3.11.2012 р.
***
Буду з тобою...
Ви ж не дурні!!!
Зважитесь долю
Втяти в борні?
***
Стати злиденним, трохи хитким
І вже п’яніти просто таки?
Від мого сказу та від вини,
За свої втрачені кращі роки...
***
Ні! Фантазерство, мрії пусті...
Прошу вже вкотре, лиш відпустіть!
Нудитись вперто, вигадки знов
Про нас у парі, ніжну любов...
***
Місяць у небі, вечір настав,
Все що згадалось, викрав туман...
Пустка у серці, важкість в душі
Та це не привід для самоти!
Весна, на небі світить яскраве сонце Його промені заглядають у моє віконце, На мене вони ласкаво споглядають Мені прокинутись допомагають.
У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
Весна, на небі світить яскраве сонце Його промені заглядають у моє віконце, На мене вони ласкаво споглядають Мені прокинутись допомагають.
У вірші йдеться про відновлення і пошук надії після важких часів. Паростки, що проростають з попелу, символізують прагнення до світла і нового життя. Головний герой згадує про свій досвід, ховаючи нектар, який хоче поділитися з іншими.
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
