Провина вцілілого - складне почуття, яке можуть відчувати як цивільні, так і військові.
Що можна зробити, щоб не було так гостро та не боліло.
☑️ Нагадайте собі: війна – не ваша провина.
Спрямуйте емоції на ворога, який розпочав її. Якщо поруч загинув побратим чи посестра, і ви вважаєте, що зробили недостатньо для його/її порятунку – поміркуйте про те, що всі навколо також не змогли цьому завадити.
☑️ Загибель товаришів – це злочин ворога.
Пам’ятайте: зараз багато людей почуваються винними. Так психіка захищається від безсилля. Простіше звинуватити себе, що ми недостатньо робимо, ніж прийняти, що одноосібно ми не можемо кардинально вплинути на перебіг війни та різко зупинити її.
☑️ Поговоріть з людьми, які відчувають те саме. Це дасть вам відчути, що ви не самотні у своїх переживаннях.
Зверніться до психолога – фахівець допоможе відрізнити реальну провину від уявної. До того ж виговоритися людині, якій довіряєш, і яка тебе повністю приймає, - це хороша та дієва профілактика ПТСР.
☑️ Дбайте про свій ресурс і дозволяйте собі жити і помічати маленькі радості. Якщо ви матимете сили – зможете бути корисним і для інших.
Не думайте про те, що вам не вдалося зробити – зосередьтеся на тому, що вдалося. Спрямуйте енергію на корисні справи – навіть у тилу можна наближати перемогу.
