Отже, почнемо з основ. Як відбувається (за книжкою) оборона механізованої роти? Бригаді для оборони призначається ділянка, батальйону – район оборони, а роті та взводу – опорний пункт. Ширина батальйонного району оборони - 3-5 км, глибина – 2-2,5 км. Рота займає опорний пункт 1-1,5 км по фронту і до 1 км в глибину, а взвод – до 400 м по фронту і до 300 м у глибину. Проміжки між ротними опорними пунктами можуть бути до 1000 м, а між опорними пунктами взводів – до 300 м.
Бойовий порядок роти будується в один або два ешелони. Залежно від характеру місцевості підрозділи механізованої роти в опорному пункті можуть розташовуватися кутом назад, уступом та мати інше розташування, яке забезпечує найкращу організацію системи вогню перед фронтом і на флангах опорного пункту.
Бойовий порядок включає:
I-й ешелон;
II- й ешелон;
бронегрупу;
вогневу засідку.
Одноешелонна побудова, як правило, застосовується за нестачі сил і засобів, на важкодоступній для дій противника місцевості, під час оборони у другому ешелоні батальйону. В один ешелон може будуватися оборона під час дій у складі батальйону в глибині оборони, а також на другорядному напрямку, під час бою в смузі забезпечення або на передовій позиції. Побудова бойового порядку роти в один ешелон дозволяє одночасно залучити в бою більшу кількість сил і засобів роти, що забезпечує максимальне використання вогневих можливостей і створення високоефективної системи вогню.
Під час оборони роти на напрямку зосередження основних зусиль батальйону, який доступний для дій танків, бойовий порядок зазвичай будується у два ешелони.
Перший ешелон механізованої роти складають механізовані взводи з засобами підсилення. Він призначений для завдання противнику максимального ураження вогнем усіх засобів перед переднім краєм оборони та для стійкого утримання важливих ділянок місцевості (об’єктів) на передньому краї. До його складу входять механізовані взводи із засобами посилення.
Другий ешелон механізованої роти призначений головним чином для стійкого утримання ділянок місцевості (об’єктів) у глибині оборони та для знищення противника, який прорвався в глибину ротного опорного пункту. Своє завдання він виконує вогнем із займаного опорного пункту, а за сприятливих умов і проведенням контратак спільно з другим ешелоном старшого командира (начальника).
За одноешелонної побудови бойового порядку роти до його складу будуть входити всі механізовані взводи із засобами посилення.
За двоешелонної побудови бойового порядку в складі першого ешелону роти будуть два взводи, а в другому ешелоні – один взвод.
Бронегрупа роти створюється з метою підвищення активності оборони та своєчасного посилення її стійкості на найбільш загрозливих напрямках, закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і вирішення інших завдань, що потребують стрімких, маневрових дій і ефективного вогневого ураження противника, а також повнішого використання бойових можливостей танків, бойових машин піхоти та бронетранспортерів.
До її складу можуть входити декілька танків і бойових машин піхоти, бронетранспортерів (як правило без десанту), виділених із підрозділів першого і другого ешелонів, які обороняються поза напрямками зосередження основних зусиль.
Танки й бойові машини піхоти (бронетранспортери), призначені для дій у складі бронегрупи, із заняттям оборони можуть спочатку розташовуватися і готуватися до бою у своїх взводних опорних пунктах. У встановлений час вони зосереджуються в районі, який має надійні захисні та маскувальні властивості (у ярах, на зворотних схилах висок, у лісі та інших укритих місцях), ретельно маскуються і готуються до виконання поставлених бронегрупі завдань або заняття оборони у своїх взводних опорних пунктах.
Вогнева засідка виставляється з метою завдання противнику максимального ураження раптовим вогнем прямим наведенням, кинджальним вогнем і застосуванням мінно-вибухових загороджень. У вогневу засідку може виділятися взвод (відділення), посилений саперами.
Підрозділ, виділений у вогневу засідку, завчасно займає позицію й ретельно маскується. Позиції вогневої засідки вибираються, як правило, на танконебезпечних напрямках в опорних пунктах, проміжках між ними або на флангах. Найбільш вигідними місцями для позицій вогневої засідки є зворотні схили висот, складки місцевості, околиці населених пунктів, узлісся і чагарник.
Система опорних пунктів і вогневих позицій роти включає:
опорні пункти взводів, які об'єднанні в ротний опорний пункт;
вогневі позиції танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), протитанкових керованих ракетних комплексів та інших штатних і приданих вогневих засобів;
траншеї і ходи сполучення.
Система опорних пунктів і вогневих позицій підготовляється залежно від прийнятого рішення, бойових можливостей роти, наявності часу і характеру місцевості.
Тепер поговоримо про власне укріплення. Опорний пункт складається з мережі траншей які поєднують вогневі позиції, в тому числі окремі винесені окопчики, укриття для піхоти (бліндажі та щілини) та господарські приміщення/приміщення життєзабезпечення та КСП. “Типовий” взводний опорний може мати близько 1 км траншей, декілька бліндажів, біля десятка перекритих щілин та n окремих окопів. Звісно цифри умовні та широко варіюються.
Траншея призначається для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу й маневру в ході бою. Вона обладнується бійницями, окопами для стрільців, майданчиками для кулеметів та окопами інших вогневих засобів, а також укриттями для особового складу. Траншея основного профілю глибиною 110 см допускає ведення вогню зі стрілецької зброї стоячи на дні рову. На окремих ділянках за наявності часу траншею заглиблюють до повного профілю – 150 см. Траншеї (ходи сполучення) риють землерийними машинами (рис. 3.10) або вручну (рис. 3.11). У разі використання ПЗМ-2 для основного профілю об’єм вийнятого ґрунту зі 100-метрової траншеї становить 77 м3, на її улаштування необхідно 0,7 машин-годин; в мерзлих ґрунтах ці значення 72 м3 і 2,8 машин-годин відповідно.
У разі виривання вручну для основного профілю об’єм вийнятого ґрунту з 1 м траншеї – 0,8 м3 ,на її улаштування необхідно 0,8 людино-годин, для повного профілю відповідно 1,1 м3 і 1,2 людино-годин. Траншеї (ходи сполучення) влаштовують методом ламаного креслення в плані з довжиною фасів (прямолінійних ділянок) 40–50 м у разі виривання траншейною машиною та 20–30 м у разі виривання вручну. Якщо траншея вирита землерийною машиною, командир відділення організовує її дообладнання.
Для того аби зашити 100 м траншеї дошкою, згідно з нормативами, потрібно 8 м3 дошок, 70 кг дроту та 3 кг цвяхів. При використанні Геотекстилю потрібно 300 м2 геотекстилю, 140 погонних метрів рабиці, 70 кг дроту, 1,5 м3 дошки та 3 кг цвяхів.
Окопи для стрільців, марксменів, для ведення вогні з кулеметів (РПК, НСВТ, ПК, ДШК тощо) та гранатометів (РПГ, СПГ, АГС тощо) споруджують спершу для стрільби лежачи, потім його поглиблюють для стрільб з коліна та стоячи. Після закінчення відривання окремого окопу бруствер розрівнюють лопатою та маскують під вигляд та колір місцевості за допомогою місцевих матеріалів: травою, гілками, орною землею, снігом тощо. Бійницю для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше 60. У бічній крутості окопу обладнують нішу для боєприпасів. Для обшиття окремого окопу потрібно додатково 1-1,5 м3 дошок.
Споруди для захисту особового складу забезпечують захист особового складу від засобів ураження противника. До них відносяться: перекриті ділянки траншей, які обладнуються з використанням лісоматеріалів та залізобетонних конструкцій; бліндажі: промислового виготовлення з залізобетону, гофрованої сталі та виготовлені силами підрозділів з лісоматеріалів;
Для будівництва перекритої ділянки траншеї потрібно 1,44 м3 лісу кругляка, 0,07 м3 дошок, 20 скоб цвяхи, мішки, пропіленова плівка.
Бліндажі з лісоматеріалів облаштовуються довжиною 4 м, місткістю на 8 чоловік або довжиною 2,5 м, місткістю на 4 чоловік. Для будівництва бліндажа з лісоматеріалів потрібно слідкувати, щоб накриття круглого лісу мало діаметр не менш ніж 20–25 см. Витрати складають 13 м3 лісу кругляку, 8 м3 дошок, 200 скоб, 39 кг цвяхів, 30 кг дроту, плівка для ізоляції, мішки, труба для вентиляції.
Готові захисні споруди з залізобетону збираються з готових елементів (+- 500 тис. грн за комплект згідно з тендерами Прозорро), встановлюються у завчасно виритий котлован та додатково облаштовуються на місці.
Додатково можуть бути створені перекриті лісоматеріалом вогневі точки, або навіть залізобетонні вогневі споруди ВС-1 (+- 1млн грн за комплект згідно з тендерами Прозорро).
В першу чергу відкривається котлован для споруди.Потім закладаються блоки з визначенням секторів обстрілу, проводиться зварювання, виконується їх гідроізоляція та засипання, облаштовуються водовідвідні колодязі та вентиляція. Далі споруда удосконалюється: її обшивають шумоізолюють зсередини, облаштовують місця для зберігання боєприпасів, маскують. Глибина готового котловану: до 3 м. Ширина – до 6 м, довжина до 65 м. Об’єм вийнятого ґрунту 150 м3, на облаштування споруди потрібно 1,2 машин-годин та 35 людино-годин.
Також оборона може додатково посилюватись невибуховими загородженнями (рови, наддовби) та мінними полями.
Трапецієподібні рови, не єдиний тип протитанкових ровів, як видно на ілюстрації нижче, але обмежимось ним, риють бульдозерами й екскаваторами у два етапи. Спочатку бульдозерами на глибину 0,9–1,0 м, потім екскаватором рів дообладнується на повну глибину, вириваються і перемички, що залишаються за бульдозерами. Виривання ровів екскаваторами ведеться на всю глибину з викиданням ґрунту на обидва боки рову. Ґрунт у відвалах розрівнюється бульдозером. На виривання 100 м рову необхідно: 3 машин-годин бульдозера і 10 машин-годин ЕОВ-4421(екскаватор на базі КрАЗ-255).
На влаштування одного ряду загороджень довжиною 100 м із колод (залізобетонних або металевих стовпів – 90 шт.) необхідно 12 год роботи інженерно-саперного взводу, 6 машин-годин екскаватора та 12 машин-годин автокрану; І ні, “пірамідки” це не правильне загородження, правильно робити саме так.
Складність виявлення мінно-вибухових загороджень та пророблення проходів у них противником досягається ретельним вибором місць їх встановлення та раптовістю застосування, різноманітністю схем влаштування та способів встановлення мінних полів і груп мін, маскуванням, встановленням змішаних і хибних мінних полів, застосуванням мін, що не вилучаються і не знешкоджуються.
Витрата протитанкових мін типу ТМ-62 на один кілометр мінного поля може становити 750 шт.
Маленький бонус для тих хто дочитав до кінця, але кому лінь самому все рахувати. Можна досить просто прикинути порядок цін, з тих же тендерів Прозорро. Так вартість одного з ротних опорних пунктів який будують на Сумщині приблизно 46 млн грн. Втім точні специфікації не вказані (що зрозуміло), і ні, робоча сила військовослужбовців не безкоштовна.
