Прощатись і прощати

Я завжди відкладала письмо. Спочатку мені варто було мати маленький за розмірами ноутбук, потім знання як писати, потім особиста драма, порада друзів, відгук в інстаграмі, негативні чи позитивні переживання, дощ в Африці, і ще ряд всього безглуздого, що насправді було лише підтвердженням мого страху бути відкритою, чи поділитися своїми думками на загал. І тільки тоді, коли я перестала шукати відмовки, а почала шукати можливості, все чарівним шляхом відразу збулось. Зі своїми страхами потрібно прощатись. Приходить час прощатись…Так як все не вічне в нашому житті, то прощатись доводиться з усім. Ми прощаємось з холодною зимою і залишком морозива у холодильнику, з коханням всього нашого життя та неулюбленою роботою. Прощатися можна із різноманітних причин, але основні: це про те, що щось закінчилось, і якби сумно не було, зараз його вже немає, але у вас є завжди є можливість мати щось інше, та інша причина – це те, що варто прощатись, аби можна було іти далі, дихати вільніше. «Прощатись» і «прощати» мають спільний корінь, і я думаю, що це недарма. Адже коли ми прощаємось з кимось, то ми перш за все прощаємо когось, або себе. Прощати – це про відпускати. Лише так ми відчуваємо себе вільно.