Нещодавно понад 320 економістів з усього світу (включаючи мене) підписали листа до генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша та президента Світового банку Аджая Банги. У листі висловлено занепокоєння вибуховим зростанням нерівності, яка останнім часом зростає швидше, ніж будь-коли після Другої світової війни.
Цей процес був настільки гострим, що навіть коли надзвичайне багатство зросло до неймовірних рівнів, абсолютна бідність також зросла. Крім того, нерівність доходів на душу населення між країнами, яка скорочувалася, знову почала зростати.
Це безпрецедентне зростання нерівності має багато негативних, навіть руйнівних наслідків. Як ми зазначаємо в нашому листі, це «роз’їдає нашу політику, руйнує довіру, перешкоджає нашому спільному економічному процвітанню та послаблює багатосторонність». Це також перешкоджає спробам запобігти погіршенню клімату та боротися з наслідками зміни клімату. Дійсно, жодна з 17 цілей сталого розвитку ООН ( ЦСР ), ухвалених у 2015 році для реалізації до 2030 року, ймовірно, не буде досягнута без сильного акценту на зменшенні нерівності.
Саме тут на допомогу приходять ООН і Світовий банк. Зменшення нерівності саме по собі є однією з ЦСР 10, які цього року перебувають на середньостроковій перевірці. Нещодавно в більшості випадків спостерігався відкат, але ЦСР 10 особливо сильно постраждала. Він був сиротою навіть серед ЦСР, маргіналізований через відсутність лідерів у багатосторонній системі.
Неадекватні показники
Ситуацію погіршує те, що показники, які використовуються для відстеження прогресу в боротьбі з нерівністю, дуже неадекватні. Контролювати цю мету доручено Світовому банку.
Банк не покладається на загальновизнані показники нерівності, такі як коефіцієнт Джині (який інкапсулює дисперсію доходів у всьому розподілі та коливається від 0 для повної рівності до 1 для нескінченної нерівності) або коефіцієнт Пальми ( частка найвищий дециль доходу, поділений на частку доходу, що припадає на нижні 40 відсотків).
Замість цього він застосовує поняття «спільного процвітання», яке виражається як необхідність «поступово досягти та підтримувати зростання доходів найнижчих 40 відсотків населення на рівні, вищому за середній по країні». Це химерна ідея нерівності: вона виключає багатих із рівняння! І це дає дуже оманливі оцінки масштабів нерівності або прогресу в її зменшенні.
Робота Development Finance International показує , що, згідно з індикатором банку, із 79 країн, для яких були доступні дані опитування за період безпосередньо перед пандемією, 42 (53 відсотки) продемонстрували прогрес, дев’ять (11 відсотків) не змінились і 28 (35 відсотків) погіршення продуктивності. Проте країни можуть продемонструвати покращення цього показника, навіть якщо доходи стають більш зосередженими на самому верху. Власні оцінки банку Джині показують, що серед 78 країн за той самий період коефіцієнт знизився лише в 34, залишився незмінним у 31 і підвищився у 13.
Однак навіть для цього Світовий банк покладається на дослідження споживання, які, як правило, недооцінюють найвищі доходи, оскільки багатші домогосподарства менш імовірно дадуть точні відповіді на такі опитування, якщо взагалі дадуть відповіді. Тому має сенс включити іншу інформацію, наприклад, з обов’язкових податкових декларацій.
Правдоподібні показники
Це те, що надає Всесвітня база даних нерівності. Його дані охоплюють набагато ширший діапазон із 172 країн і виявляють набагато серйознішу нерівність. За даними WID, за той самий період 2015-2019 років лише 26 відсотків країн показали покращення коефіцієнтів Джині, 37 відсотків залишилися на місці, а 36 відсотків погіршилися. Таким чином, три чверті країн не показали прогресу або навіть відступили в плані нерівності.
Використовуючи коефіцієнт Пальми, який фіксує різницю між багатими та бідними, ситуація ще гірша. Згідно з даними WID за цей період, лише 12 відсотків країн показали покращення цього співвідношення, тоді як 35 відсотків залишилися на місці, а більшість, 53 відсотки, погіршилися. І добре відомо, що нерівність значно зросла під час та після пандемії.
Це життєвий досвід людей у більшості країн світу. На тлі дедалі більшої різниці між багатими та бідними, розмови про «спільне процвітання» виглядають як обман, який, швидше за все, викликає цинізм. Тому наш лист просить ООН і Світовий банк перейти до набагато більш правдоподібних і широко використовуваних показників для відстеження прогресу в досягненні ЦСР 10.
Нерівність багатства
Також важливо зменшити нерівність у багатстві, яка зросла навіть більше, ніж нерівність у доходах. Останній звіт про нерівність у світі показав, що 10 відсотків найбагатших людей у світі володіють 76 відсотками всіх багатств, тоді як найбідніша половина їх практично не має. Дійсно, багато хто в боргах із «негативним статком». Тому відстеження та зменшення нерівності в багатстві є ключовим.
Крім того, хоча заявленою метою ЦСР 10 є «зменшення нерівності всередині та між країнами», наразі жоден показник не використовується для відстеження нерівності між країнами. Проте загальновизнано, що глобальні економічні процеси після пандемії, а потім війни в Україні призвели до різкого зростання нерівності між країнами. Відстеження їх є важливим першим кроком до роботи над їх зменшенням.
Важко, якщо не неможливо, щось зробити з проблемою, якщо ми навіть не вимірюємо її належним чином. Все більше людей у всьому світі визнають це і вимагають змін. Тепер уряди та багатосторонній процес повинні відповісти на цю вимогу.
Автор Джаяті Гош, професор економіки Массачусетського університету в Амгерсті. Вона є співголовою Незалежної комісії з реформування міжнародного корпоративного оподаткування та членом Консультативної ради високого рівня Генерального секретаря ООН з питань ефективної багатосторонності та Ради Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань економіки здоров’я для всіх.
Джерело Social Europe
