Коли у моїх мами і тата з'явилася інша дитина я почала дуже ревнувати.
Доходило навіть до того, що я накривала маленьку сестричку ковдрою і скидала з дивана на підлогу. Спершу мені намагалися пояснити, що це моя сестра і я маю її любити, та я цього не розумію! Я не розумію, чому маю любити людину через яку мама забуває мене погодувати,а тато постійно кричить і навіть б'є. Тому я продовжувала! Я наливала окріп у баночку з її сумішшю,викидала її ліки від болю при прорізані зубів. Через такі мої дії мама більше не заливає нас в кімнаті лише у двох.
Тому мені потрібен інший план!
Я прикинулася, що полюбила сестру,це було неважко варто було подарувати крихітці пару своїх іграшок кілька разів сходити з ними на прогулянку парком як мамина недовіра вщухла!
Це мені на руку!
Вони все ще неохоче підпускають мене до сестри та зрештою в них немає вибору!
Усе що їм залишається це вірити!
Одного дня удача постукала в мої двері! Матусі потрібно було вибігти на пару хвилин в магазин і вона лишила нас із сестрою у вітальні маленька спала на дивані,а я гралася своїм улюбленим ведмедиком!
Мама повернулася хвилин через вісім чи може п'ять? Я ще погано рахую!
Сподіваюся їй сподобається мій сюрприз!
Ось вона проходить по коридору і зазирає у вітальню її погляд одразу фіксується на дивані та вона там нікого не знаходить вираз її обличчя змінюється на чистий жах коли я усміхаючись вказую на відчинене вікно! Вона наче на чужих ногах підбігає до вікна і дивиться у низ! Люди під вікном схожі на комах,так тато каже дев'ятий поверх вдало це демонструє! Мама починає плакати і кричати це триває не довго я ледь встигла порахувати до шести! Після того як мама заспокоїлась вона підійшла до мене обійняла і взяла на руки.Вона так давно мене не обіймала я така щаслива! Вона несе мене до відчиненого вікна! Напевно вона все зрозуміла і тепер ми зможемо разом пограти! Матуся саджає мене на підвіконня спиною до вулиці її очі такі ж холодні як і руки! Вона штовхає мене і я лечу це відчуття схоже на те коли я впала з мостику,але цей політ трохи довший!
Удар!
Боляче!
Матусю мені дуже болить!
Усе тіло болить!
Удари тата не такі болючі!
З моїх очей починають линути сльози, мені так боляче, мамусю мені так боляче, будь ласка приходь швидше! Я чую чийсь крик і плач напевно це матуся за мене хвилюється,а може навіть і тато! Він у мене хороший просто іноді бувають погані дні! Мені погано у вухах щось дзвонить голова починає паморочиться я хочу спати! Мамусю коли я прокинувся ти ж будеш поруч?
В моїх руках щось м’якеньке, це ж мій ведмедик я й забула що весь цей час він був в моїх руках! Мені вже не болить! Мені так спокійно я все ще на асфальті біля нашого дому,але тепер я можу сісти! Роздивляючись навколо бачу купу людей лікарі на машині з вогниками,поліція та сусіди. Це ж треба усі прийшли пограти з нами! Матуся буде щаслива! Праворуч біля мене лежить лялька ту яку подарувала мені хрещена на день народження я закутала її у пелюшки моєї сестрички і прив'язана кульку з несправжньою кров'ю яку тато купив для того щоб розіграти колегу з роботи! Я знаю як мама любить фільми про детективів тому я придумала для нас з нею таку гру! Цікаво,а сестричка вже прокинулась я перенесла її в ліжечко після того як мама пішла бо на дивані її голова якось недуже зручно лежала!
А де мама? Вона ж не образилася на мене за те що я заснула щойно ми почали грати у детективів? Я хочу спитати про це у тітоньки Наталі з восьмого поверху та вона мене не чує мабуть тому що істерично плаче,але і інші мене теж не бачать та не чують! Чому?
Залізні двері під'їзду відчиняються два незнайомих дядечка у формі виводять маму під руки вона не підіймає очей вище землі під її ногами я кричу їй щось щоб привернути її увагу та вона як і інші мене не чує. Її саджають в машину з вогниками і кудись везуть:
Сподіваюся вона скоро повернеться,а я буду чекати її тут!
Розділ 2
Ненавиджу!
Він ще навіть не народився,а його речима уже всі шафи забиті!
Ненавиджу!
Гроші які я відкладала собі на електросамокат батьки витратили на пелюшки,суміші і памперси!
Ненавиджу!
Мама більше не запитує, як у мене справи в школі? Бо постійно зайнята розмовами із своїм животом, тато теж далеко не відкотився, годинами лежить на її округлому животі і чекає коли дитина почне рухатися!
Ненавиджу!
Вони кричать на мене кожен день,а цій паразитуючій хворобі вже навіть ім'я придумали!
Вони мають любити лише мене!
Це ж треба було до такого додуматися тринадцять років жили нормально,а тут на тобі братика на день народження я взагалі-то гекона хотіла!
Вони повинні любити лише мене і тільки мене!
А однокласники мені казали, що молодші брати та сестри нічого хорошого із собою не приносять згадати лише ту шестирічну дівчинку, яку мати викинула з дев'ятого поверху за те, що та викинула ляльку молодшої сестрички з того самого вікна! Загалом одні проблеми! І с кожним днем вони стають гіршими, мама через вагітність не може робити більшість хатніх справ тому наказує мені їх виконувати! А раніше вони мені планшет за гарні очі дарували і квитки в найкращий дитячий табір купували. Іграшки, речі, увага,похвала все що вони можуть дати належить мені!
Вони зобов'язані любити лише мене!
І вони будуть це робити я про це по піклуюся!
Що я можу зробити? Таблетки мені не продадуть ,а інші способи можуть нашкодити мамі, ах золотко давай тиж єдина відмінниця серед восьмих класів!
Тато знову нагримав на мене і відправив мити посуд, та будь ласка мені не важко просто можна було і вічливіше попросити,а не звертатись до мене як до...як там було сказано в тій аудіо книзі яку слухає мама? Як до наймички чи кріпачки? Не пам'ятаю!
Щей мама зі своїм "ми будемо любити вас однаково!" Брехня! Вона бреше! Як би це справді було так вони б віддали останній шматочок піцци мені ,а не мамі з її "я не можу нічого вдіяти Ромчик дуже його хоче!"
Чому вони люблять цього виродка більше ніж мене?
А може це не в ньому проблема?
Точно в одній книзі з біології було сказано що при заплідненні яйцеклітини важливу роль грає швидкість сперматозоїда і його "гідність". Тор із "марвелу" гідний бути володарем молота, сперматозоїд на ім'я Роман гідний стати плодом,а в подальшому дитиною і суто технічно чи теоретично на місті мого брата міг бути будь хто!
Одже справа в батьках!
З мамою битва вже програна,а ось тато хоч і сердиться та обіймає мене частіше ніж вона, значить з ним ще не все втрачено!
Не обов'язково щоб мене любили обоє буде достатньо і одного!
Я дочекалася ночі,вже час спати та я пропустила ритуал водних процедур і вирішила втілити свій план у життя!
Він обов'язково буде любити лише мене!
Я тихенько пробираюся на кухню матуся робить собі бутерброди одночасно протираючи свій великий живіт! Беру ніж із підставки і кличу маму вона обертається і я б'ю!
Один! Два! Три! Чотири!
Чотири удари у груди досить?
Я спеціально намагалася не влучити у живіт малюк ні в чому невинен!
На передсмертні крики матері прибіг батько побачивши маму що лежить на підлозі і закривавлену мене з ножем, він на мить скам’янів! Я була впевнена, що він мене похвалить, адже вже давно не кохає маму бо якби кохав то не ходив би кожен четвер і суботу до тітки Наталки із сусідньої багато поверхівки, що через дорогу! Здається вона аж на восьмому поверсі живе! Але моя впевненість похитнулася коли з його очей потекли сльози він швидким кроком направився в бік комірки і через кілька хвилин повернувся з сокирою в руках!
Він повільно наближався до мене і я не знайшла кращого рішення ніж втеча! Слава богу мені вистачило спритності проскочити повз нього!Оскільки жили ми на першому поверсі я вирішила, що безпечніше буде вибігти на вулицю і перебігти дорогу та це не допомогло, кинута мені в спину сокира боляче врізалась мені між лопаток я впала ноги наче відняло і ще кілька метрів я могла лише повзти! При повзла я до якоїсь засохлої калюжі крові після чого світ почорнів!
Після того як я розплющила очі я зрозуміла, що щось тут не так біль від сокири у спині за одну добу не проходить та й я сумніваюся, що маленька дівчинка з повністю понівеченим тілом і брудним ведмедиком у маленьких долоньках,яка до того ж просить тебе з нею погратися це щось нормальне!
Та все таки щось в цій малій є! Щось, що змушує мене ніколи їй не відмовляти! Ці оченята, які дивляться на мене наче на богиню,цей голос який постійно мене хвалить і засипає компліментами,ці рученята які постійно приносять мені маленькі, але такі гарні подаруночки ця голова з якої постійно тече кров,але яка з такою довірою тиснеться до мене коли я розповідаю одну й ту саму шкільну історію по п'ятому кругу!
Вона любить і цінує лише мене!
Ми так схожі обоє такі самотні,але тепер у неї є я, а в мене вона! І зовсім скоро до нас приєднається ще дехто!
Бабуся, що постійно сидить на лавці, мала каже що цю бабцю звуть Юстина вона настільки самотня, що в її квартирі не те що родичів або котів, навіть мишей не має Та все ж вона дуже хороша постійно пригощає нас цукерками і вже тиждень по ночах спостерігає як ми граємо на дитячому майданчику! Дорослі, які іноді до неї підходять розповідають щось про привидів, які катаються на гірках і гойдалках пізно в ночі ! Не знаю про, що вони ми з малою тут кожної ночі тусуємось і нікого крім нас самих і бабусі Юстини тут не було! Знову брехня лине з вуст дурних дорослих!
Ми дуже любимо бабусю Юстину і дуже хочемо щоб вона завжди була з нами тому коли вона помре ми приготуємо для неї ціле свято!
Бабусю Юстину три дні тому на лавці вбив якийсь молодик, що хотів її пограбувати та це нас не засмучує адже як ми і хотіли тепер ми тут у трьох! Бавимось! Розажаємось розповідаючи вже знайомі історії і на знайомих моментах говоримо в унісон,а потім сміємося всі в трьох! Бабуся Юстина дає нам цукерки вони не дуже смачні,але вона робить це бо любить нас! Ми єдині хто у неї є!
Вони люблять мене,а я люблю їх!
Ми разом сміємося і плачемо,а також чекаємо!
Ми чекаємо,але кожна своє! Бабуся Юстина чекає нового дня щоб пригостити нас цукерками, мала чекає коли повернеться її матуся, якщо вірити сусідам то сидіти їй лишилося років 15,а я...
А я чекаю помсти, чекаю моменту коли ці живі мразоти будуть молити мене про смерть, всі татко, мама малої і той хлопець що вбив бабусю Юстину заради 300 гривень в її гаманці!
І я впевнена що ми дочекаємося! Адже час для нас тепер нічого вже не вартий! Ми йому більше непідвладні!
Кінець!
