3.11.2012 р.
***
Буду з тобою...
Ви ж не дурні!!!
Зважитесь долю
Втяти в борні?
***
Стати злиденним, трохи хитким
І вже п’яніти просто таки?
Від мого сказу та від вини,
За свої втрачені кращі роки...
***
Ні! Фантазерство, мрії пусті...
Прошу вже вкотре, лиш відпустіть!
Нудитись вперто, вигадки знов
Про нас у парі, ніжну любов...
***
Місяць у небі, вечір настав,
Все що згадалось, викрав туман...
Пустка у серці, важкість в душі
Та це не привід для самоти!
Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.
Вірш про тяжкість проблем сучасного життя і що іноді лише під час дощу думки можуть бути чистими та спокійними
Цей вірш — про тремку рівновагу між втраченими шансами і надією розпочати знову. Як сповідь митця перед самим собою: про розлад всередині, про шторми, що минають, і про внутрішній компас, що веде далі — крізь сумніви, крізь безмовну ніч — до нового аркуша.
Вірш про тяжкість проблем сучасного життя і що іноді лише під час дощу думки можуть бути чистими та спокійними
