 10% дронів від необхідної кількості. Тобто 90% наші воїни недоотримують. Така реальність. Воюють тим, що є.
І скільки є.
• Нам потрібна техніка для розмінування.
Насправді орки мінують усе як дурні. Ми після першої світової знаходимо трофеї все ще. Скільки будемо знаходити після цієї — ніхто не скаже.
Я чув колись від саперів наступне. 1 рік війни = 10 років розмінувань. Мінні поля це зайві втрати і сповільнення багатьох наступальних операцій.
Мінне поле добре, тільки коли ти обороняєшся.
Але мирняк хоче контрнаступ. Бо що ж так повільно то, га?
• Нам потрібні Реби. Бо в росії численна перевага в засобах радіо електронної боротьби.
Я не знаю, чи є країна в якої більше ребів ніж у рф. І це насправді дуже неприємна штука. Уяви собі картину: орки пруть в наступ, дроти на тапіках вам ще вчора перебило і нема кому зробити, у вас пішли перші 300/200, а ти не можеш передати ніц, не можеш підняти дрон, не можеш викликати вогонь, евак команду чи підтримку — бо все глушиться. Ми не можемо собі дозволити такої розкоші. Орки можуть. І дозволяють.
• Нам потрібна контрбатарейна боротьба.
«Україна тут на рівних за рахунок кращої точності західного озброєння. Але вічно так тривати не буде».
Тут варто щось додавати? Треба всього, що гупає, гепає, бамкає і траскає, бо артилеристів недарма називають Богами війни. 60-70% втрат ворогу робить саме арта. А в орків її разів у 10 більше.
Нічого в них не закінчується, бо вони наробляють потужності. Можна розказувати, що то старе радянське, криве косе. Але воно все ще вбиває та калічить. І вбиватиме, поки існуватиме. Мені іноді здається, що нам 30% всього, що мають орки — то хлопці до Монголії їх поженуть. Але немає.
Нам потрібний мобілізаційний ресурс.
«Щодо створення та підготовки необхідних резервів. Порівняно з Україною, російська федерація має майже втричі більший мобілізаційний людський ресурс. Не спромігшись досягти успіху у початковий період війни складом збройних сил мирного часу, у вересні 2022 року противник розпочав часткову мобілізацію, яка триває й дотепер».
Тут мусимо розуміти, що орки зі своєю диктатурою можуть силою зібрати пів мільйона нових мобіків. Ні, навчити всіх не зможуть, але пів мільйона, це пів мільйона, хоч з автоматами, хоч з палками і камінням. Це дофіга і це лячно.
І дорого. Вартість одного патрону 5.45 для АК-74 +\- 30 грн. Просто виділити їм по одній кулі в лоб це 15 000 000 грн. Хочете перейти на натівський 5.56 сума буде більша. Але однією кулею то не обійдеться. Війна це довго і дорого.
У нас немає такої змоги. Мовчу про те, що у нас теж втрати і далеко не маленькі. Бо люди на фронті не вічні не безсмертні. І здоровʼя чи нерви у них не залізні. Їх треба міняти новими людьми. Але...
«…прогалини у законодавстві, які дозволяють у начебто законний спосіб ухилятися від мобілізації, суттєво знижують мотивацію громадян до проходження військової служби. Ці проблеми нам відомі, ми бачимо шляхи їх вирішення і постійно над цим працюємо».
Так, дорогі крикуни: ТЦК зовсім обнагліли; хай депутати, мажори, поліція йде на війну; відкрийте кордони для чоловіків, хто хоче най виїжджає; ви граєте на руку ворогу.
Це називається: корисний ідіот.
Обовʼязок захищати країну для нас однаковий. Ніхто вам нічого не відкриє і від злісного ТЦК не вбереже. І перед конкретно тобою, косарем, йти на війну ніхто не зобовʼязаний. Обовʼязок у всіх один, а виконання лежить вже на ТЦК і ВЛК. Як виконують, то інше питання. Робота криво-косо, але робиться. Ний не ний, коси не коси, хочеш плач — не хочеш не плач. Бачиш ти себе на війні чи ні. Нікого це не їбе і ніхто зі свідомих громадян допомагати тобі відкосити не буде. Підуть всі. Питання тільки коли. Бо без людей
цю війну не виграти.
Висновки.
Де факто Залужний у статті перелічив усе, що нам потрібно для перемоги. І пояснив необхідність цього. Я не знаю, що з цього раптом стало відкриттям і холодним душем. Мабуть, всім любителям і знавцям визнати, що тою чи іншою мірою усі ми потрапили під вплив «2-3 тижні» одного дурника і казок про чмонь від одних інфоциган, котрих чомусь кличуть новинами.
Просто для багатьох воїнів їх сімей і волонтерів у цьому нічого нового. І не тому, що вони такі мудрі — просто у них холодний душ відбувся раніше. Набагато раніше.
Коли то все закінчиться; аби до нового року перемога; ну ми ж виграємо — знайомо, правда?
P.s. Якщо хтось дочитав до цього моменту і кого стаття Залужного засмутила чи позбавила хорошого настрою, щоб, цитую, «жити своє життя»…
Що з цією правдою робити конкретно тобі?
Роби, що хочеш. Твоє сприйняття — твої проблеми.
Мене це не зупиняло там, не зупиняє в допомозі хлопцям тут.
Від того, знаєте ви, як воно є, чи живете життя на повну — ситуація не зміниться, в орків менше зброї не стане. Заспокоювати треба маленьких дітей, аби не плакали. І літніх людей, аби не хвилювались. Хто в цю категорію не потрапляє — то є ваші проблеми.
Просто слабкі люди борються, тільки якщо відчувають перевагу над суперником.
А сильні борються в будь-якому випадку, попри страх, зневіру і втому. На те вони й сильні. І тому вони перемагають.
Хто з них ви, то вже вирішуйте самі.
