Женщина з білим, як сніг, волоссям
Я її не знаю зовсім
Бігає в класичних костюмах, цілує перехожих ліниво й незграбно, ховає в підкладці жакета сигарети й записники, в яких пише про пекло автобіографічно й докладно
Останнє, не дивно, дається їй легко та вміло - немов виводити одній особі по тілу пензлем серце іншої
Женщина, писати про яку і якій стало губною звичкою
Та, що з'являється уві снах навіть у тих рідкісних випадках, коли її зовсім не кликали
Женщина, після слів якої диявол присоромлено ховає очі
Їй хотілося б віддавати зрізане волосся, навіть знаючи всі тонкощі китайської міфології
Женщина з білим, як сніг, волоссям
Поступися, мужчино, місцем
На цей раз вона буде написана мною
Наляканим буквам у пеклі гаряче й боляче
Але не їй
Ніколи
Руки переплітаються між собою
Нас обіймає полум'я, нас огортає холодом
