З історією вже розібрались, а тепер щодо концепції: «OK Computer» пов‘язаний між собою радше тематично, аніж суцільною розповіддю про якогось персонажа. Проте абстрактна лірика породжує теорії, а отже, працює це в обидва боки. Тож уявімо собі персонажа, який подорожує тією дорогою, що зображена на обкладинці. Либонь, він навіть не сам їде в автівці. З сім‘єю. Як раптом стається трагедія.
Airbag: Головний герой потрапляє в автокатастрофу, через яку гине вся його сім‘я. Лишень йому вдалось врятуватись завдяки подушці безпеки («I'm amazed that I survived / An airbag saved my life»).
Paranoid Android: Схоже, протагоніста виписали з лікарні задовго після аварії. Технологічно людство вже розвинулось, що неабияк дратує головного героя. Він вирушає до бару, щоб розслабитись. А втім, його розізлили люди, особливо чоловік з телефоном в руках. Персонаж емоційно вибухає й розбиває пляшку об голову цього чоловіка. Вже після бійки він покидає бар і йде блукати вулицями з думками на кшталт «чому я на цьому світі, що я в біса взагалі роблю зі своїм життям».
Subterranean Homesick Alien: Ним оволоділа параноя, він губить зв‘язок з реальністю й не може нормально функціонувати в суспільстві. Почуття відчуженості — зростає. Страх до людей, залежних технологій — теж. Мовляв, бо ті можуть завдати йому ще більшої шкоди («I'd tell all my friends but they'd never believe me / They'd think that I'd finally lost it completely / I'd show them the stars and the meaning of life / They'd shut me away»).
Exit Music (For A Film): Персонаж божеволіє через провину. Він знову й знову згадує той день, коли сталась аварія. Роздумує, як вони могли б уникнути цього всього й просто втекти («Today we escape»). Його поглинає жаль.
Let Down: Воднораз з‘являється ненависть до себе. Протагоніст вважає себе нездарою. Мовбито він не може робити речі правильно, а тільки псує їх, тим самим розчаровує і людей, і себе. («The emptiest of feelings / Disappointed people»). Пісня дещо схожа на «Subterranean Homesick Alien», адже й тут йдеться про відокремленість від усього навколо («Let down again»).
Karma Police: Життя здається на стільки пустим і нещирим, що він використовує концепцію карми, аби засуджувати людей, які займаються дратівливими, на його думку, речами. Тоді як його мучить депресія. Він йде вниз по низхідній спіралі, принижуючи й звинувачуючи себе за смерть родини («For a minute there / I lost myself, I lost myself»).
Fitter Happier: Відтак, персонаж закривається у собі, дистанціюється від інших, щоб поглянути на суспільство збоку. Він помітив, як сильно люди нагадують роботів. Вони сліпо виконують накази своїх керівників. Хоча це його лякає, втекти від такого життя він не насмілився.
Протагоніст порівнює себе зі свинею в клітці, що лікується антибіотиками. Тим самим він підкреслює свою замкненість, ніби потрапивши у пастку він виживає лише завдяки лікам, а не свободі.
Щоб виростити справді здорову свиню, їй потрібно вільно пастись. Для людини ж свобода — як йдеться у пісні — це звільнення від будь-яких очікувань; спокій; виховувати дітей так, як цього хочеться вам; мати відповідальність за щось і дотримуватись розпорядку дня.
Проте ця людина приймає ліки, тобто йде безпечним шляхом, виховує дитину за традицією, живе життя з пам‘яттю про «порожнє й тривожне» минуле. І хоч це нібито вважається зразковою поведінкою, ви не можете тримати людину в клітці. Суспільство не повинно чогось очікувати неї. Ми маємо право на помилку. Ми можемо бути неідеальними. Це і є свобода.
Electioneering: Утім, з початком передвиборчого сезону протагоніст стає більш цинічним щодо суспільства в його країні. Політики як завжди обіцяють багато («I will stop at nothing») а роблять мало (або взагалі нічого). Вони, як мантру, повторюють слова «я можу покластись на ваш голос», вбиваючи у голову виборців це послання й формуючи ілюзорну довіру до цього кандидата.
Climbing Up the Walls: Зазвичай, у спробах втекти від чогось, на стіну залазять від відчаю. Мабуть, головний герой вирішив, що бути в безпеці у цьому світі = ізолювати себе, закритись в будинку, вимкнути світло, сидіти мовчки і потопати в безодні страждань.
No Surprises: Страх, параноя, депресія, відчуття провини і жалю — все це дуже важко нести на своїх плечах. Настільки важко, що протагоніст не може навіть вийти на вулицю. У нього з‘являються суїцидальні думки. Проте хочеться вірити, що кульмінація пісні така: коли персонаж каже «Такий гарний будинок, такий гарний сад», він не згадує найтепліші моменти в житті перед смертю, а вперше дивиться на ці речі як на щось прекрасне, тому й вирішує не йти до кінця.
Lucky: І хоч через суїцидальні думки у нього зникло бажання жити, так він позбувся страху смерті. Разом з тим зникла параноя. Протагоніст нарешті може вільно, без турбот, жити життям. Він пережив аварію, через що у нього ніби з'являється комплекс Бога, мовляв, тепер йому ніщо не зашкодить. Та попри це, персонаж вперше в житті почувається щасливим.
The Tourist: Незважаючи на те, що головний герой досі не вважає себе частиною суспільства, тепер він усвідомлює, як подушка безпеки врятувала йому життя. Інструментально пісня доволі схожа на «Airbag», тож на цьому коло замикається. Він продовжує жити так, як це було до аварії.
