В сьогоднішньому тексті я пропоную трошки відступити від огляду гуртів, музикантів і напрямів, а натомість зануритись в глибини музичної історії. А точніше в один з її найколоритніших епізодів. 1985 рік. Золота пора рок музики. І слухання сенату з виступом що увійшов в історію.
Вісімдесяті. Часи розквіту і піку популярності рок музики в Штатах. Часи “патлатого” року. Період появи/розквіту таких легенд як Kiss, Twisted Sister, Cinderella, Van Halen, Joan Jett, Alice Cooper, Bon Jovi і інші. А ще це час коли прокотилась чергова хвиля протистояння моралістів проти музикантів. Древня епоха, коли замість того щоб звинувачувати в усіх гріхах і проблемах комп’ютерні ігри, ще звинувачували рок-музикантів і настолки “Dangeons & Dragons” (серйозно, це на той момент були 2 головних обвинувачуваних в усіх гріхах, від дитячого сексуального насильства до суіцидів).
Піковим моментом цієї хвилі стали слухання в сенаті США які стались 19 вересня 1985 року. Приводом для них стало невдоволення Тіппер Гор (дружини сенатора Альберта Гора) альбомом Принса “Purple Rain” який вона купила їх дочці. На думку Тіппер альбом містив надто відверті тексти і вона стала однією з співзасновниць PMRC (“Parents Music Resource Center”), а також підштовхнула свого чоловіка почати процес по лінії сенату.
В історію цей процес увійшов під назвою "PMRC Senate hearing". Але ще кілька популярних альтернативних назв, таких як "Tipper Gore-Frank Zappa hearing" (по іменам лідерів обох сторін) чи "rock-porn hearing" (через фразу про “рок порно” від одного з сенаторів).
Сторону захисту на цьому процесі представляли композитор Френк Заппа (на честь якого одна з назв процесу), автор пісенних текстів Джон Денвер і фронтмен популярного гурту Twisted Sister Ді Снайдер, чия участь нас тут цікавить найбільше. Невідомо скільком іншим представникам музичного ринку було розіслано запрошення на слухання, але з’явились лише ці троє.
Варто зауважити, що дамочки з PMRC склали власний ТОП-15 “найнебезпечніших/найбрудніших пісень”, в який під номером 7 потрапила пісня Twisted Sister - “We're Not Gonna Take It”, з приміткою про підозру в пропаганді насилля. Їм дуже “сподобався” кліп і вони навіть використовували його як “доказ” на слуханнях (видно ці люди не дивились тогочасні дитячі мультики типу “Тома і Джері”). Це з одного боку найвідоміша пісня з цієї 15ки (навіть скоріше найлегендарніша), а з іншого показник невипадковості участі в слуханні саме Ді Снайдера.
Важливим фактором була і позиція музичних лейблів. Здавалось би, на поверхні лежить їх зацікавленість в підтримці проти-цензорних рокерів: цензура потенційно могла знизити продажі окремих альбомів з однієї сторони, і підвищити витрати через потребу додаткового процесу, власне виставлення вікових рейтингів, з іншої. Але на практиці великі гравці цієї індустрії були готові піти на ці жертви в обмін на жорсткіше оподаткування бізнесів, що займалися копіюванням касет і тим самим приносили індустрії великі збитки. Тож по факту митці не мали підтримки від цього очевидного і доволі потужного потенційного союзника.
Тож, про що ж йшла мова на тому слуханні?
Звинувачення
Для початку розглянемо аргументи сторони моралістів, серед яких були дружини сенаторів, представники релігійних організацій і експерти з дитячого здоров’я.
Вони наполягали що з часом музика ставала все відвертішою, провокативнішою і сексуалізованішою. Для порівняння наприклад була використана пісня The Beetles “Twist And Shout” з 60их. Для зачинщиці цього процесу Тіппер Гор це був приклад з її дитинства (часів коли трава була зеленіше) рок музики без відвертої лірики (те що там практично весь текст відкритий для сексуалізованого трактування навіть в більшій мірі ніж пісні що вона критикувала її жодним чином не насторожило).
Офіційна позиція PMRC наполягала на тому, що те що вони вимагають це не цензура, а “допомога батькам прийняти зважене рішення що купувати своїм дітям”. І для цього вони вимагали наявність маркувань на касетах і пластинках про “відверті тексти”. Хоча під удар потенційно потрапляли не тільки тексти, а і відео, обкладинки альбомів і тд.
Вцілому аргументація дуже нагадує ту яку зараз використовують різні апологети заборони/обмеження різних комп’ютерних ігор. Наприклад один з дитячих психіатрів наполягав на шкідливості такої музики приводячи в приклад те, що серійний кіллер Девіт Берковіц був поціновувачем творчості Black Sabbat і їх одіозного фронтмена Оззі Озборна. Це дуже нагадує як зараз можуть звинувачувати наприклад серію ігор GTA як причину дій якогось школяра що відкрив стрілянину в школі (завжди зручніше звинуватити щось з поп-культури, аніж шукати справжню причину).
Захист
Як вже було згадано, захист представляло лише три людини.
Першим був композитор Френк Заппа. Його основний акцент був на захисті Першої Поправки, яка гарантувала свободу слова. Варто виділити три ключові цитати з його виступу. Одночасно найколоритніші і найбільш показові щодо його позиції:
"Пропозиція PMRC це непродуманий шмат маячні який не здатен забезпечити дітям жодних переваг, порушує громадянські свободи людей що вже не є дітьми і обіцяє завантажити суди на роки вперед розглядами інтерпретацій і внутрішніх проблем застосування в запропонованому формулюванні.
В моєму розумінні, по закону, Перша Поправка має вищий пріорітет порівняно з нижчими законними актами. В цьому контексті, вимоги PMRC є еквівалентом боротьби з лупою через обезголовлювання."
Список вимог PMRC він охарактеризував наступним чином:
виглядає як інструкція для якогось зловісного різновиду програми по привчанню до туалету, щоб зламати на корню всіх композиторів і виконавців через тексти декількох
Ну а позив вцілому по його словам був
обмежуючим торгівлю законодавством, зліплений як пудинг швидкого приготування Дружинами Великого Брата
Мабуть його позиція була не надто аргументованою, але варто визнати, він вмів обрати колоритні порівняння. Хоча на сенат вони і не справили великого враження.
Після нього виступав автор текстів Джон Денвер. Персона цікава в рамках цієї справи тим, що будучи активним християнином він мав би розглядатись як потенційний прихильник іншої сторони. Але це був той випадок, коли віра не позбавляла людину власної позиції. В його поглядах, те що пропонувалось було саме цензурою, якій він відкрито оппонував.
Як приклад він приводив власну пісню “Rocky Mountain High”, яку заборонили на ряді радіостанцій вважаючи що в ній згадуються наркотичні речовини. В той час як автор наполягав що там мова йде про піднесення і відчуття себе живим після часу проведеного в горах. На його думку не було жодних причин очікувати що якась національна служба яка буде оцінювати тексти виявиться менш упередженою. Він навіть порівняв цензуру творчості з процесами в нацистській Німеччині.
Але найколоритнішою річчю з його боку в той день стало не слово, а вчинок. Прямо посередині своєї промови він перервав її і покинув засідання сказавши що запізнюється на зустріч з НАСА (мужик хотів стати астронавтом). Чесно скажемо, не найкращий спосіб показати щирість своїх ідеалів.
Завершував же 5ти годинне слухання Ді Снайдер. Він же став його головною окрасою в усіх можливих сенсах.
На слухання 2є з 3х спікерів захисту прийшли в максимально офіційному одязі і тільки Ді прийшов в своєму звичному провокативному образі. Очікування від його виступу були найменші. Публіка вважала що цей “по дурнуватому вдягнений” чоловік не зможе нічого серйозно протиставити звинуваченню (вважається що його запросили взагалі на слухання якраз розраховуючи на такий ефект). Як же вони помилялись.
З боку Снайдера було дуже грамотним рішенням не змінювати свій образ. Це дозволило йому одночасно прикувати до себе максимум уваги і мати справу з заниженими очікуваннями. Коли він почав давати ретельно підготовані аргументовані відповіді і контраргументи на всі закиди опонентів, контраст з очікуваннями в рази посилив ефект.
Для початку, він зруйнував шаблони озвучивши що він є одруженим батьком, християнином і не вживає ані алкоголю, ані сигарет, ані наркотиків. До речі, враховуючи які перфоманси дідусь Снайдер виконує і зараз на сцені в свої 69 років, здоровий спосіб життя не викликає жодних сумнівів (щоб ми всі в такій формі були в 69…).
Далі він пройшовся по словам дружини сенатора Гора (тієї що приводила пісню з строками “Ah-ah-ah-ah, wow” як приклад цнотливіших текстів з минулого). Місіс Гор в пісні “Under the Blade” почула садомазохізм, бондажі і інші дотичні речі. В той час як Ді Снайдер пояснив, що пісня розповідає про страх людини щодо хірургічного втручання (пісня була написана як знак підтримки одному з гітаристів гурту, що на той момент очікував на операцію), а все почуте міс Гор лише говорить про те, про що вона думає (якщо цитувати дослівно: “Міс Гор шукала там бондажі і садомазохізм і вона їх знайшла”).
Тут же доцільно згадати ще одну цитату зі слухання:
Краса літератури, поезії і музики в тому що вони залишають простір для аудиторії щоб додати власні уяву, досвід і мрії до цих слів
Розкритиковану “жорстокість” з відео “We're Not Gonna Take It” він пояснив найочевиднішим порівнянням: з дитячою мультиплікацією. Купа різних мультиків насправді експлуатують атрофовану жорстокість (як і чимало комедійних фільмів). Конкретно для Twisted Sister джерелом натхнення були мультики про Віллі Е. Койота (за словами Снайдера, кожна сцена кліпу була підібрана з його власної чималої колекції мультиків).
Коментуючи знову ж таки слова міс Гор, він зміг підловити її на брехні. Справа в тому, що намагаючись по максимуму очорнити опонентів дружина сенатора озвучила ніби бачила мерч (футболку в тому випадку) Twisted Sister з оголеною жінкою в кайданках. Але такого мерчу ніколи не існувало, а гурт, як підкреслив Снайдер, уникав подібного в мерчендайзі, обкладинках, виступах і навіть приватному житті.
Більше того, ми завжди виступали за те, що рок не має бути сесксистським і має однаково апелювати до чоловіків і жінок.
Сенатор і по сумісництву чоловік міс Гор який вів це слухання намагався виправдати свою дружину сказавши ніби вона говорила про 2 різні футболки, одну з Twisted Sister, а іншу з оголеною дівчиною, але і ця маніпуляція була успішно розбита Снайдером який апелював до того як було побудовано речення міс Гор. Тож сенатору Гору довелось змінювати тему (вкотре).
Як вже згадувалось, Ді вже був батьком. Тож сенатори вирішили підловити його на запитаннях про те як би він обирав музику для свого сина. На що отримали доволі резонну відповідь:
Очевидно що як батько і рок фанат я знаю, що якщо я бачу на обкладинці альбому відрублену голову козла в пентаграмі між оголених жіночих ніг, я знатиму що це не той альбом який я хочу дати послухати своєму сину.
Я прочитаю назви пісень на звороті, і якщо там говориться щось на кшталт “Ice Cream Castle” чи пісня називається “If the Kid Can’t Make You Come”, я зрозумію що це сексуально відверта пісня. Глянувши на обкладинку, назви пісень і тексти ви покриєте основи потрібні для розуміння чи прийнятна це музика.
Ну і нарешті, я б послухав цю пластинку. В тих рідкісних випадках, коли обкладинка і назви пісень не говорять про себе, батьки можуть переконатись в їх безпечності послухавши їх. Я не думаю що в країні багато музичних магазинів що не дадуть повернути альбом, або обміняти його на щось інше.
Ще одним пунктом дискусії стала назва угрупування фанатів гурту: “SMF friends of Twisted Sister”. На прохання сенатора Ді розшифрував цю назву як “Sick Moth***er friends of Twisted Sister” (десь тут мав би бути лайк від Самюеля Л. Джексона).
Як ми пам’ятаємо Ді Снайдер християнин, тож сенатор спробував використати це проти нього спитавши “І це також християнська група?”. На що музикант відповів що “він не думає що нецензурщина має щось спільне з християнством”. В пізніших інтерв’ю Ді Снайдер визнавав що це був єдиний пункт де йому не було особливо чого протиставити сенату.
Повністю його виступ можна нині вільно побачити на ютубі:
Наслідки
На думку більшості, свою частину дебатів з сенатом рокер таки виграв, хоч на фоні існуючого балансу сил (і того що рішення приймали родичі позивачів) це і була капля в морі.
За результатами цього слухання таки було введено спеціальні маркування для альбомів з “відвертою лірикою” (“Parental Advisory: Explicit Lyrics”). На довгій дистанції це їм особливо не завадило, а десь навіть складалась ситуація, що саме альбоми промарковані як “дорослі” продавались значно краще. Але це таки створило чимало дрібних неприємностей митцям на дистанції короткій.
Деякі великі мережі магазинів відмовлялись додавати в свій асортимент альбоми з такими позначками (сигарети і алкоголь чогось вони так не уникали, хоч віковий рейтинг той самий), в деяких регіонах спричинявся тиск на магазини пластинок, щоб вони не виставляли “відверту” продукцію, були локальні судові розбірки і заборони концертів, гуртів чи продажу.
Також парадоксальним чином від процесу активістів проти року постраждав найбільше зовсім інший жанр музики. На момент слухання реп лише перебував в стадії зародження, а коли він розквіт, саме йому довелось прийняти на себе основний удар. Станом на 2020 рік 51% всіх позначених такою відміткою альбомів приходились саме на реп. Рок музика складала лише 13% цього “відвертого” клубу.
Даний процес мав значний вплив на формування музичного ринку в тому вигляді який ми знаємо зараз. Він нам подарував історію яскравого неформатного рокера що зміг перемогти в дебатах досвідченого сенатора (і майбутнього віце-президента) зруйнувавши чимало шаблонів і очікувань.
Так, в результаті цих слухань митці не змогли досягти своєї мети і зберегти повну свободу від цензури. Але вони подали приклад, вони показали що за свободу творчості можна і варто боротись. А успішність їх музики попри всі перепони показала що жодна цензура не здатна зупинити справжнє мистецтво. Бо попри всі пуританські потуги завжди знайдуть ті, хто скаже “I Wanna Rock”.
П.С. Для тих хто не проти почитати щось на цю тему англійською, дуже раджу оцю статтю: https://www.businessinsider.com/35-years-pmrc-rock-lyrics-senate-tipper-gore-frank-zappa-2020-9 . Вона стала просто таки безцінним джерелом різних дрібних фактів про слухання в сенаті при підготовці цього тексту.
