Багато людей асоціюють зі словом "фінанси" великі екрани з графіками, складні моделі для оцінки ризику та 600-сторінкові звітності. Однак насправді, це все результат роботи, яка виконується для досягнення досить простої для сприйняття цілі.
По суті, фінанси виконують дві прості речі.
1. Вони можуть працювати як "економічна машина часу". Для тих, хто сьогодні заощаджує, фінанси допомагають перенести ваші сьогоднішні надлишкові доходи у майбутнє, даючи вам за це відсоток доходу за терпіння. А тим, кому потрібні гроші сьогодні, наприклад для купівлі квартири, фінанси дозволяють отримати потрібну суму до того, як вони назбирають їх фізично з майбутніх доходів, звісно за певний відсоток.
2. Вони також виконують роль системи безпеки та страхування від ризиків. Ризик, сам по собі, поняття метафізичне, ніщо не дозволяє вам "виміряти його" натуральним способом, без використання вищої математики. Однак це дозволяє страхувати людей і підприємств від повеней, пожеж, хвороб чи будь-яких інших непередбачуваних ситуацій. Надаючи ці два види послуг, добре налаштована фінансова система згладжує різкі злети і падіння, роблячи невизначений світ більш передбачуваним. Крім того, оскільки інвестори (ви, або ж банк, який використовує ваш депозит) шукають людей і компанії з найкращими і найприбутковішими проєктами, фінанси виступають рушієм зростання економіки, адже неперспективні проєкти просто не будуть профінансовані, а якщо й будуть, то такі інвестори понесуть власну відповідальність за взятий на себе ризик.
Тому перш за все, потрібно розглядати цю галузь як таку, яка допомагає іншим галузям розвиватися. Тобто самі по собі фінанси не мають великої користі для економіки, але й економіка не може по-справжньому розвиватися без фінансів. Повертаючись до опису нашого посту, “гроші” використовуються у фінансах як інструмент, а фінанси - це система, яка займається їх ефективним циркулюванням між теперішнім і майбутнім. “Інвестиції” - це вкладення сьогоднішніх надлишків задля отримання пасивного доходу завтра. Фінанси ж допомагають інвестиціям відбутися, адже без зустрічі підприємців, яким потрібні гроші сьогодні та заощаджувачами у вас мало шансів на реалізування інвестиції.
Чому "гроші люблять тишу" ?
Абсолютна більшість людей, які працюють у фінансовій галузі віддають себе на повну заради однієї задачі: визначення правильної відсоткової ставки. "Відсоткова ставка" має багато значень. Це може бути ставка ЦБ, вартість кредиту, дохід від депозиту, тощо. Але вона завжди виконує одну функцію - переносить гроші з сьогодні на завтра (інвестор) і з завтра на сьогодні (боржник). Так як ми маємо дуже обмежене розуміння того, що відбудеться завтра, розрахунок такої ставки неодмінно пов'язаний з ризиком і залежить від багатьох факторів. Відповідно, якщо відсоткову ставку дуже важко вирахувати в поточних умовах, інвестори будуть вимагати премію за ризик (тобто обраховану відсоткову ставку + декілька відсотків для страхування через невизначеність), а боржники будуть її сплачувати. У цьому й криється секрет набагато нижчих відсоткових ставок по кредитах у розвинених країнах в порівнянні з перехідними економіками. Умовний банк зможе розрахувати збитки МакДоналдс Лондон з набагато більшою точністю, ніж МакДоналдс Київ. Відповідно, МакДоналдс Лондон буде брати кредити на нижчою ставкою, що вивільняє деякі кошти, які можна використати для ще більшого росту їхнього бізнесу. Те саме на рівні країн. Українські єврооблігації з погашенням у 2026 році розміщені під 9% річних в доларах, тоді як такі самі облігації США з ідентичним погашенням розміщені за 1.6%. Відповідно, у фінансах існує певне замкнене коло: менше ризику, більше грошей і кожна нова спіраль розпочинається з ще більшої різниці у ризиках та вільних грошах. Існує одна можливість зайти в це позитивне замкнене коло: довіра інвесторів, тобто поступове зниження ризику. Як і в людських стосунках, довіру заробляють довго, а втратити її можна досить швидко, тому прогрес України як держави з низьким кредитним ризиком - це більше шлях, аніж ціль. І в цьому напрямку робиться величезна робота прямо зараз. Завершимо лонгрід більш глобальною темою, аніж власні інвестиції.
Прогрес, який потрібно зберегти й примножити
У 2014 році, Україні довелося визнати технічний дефолт за своїми облігаціями. Україна могла би й просто визнати дефолт, як це зробила Аргентина більше восьми разів. Це означає, що кредитори просто втрачають свої кошти разом з майбутніми відсотками. Якби це була людина - у неї б забрали все майно та відсторонили її від кредитування на довгий час. З країною такого зробити не можна, а отже будь-який дефолт сприймається болісніше. По суті єдиним і найбільшим наслідком стає майже повна відсутність можливостей для цієї країни брати в борг на фінансових ринках. Тобто якщо ніхто в межах країни не готовий їй позичити, то у неї не буде можливості навіть покрити місячний дефіцит бюджету.
Однак Україна пішла іншим шляхом. Тодішня міністерка фінансів, пані Яресько, провела ефективну угоду по реструктуризації боргу, тобто часткової несплати відсотків, але не всього боргу. Більш того, були випущені на заміну так звані ВВП-варранти, тобто облігації, які сплачуватимуть досить високу відсоткову ставку, однак лише тоді, коли ВВП України буде рости швидше за певний відсоток (наприклад 4%). Це врятувало економіку від повного фінансового колапсу і дозволило запустити програму з МВФ, завдяки чому ця організація співпрацює з Україною досьогодні.
Те саме у 2022 році. Ерік Лало, керівник відділу суверенних консультацій Rothschild, сказав, що, незважаючи на війну, Україна також хотіла продемонструвати фінансовій спільноті свою дисциплінованість.
"Хоча ми вважали, що це було дуже складно, дуже важко, ми знали, що Україна не має допустити дефолту, - сказав Лало. "Вона хотіла мати можливість продемонструвати, що, незважаючи на цю катастрофічну подію, яка на неї обрушилася, вона має силу і підтримку міжнародного фінансового співтовариства, щоб захистити свою репутацію і своє населення". Тобто ми вже вибудовуємо свою репутацію на фінансових ринках, а тому потрібно продовжувати в такому ж темпі підвищувати довіру інвесторів.
Це важливо й в контексті сьогоднішніх дебатів щодо стратегії національних доходів 2024-2030 рр.
