30.10.2012 р.
***
Десь подівся твій образ незвичний...
Полетів ти напевно туди,
Де навколо лиш зорі космічні,
Неосяжні простори, світи!
***
Заховається жовтень під стріху,
Споглядатиме оком сумним:
Ці холодні дощі не до сміху!
Поринатиме знову у сни...
***
До наступного року, до вересня,
Як настане студентське життя,
Як уперше до школи запросить
До науки мале першеня...
Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.
Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.
