Досвідчений дипломат США запропонував країнам ЄС, що робити із замороженими активами РФ. Мова не про конфіскацію, але про передачу коштів жертвам війни в Україні. Як цього домогтися, Філіп Зеліков пояснив DW.
Американський адвокат, дипломат, науковець і письменник Філіп Зеліков розкритикував неефективне управління 300 мільярдами доларів заморожених Заходом російських активів. DW поговорила з ним про долю цих активів і про його пропозицію щодо розпорядження ними, яку він днями конфіденційно представив урядам кількох країн Євросоюзу.
За свою кар'єру Зеліков працював у п'яти президентських адміністраціях США - від Рональда Рейгана до Барака Обами, потім був стратегічним консультантом в адміністрації Джо Байдена. Серед іншого співрозмовник DW брав участь у дипломатичних зусиллях з об'єднання Німеччини та припинення холодної війни.
Зараз він старший науковий співробітник у Гуверівському інституті війни, революції та миру (Hoover Institution on War, Revolution and Peace) - науковому центрі при Стенфордському університеті, для якого він і написав свою роботу «Новий погляд на російські активи. Пропозиція щодо міжнародного врегулювання санкційних рахунків».
DW: З огляду на «човникові переговори» між США та Україною, США та Росією і схильність Москви домагатися поступок, чи не здається вам, що зараз є небезпека, що РФ зможе отримати назад свої заморожені активи?
Філіп Зеліков: Зараз, я вважаю, небезпека того, що гроші будуть повернуті Росії, невелика. Не думаю, що будь-яка з ключових європейських держав схиляється до того, щоб повернути гроші російському уряду, а США навряд чи зможуть самостійно домовитися про такий варіант.
Небезпека в тому, що гроші просто залишаться без руху і без будь-якої можливості їх використання. Саме в цьому полягає тактична мета Росії. Не думаю, що вона розраховує на повернення цих активів. Натомість росіяни мають намір включити це питання в безрезультатні переговори з метою не допустити, щоб ці гроші допомогли Україні. Тактична мета Росії - тримати гроші подалі від українців, тому що це дасть українцям надію. А вся російська політична місія полягає в тому, щоб переконати українців у безнадійності їхнього становища.
- Але чому, по-вашому, Росія не ставить перед собою мету повернути ці гроші?
- Варіант, за якого гроші повернуться в Росію, а Україна залишиться без коштів на відновлення, суперечив би політичній позиції всіх великих європейських урядів. Вони дуже чітко дали зрозуміти, що гроші не повинні повернутися в РФ без домовленості про те, яким чином Україні будуть компенсовані збитки.
Тим часом росіяни можуть спробувати створити умови, за яких бездіяльність Євросоюзу просто призведе до закінчення терміну дії санкцій. США не в змозі це зробити, але у Росії є й інші фронти. Вона може використати Угорщину і спробувати заблокувати наступне продовження санкцій ЄС у липні. І в той момент, коли санкції припинять дію, росіяни зможуть просто вивести гроші за 24 години.
- З огляду на все це, як, на ваш погляд, слід вчинити з цими активами?
- Правильніше за все було б їх відокремити і перевести в спеціальний фонд. Я використовую саме слово «переведення», а не «конфіскація». Я вважаю цей термін невдалим, тому що він звучить так, немов Бельгія, Німеччина або Франція забирають ці активи собі. Але цього статися не повинно.
Потрібно вчинити з цими активами так, як з активами неблагонадійного банку: ізолювати їх на чистий рахунок і управляти ними. Це необхідно робити в рамках трастової угоди. Траст управляється країнами, які беруть участь у цьому грошовому переказі. Тобто тими, в депозитаріях, банках і валютах яких зараз зберігаються заморожені російські активи, що перетворилися на готівку. (Як випливає з дослідження Філіпа Зелікова, це Бельгія, Велика Британія, США, Японія, Франція, Канада, Швейцарія, Австралія та Сінгапур. - Ред.)
Якщо з Росією вдасться укласти мирну угоду, і учасники переговорів вирішать, що частина цих грошей має бути їй повернута, - гаразд. Але найімовірніше, якщо мирний договір буде укладено з урахуванням заморожених активів, буде ухвалено рішення, що ці гроші мають бути розподілені між жертвами російської агресії.
Однак росіяни спробують поставити умови, за яких вони могли б отримати частковий контроль над розподілом або право впливати на те, як ці гроші витратять в Україні, причому так, щоб потрапити в український уряд.
- Ви вважаєте, що це можливо?
- Я думаю, що Росія це запропонує, а ми маємо бути пильними, щоб на це не піддатися. Тому що росіяни не мають права контролювати розподіл цих грошей. Вони мають право вимагати, щоб гроші, передані жертвам, були зараховані в рахунок фінансових зобов'язань Росії. Але сума цих зобов'язань, за всіма оцінками, набагато перевищує суму заморожених активів. (Збиток, завданий Україні російською війною, Київ 28 березня оцінив у 589 млрд доларів. - Ред.)
Отже, траст повинен буде налагодити процес розподілу коштів серед постраждалих від російської агресії, однак перший крок - це зібрати всі гроші та передати їх у довірче управління. Причому, можна створити траст таким чином, щоб він не перешкоджав тому, що відбудеться під час мирних переговорів.
- На саміті ЄС ми запитали нового прем'єр-міністра Бельгії про заморожені російські активи, і він назвав їхню можливу конфіскацію «актом війни». Ба більше, виявилося, що він вжив заходів щодо запобігання подальшому обговоренню цього питання серед країн Євросоюзу. Враховуючи, що Бельгія - країна, в якій зберігається найбільша частка цих грошей, що означає позиція Барта Де Вевера для майбутнього цих активів?
- Прем'єр-міністр Бельгії - політична фігура. Бельгійський уряд дипломатично доніс його точку зору, а уряди країн ЄС поділилися зі мною тим, що говорить Брюссель. Він занепокоєний перспективою зіткнутися з судовими розглядами і вимогами про відшкодування збитків, якщо Бельгія візьме участь у незаконній конфіскації активів. Я розумію це занепокоєння, хоча вважаю, що побоювання з приводу судових ризиків перебільшені. Але все одно не варто від них відмахуватися.
Думаю, пропозиція, яку я розробив і обговорив з деякими офіційними особами, зніме стурбованість бельгійської влади. Вивести міжнародний депозитарій Euroclear і Бельгію з лінії вогню, помістити гроші в траст, відповідальність за який візьмуть на себе країни, що здійснюють переказ, - ті самі країни, які від самого початку поставили Euroclear у Бельгії в таке незручне становище, наприклад, G7.
Адже коли термін облігацій закінчився, і вони перетворилися на готівку, у Euroclear не було жодних вказівок, що з нею робити, а без вказівок Euroclear безпорадний. Крім того, без інвестиційної стратегії він змушений щодня заново вкладати цю готівку на найбазовіших умовах, внаслідок чого щодня втрачаються мільйони євро, призначені жертвам російської агресії.
А так це буде просто траст, поки гроші не розподілять відповідно до міжнародного права і рахунок не буде закрито. А бельгійцям знадобиться гарантія відшкодування потенційного збитку.
- І хто має її надати? ЄС?
- Це можуть зробити кілька урядів - учасників трасту. За моїм задумом, основна відповідальність буде покладена на траст, і все, що буде потрібно, - це сума, щоб покрити дуже невеликий юридичний ризик. Рішення про передачу грошей у траст ухвалюють усі уряди-учасники, до числа яких може входити і Бельгія. Юридичний ризик Бельгії усувається і відтепер його покриватиме інша організація. Наразі ніхто не запропонував їй такого рішення.
- Чому?
Відповідь досить банальна, але це поєднання двох чинників. Перший: люди просто не розуміли, як це зробити технічно. І другий: відносно мало хто мав політичну волю, щоб за це взятися. Донедавна, наприклад, існували побоювання: якщо ми щось зробимо із замороженими російськими активами, це поставить під загрозу стабільність євро як валюти. Дедалі частіше ті, хто аналізує цей аргумент, бачать, що це не є серйозною проблемою. Тобто не вистачало політичної волі до дії через побоювання за євро та закулісні погрози щодо заходів у відповідь, наприклад, що одна країна не купуватиме облігації іншої країни.
Цими страхами і погрозами можна керувати. Стає дедалі очевидніше, що якщо з ними не впоратися, Європа може накликати на себе економічну катастрофу. Бо якщо не зробити нічого, щоб допомогти відновити Україну, це стане економічною катастрофою для Європи. А поки що є, з одного боку, небажання розв'язувати цю проблему, а з іншого - відсутність знань про те, як її розв'язувати. Але обидва ці чинники зараз поступово долаються.
- Тобто ви вважаєте, що зараз більше політичної волі?
- Так, безсумнівно.
- Це пов'язано з реальним ризиком того, що Угорщина накладе вето на продовження санкцій ЄС?
- Так.
- Отже, це і є «план Б» на випадок угорського вето?
- Було б перебільшенням говорити, що європейці розробили запасний план. Але можна точно сказати, що політична воля до пошуку рішення сьогодні набагато вища, ніж ще два місяці тому. Це видно і відчутно. І це змушує знову шукати шляхи вирішення проблеми, і в цьому процесі ідеї, подібні до моєї, отримують новий імпульс.
- Як ви думаєте, ЄС і залучені в цей процес країни змогли б реалізувати вашу ідею до наступної дати продовження санкцій у липні?
- Так, безумовно.
- Які головні труднощі ви бачите?
- Це технічно і політично складно, як і в будь-яких інших випадках, коли необхідно щось створити в уряді. Потрібно об'єднати зусилля кількох країн, але політична воля до цього зараз дуже велика. Це здійсненно, але потрібні люди, які розуміються на питанні, потрібно наймати «архітекторів». У ЄС та урядах деяких його країн є люди, які могли б це зробити.
- Яку роль у цьому має відігравати Україна?
- Якщо створити такий траст, як я описав, то принаймні більша частина грошей управлятиметься в інтересах жертв російської агресії, а головною жертвою є Україна. Цілком доречно, щоб український уряд мав право голосу в тому, як розпоряджаються грошима в його інтересах. Якщо гроші інвестуються на допомогу Україні, я думаю, що Київ має право голосу і в тому, які інвестиційні цілі і як структурувати інвестиції. А в питанні про те, як найефективніше розподілити ці гроші, Україна повинна мати дуже вагомий голос.
