У 2016 році Трамп переміг на президентських виборах, скориставшись почуттям невдоволення. Він вважав, що решта світу використовує Сполучені Штати. Трамп був переконаний, що Америка збагачувала інші держави за рахунок власної індустрії та захищала інші країни, виснажуючи своє військо. “Ми збагачували інші країни, а достаток, сила і впевненість нашої держави зникала за обрієм”, – казав Трамп.
Замість цього Трамп вирішив поставити Америку на перше місце. Союзники платитимуть повну ціну за захист США. Китай більше не буде красти американські робочі місця. Сполучені Штати вийдуть з “поганих угод”, таких як Паризька кліматична угода та ядерна угода з Іраном. Натомість, зображуючи себе майстром переговорів, Трамп пообіцяв досягти “прекрасних угод”, які відкриють нову еру процвітання Америки.
Значною мірою Трамп був правий тоді. Він був симптомом зменшення могутності Америки. Після десятиліть міжнародних авантюр Трамп видав незручну правду: американська зовнішня політика провалилася, і так було протягом десятиліть. Трамп гостро критикував і продовжує критикувати побудований американцями світовий порядок за його провали. Проте він не мав послідовного плану його заміни, не мав системи, яка працювала б краще. Ніби агент хаосу, він просто вказував на нинішній порядок і називав його голим. Зрештою це й визначило зовнішню політику Трампа.
Трамп міг одночасно погрожувати Північній Кореї “вогнем і люттю” і провести три дружні саміти з Кім Чен Ином. Міг бомбардувати крилатими ракетами сирійський військовий аеродром, а пізніше оголосити про виведення з Сирії 2000 американських військовослужбовців. Джон Болтон, радник Трампа з національної безпеки у 2018-2019 рр., дав просту пораду для тих, хто намагається зрозуміти філософію Трампа щодо зовнішньої політики: не намагайтесь.
І все ж, якою була зовнішня політика Дональда Трампа?
Критика НАТО
Дональд Трамп активно критикував трансатлантичні відносини, неодноразово ставлячи під сумнів цінність таких альянсів як НАТО. Він хотів, щоб американські союзники – країни НАТО, Японія, Південна Корея – інвестували більше у свої збройні сили і взяли більшу відповідальність за колективну безпеку.
Він був правий, що багато членів НАТО сидять на шиї Америки замість того, щоб більше інвестувати у свою безпеку. Будучи захищеними американською парасолькою безпеки, європейські країни скоротили свої витрати на оборону. А деякі країни, такі як Німеччина, розвивали економічну співпрацю з Росією, підсівши на її енергетичну голку. Ми побачили яким чином це все обернулося для Європи після початку повномасштабної російсько-української війни.
Тому Трамп перманентно наголошував на необхідності країн-членів НАТО збільшити витрати на оборону. Він оголосив про виведення частини американських військ з Німеччини у відповідь на невиконання нею своїх фінансових зобов’язань перед НАТО. Також Трамп запровадив санкції щодо російсько-європейського проєкту газопроводу “Північний потік-2”.
Проте заяви Трампа, що США можуть не прийти на допомогу союзникам по НАТО, які недостатньо витрачають на свою оборону, були музикою для вух Путіна. Союзники США надають величезні переваги та мають стратегічну цінність, тоді як Трамп був схильний розглядати їх переважно як трутнів та нахлібників.
Вихід з ядерної угоди з Іраном
У 2016 році Трамп неодноразово заявляв, що Спільний всеосяжний план дій, або ядерна угода з Іраном, є “найгіршою угодою в історії”. Ця угода була укладена у 2015 році між США, Іраном, п’ятьма іншими державами та Європейським Союзом. Угода дозволила Ірану розвивати ядерні технології у невійськових цілях під суворим іноземним наглядом в обмін на послаблення економічних санкцій. Унаслідок виконання Іраном СВПД і відповідного зняття економічних санкцій економіка Ірану у 2015-2017 роках стала пожвавлюватися. Іран отримав доступ до частини своїх заморожених у іноземних банках активів, а також збільшив експорт своєї нафти, що знову ж таки сприяло надходженню додаткових коштів у країну. Ці кошти використовувалися для фінансування проіранських шиїтських угрупувань у різних країнах Близького Сходу.
Трамп, як і багато республіканців, вважав, що ця угода робила надмірні і нерозумні поступки Ірану і ставила під загрозу безпеку Ізраїлю в разі, якщо Іран порушить угоду і розробить ядерну зброю. Одного разу на зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном Трамп прямо заявив: “Просто здається, що куди б ви не пішли, особливо на Близькому Сході, всюди, де є проблеми, за ними стоїть Іран”.
У травні 2018 року адміністрація Трампа оголосила, що Сполучені Штати вийдуть з Іранської ядерної угоди. “Фактично, угода надає Ірану можливість продовжувати збагачення урану та з часом досягти межі ядерної катастрофи", – заявив Трамп. За його словами, Іран продовжує поширювати свою підривну активність у Сирії, Ємені та в інших країнах по всьому світу та підтримує такі терористичні угруповання як Хезболла, Хамас, Талібан та Аль-Каїда.
Трамп відновив та посилив санкції проти Ірану, які були найсуворішими за останні десятиліття. Вони призвели до значної девальвації національної валюти Ірану, суттєвого обмеження доступу іранського бізнесу до міжнародного фінансового сектору, а також до різкого скорочення потоку іноземних інвестицій до країни.
Після ліквідації, за безпосереднім наказом Трампа, командувача іранських сил спеціальних операцій Касема Сулеймані Іран оголосив про відмову від усіх обмежень на потужності зі збагачення, на ступінь збагачення та на кількість збагаченого урану, а також дослідницьку діяльність.
Трамп не зміг домовитися про кращу угоду з Іраном і не зміг змусити Іран капітулювати перед його вимогами. Нинішній президент США Джо Байден, який свого часу працював над Іранською ядерною угодою, як віцепрезидент при Обамі, стверджував, що політика “максимального тиску” Трампа на Іран мала “неприємні наслідки”. Проте навряд ядерна угода сильно стримувала Іран від створення своєї ядерної зброї. Ба більше вона дала Ірану можливість фінансувати терористичні угрупування на Близькому Сході.
Спроби домовитися з Кім Чен Ином
Протягом першого року свого президентства Трамп зайняв войовничу позицію щодо випробовування Північною Кореєю ракет дальнього радіусу дії, які потенційно можуть досягти цілей у Сполучених Штатах. Трамп обіцяв “вогонь і лють” у відповідь на будь-яку ядерну агресію з боку Північної Кореї.
У 2018 році Трамп змінив свій підхід. Вірячи у свою майстерність укладання угод, він спробував вирішити десятирічне протистояння між Сполученими Штатами і Північною Кореєю через особисту взаємодію з Кім Чен Ином. Вони зустрічались особисто тричі. У 2019 році Трамп став першим чинним президентом США, який відвідав Північну Корею.
Втім більш конкретної угоди так і не було досягнуто. Північна Корея відновила ракетні випробування. На початку січня 2021 року Пхеньян представив новий тип балістичної ракети, що запускається з підводного човна. Тому зупинити ракетно-ядерну програму КНДР Трампу не вдалося.
Торговельна війна з Китаєм
За каденції Трампа погіршились відносини США з Китаєм. У 2016 році Трамп став одним з перших президентів США, починаючи з 1979 року, який зустрівся з лідером Тайваню. За його вказівкою було посилено патрулювання ВМС США у Тайванській протоці і збільшено продаж зброї Тайваню.
Трамп ще у своїй передвиборчій кампанії згадував про невигідні торговельні відносини з Китаєм. Після того, як торговий дефіцит між країнами у 2017 році досяг $375 млрд, Трамп розпочав торговельну війну з Китаєм. Трамп запровадив тарифи розміром до 25% на імпорт з Китаю на суму 350 млрд доларів (65% від загального обсягу імпорту за 2018 рік, включаючи сонячні панелі, пральні машини, сталь та алюміній). Китай відповів власними тарифами на американські товари.
Такі заходи розглядалися американською стороною справедливими, оскільки Вашингтон неодноразово висловлював незадоволення щодо недотримання Китаєм принципів чесної конкуренції в торговельних відносинах, що виражалося в крадіжці інтелектуальної власності, наданні преференцій підприємствам державної власності, фінансових махінаціях тощо.
Виявити позитивні та негативні наслідки торговельних війн Трампа з Китаєм складно. Проте наступник Трампа демократ Байден все-таки продовжив та навіть посилив торговельну війну з Китаєм. Зараз Трамп, будучи кандидатом у президенти, обіцяє підвищити мита на китайський імпорт до 60% і більше. Прибутки китайських компаній перебувають під тиском слабкого попиту і хронічного надлишку пропозиції. Якщо після потенційного повернення Трампа США введуть такого розміру мита, то Китаю доведеться продавати більше на інші ринки. Але деякі країни, такі як Індія, Бразилія та Мексика, зараз протистоять китайському імпорту.
Близький Схід
На Близькому Сході передусім йшлося про необхідність завершення, на думку Трампа, “непотрібних” для США воєн і якнайшвидше повернення американських військових додому.
4 квітня 2017 року війська президента Башара Асада застосували хімічну зброю проти повстанців. І на відміну від свого попередника Барака Обами, Трамп не мав сумнівів щодо недопущення порушення цієї “червоної лінії”. У відповідь військові США атакували ракетами “Томагавк” аеродром Шейрат на заході Сирії. Руйнувань зазнали літаки, заправні станції та злітно-посадкові смуги, з яких злітали літаки, які несли на борту хімічну зброю, яку використовували проти місцевих повстанців у провінції Ідліб.
До кінця 2017 року в Іраку міжнародна коаліція на чолі зі США ліквідувала осередки терористичної організації “Ісламська держава”. З лютого 2018 р. американці почали поступово скорочувати свою військову присутність у регіоні, проте повного виведення військ так і не відбулось.
В грудні 2017 року, президент США Дональд Трамп оголосив про визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю та наказав перенести американське посольство з Тель-Авіву до Єрусалиму. Таке рішення було дуже контроверсійним і привело до загострення конфлікту між Ізраїлем та палестинською владою. Більшість країн арабського та мусульманського світу засудили цей крок, вважаючи його незаконним та провокаційним.
При цьому за каденції Трампа було налагоджено відносини з Єгиптом, Саудівською Аравією, ОАЕ. У такий спосіб формувалася регіональна антиіранська вісь, що допомагала адміністрації Д. Трампа здійснювати максимальний тиск на Іран після анонсованого виходу США з «ядерної угоди». Після скорочення американської військової присутності у регіоні головну роль у стримуванні Ірану адміністрація Трампа відводила Ізраїлю та Саудівській Аравії.
Заключення
Як бачимо, зовнішня політика президента Дональда Трампа була багато в чому такою, як і він сам: імпульсивною, провокативною та меркантильною. Він вказав на багато вад світу та прорахунків зовнішньої політики Сполучених Штатів за попередніх адміністрацій. НАТО перебувало на утриманні США, Китай обрав шлях нечесної конкуренції, Близький Схід перебував у хаосі, масла до якого підливав Іран. Трампа хитало в різні сторони. Він підвищував ставки та намагався укласти вигідні для США угоди. Багато в чому він був наївним, як-от, наприклад, з КНДР, але все ж зміг досягти позитивних речей.
Якщо вас більше цікавить життя та політична діяльність Дональда Фредовича, то пропонуємо вас переглянути наше відео Хто такий Трамп?
