Піти у відставку - я вважаю в інтересах моєї партії і країни

Саме з такою заявою довелось вийти Джо Байдену влітку цього року опісля невдалих дебатів кандидатів на пост президента, що проходили в Атланті 27-го червня.  

81-річний президент настільки погано виступив на дебатах проти Трампа, що не залишив собі шансів на переобрання.

Ця заява стала результатом майже місяця дебатів всередині Демократичної партії щодо розумової та фізичної спроможності Джо перемогти Трампа, а потім керувати країною ще чотири роки.

Це рішення остаточно поставило крапку на його півстолітній кар'єрі у владних кабінетах Вашингтона.

Як за 50 років змінювалась політика Джозефа Байдена, колись, найтривалішого сенатора від Делавера, а нині найстарішого президента США?

Початок політичної кар'єри та робота в Сенаті

Байден почав свою політичну кар'єру з неочікуваної перемоги над республіканцем, проводячи низькобюджетну кампанію, зосереджену на особистому контакті з виборцями. Був момент, коли особиста трагедія (його сім’я потрапила в автокатастрофу)  майже змусила його відмовитися від посади, але він вирішив продовжити роботу, щоденно подорожуючи потягом між Делавером та Вашингтоном, щоб бути з синами.

Після перемоги Байдена на виборах до Сенату від штату Делавер у 1972 році, він провів у палаті наступні 36 років. 

У перші роки він займався захистом споживача та навколишнім середовищем, відіграв ключову роль у прийнятті Всеохоплюючого закону про боротьбу зі злочинністю 1984 року, який включав суперечливі статті. Байден голосував за заборону гомосексуалістам служити в армії і заборону федеральному уряду визнавати одностатеві шлюби.

Він був консервативним щодо абортів та конфліктував з адміністрацією Рейгана через її підтримку ПАР часів апартеїду (політика расової дискримінації  корінного населення республіки). Він був провідним противником обов'язкової десегрегації автобусів (спроба зменшити расового розподілу). 

У 1990-ті роки розробив закон про продтидію насильству над жінками, виступав проти війни в Перській затоці (1991) та активно залучався до політики щодо Югославських війн.

У 2000-ті роки: пан Байден Підтримав війну в Афганістані,  голосував за вторгнення в Ірак (хоча пізніше назвав це помилкою), виступав за федералізацію Іраку як вирішення конфлікту.

Кандидат на пост президента 

Байден оголосив що подається у кандидати на посаду президента 1987 року від Демократичної партії. Він намагався стати наймолодшим президентом з часів Джона Ф. Кеннеді.

Коли почалася передвиборча кампанія, його вважали потенційно сильним кандидатом через його поміркований імідж, ораторські здібності, вміння говорити з молоддю та високу посаду голови судового комітету Сенату. 

У першому кварталі 1987 року він зібрав 1,7 мільйона доларів, а це більше, ніж будь-який інший кандидат. До серпня 1987 року кампанія Байдена, чиї меседжі були заплутані через суперництво в штабі, почала відставати від кампаній конкурентів (хоч він все ще збирав більше коштів, ніж будь-який інший кандидат і спостерігав підйом в опитуваннях в Айові).

У вересні 1987 року кампанія зіткнулася з першими проблемами. Джо звинуватили у плагіаті промови, виголошеної раніше, того ж року, лідером британської лейбористської партії Нілом Кінноком.

Не маючи сильної групи прихильників, яка б допомогла йому пережити кризу, він зняв свою кандидатуру з перегонів 23 вересня 1987 року, заявивши, що його кандидатуру поглинула "перебільшена тінь" його минулих помилок.

Повернення до президентської гонки у 2008 році

У 2007 році Байден знову висунув свою кандидатуру на пост президента, але цього разу його кампанія не набрала широкої підтримки. Проте під час передвиборчих дебатів Байден звернув на себе увагу своєю прямолінійністю та досвідом, особливо у зовнішній політиці. Зрештою, після кількох місяців участі у перегонах він зняв свою кандидатуру на підтримку молодого сенатора Барака Обами, який набирав популярності та обіцяв оновлення політичного курсу США, що, до слова, забеспечило йому нове крісло.

Віцепрезидентство під керівництвом Обами

У серпні 2008 року, після перемоги на праймеріз, Обама обрав Байдена своїм кандидатом у віцепрезиденти, де він запам’ятався економічним відновленням після фінансової кризи. Ще він сприяв реформам у сфері охорони здоров’я (Obamacare), розробляв заходи у боротьбі з домашнім насильством та виступав за зміцнення союзів США на міжнародній арені.

Байден також став активним захисником прав ЛГБТ-спільноти та підтримав легалізацію одностатевих шлюбів.

Третя спроба – Президентські вибори 2020 року

Після завершення свого віцепрезидентства Байден тимчасово відійшов від політики, але через політичну нестабільність та зростаючий розкол у країні вирішив повернутися на арену. У 2019 році він оголосив про участь у виборах 2020 року, цього разу позиціонуючи себе як об’єднувача нації, що прагне відновити стабільність та моральний авторитет США.

Кампанія Байдена зосереджувалася на низці ключових питань: боротьбі з пандемією COVID-19, реформі охорони здоров'я, економічному відновленні та посиленні боротьби з расизмом. Після складних праймеріз та на тлі розколу у суспільстві, зокрема через антипандемічні заходи адміністрації Трампа, Байден здобув перемогу та став 46-м президентом США, при цьому обравши своєю віцепрезиденткою Камалу Гарріс — першу жінку та першу представницю кольорових спільнот на цій посаді.

Еволюція політичних поглядів Джо Байдена

Питання расової рівності та десегрегації

На початку кар’єри Байден займав помірковані та консервативні позиції з питань расової рівності. У 1970-х він виступав проти обов'язкової десегрегації автобусів — спроби зменшити расовий поділ у школах, що викликало критику з боку ліберальних кіл. Згодом, зростаючи як політик, Байден змінив свій підхід і став активним прихильником рівності прав. Вже як віцепрезидент під час адміністрації Обами та пізніше, на посаді президента, він висловлювався за більш інклюзивну політику, зокрема підтримавши рух Black Lives Matter та закликавши до боротьби із системним расизмом у США.

Кримінальна юстиція

Байден відіграв центральну роль у створенні Закону про боротьбу з насильницькою злочинністю 1994 року, який посилив покарання за злочини і призвів до масового ув’язнення, особливо серед афроамериканського населення. Попри початкову підтримку цього закону, він визнав наслідки жорстких заходів як помилкові та пізніше вибачився за них. На посаді президента Байден закликав до реформування поліції, скорочення термінів ув’язнення та посилення програм реабілітації, демонструючи еволюцію свого підходу до кримінальної політики.

Права ЛГБТ+

У свої перші десятиліття в політиці Байден дотримувався традиційних поглядів щодо шлюбу та служби ЛГБТ+ у війську. Він голосував за «Закон про захист шлюбу», який забороняв федеральне визнання одностатевих шлюбів. Проте згодом його позиція еволюціонувала, і в 2012 році він став одним із перших високопосадовців, які публічно підтримали одностатеві шлюби. Ця зміна відображала не лише новий підхід Байдена до прав ЛГБТ+, а й загальний прогресивний зсув у Демократичній партії.

Міжнародна політика та військові конфлікти

Байден пройшов шлях від підтримки військових інтервенцій до обережнішого підходу у питаннях війни та миру. У 2001 році він підтримав вторгнення в Афганістан і голосував за вторгнення до Іраку в 2003 році. На посаді віцепрезидента і президента Байден прагнув завершити військові операції за кордоном і зменшити американську військову присутність. Його рішення завершити війну в Афганістані у 2021 році підкреслило прагнення уникати «вічних воєн», хоча спосіб виходу викликав значну критику.

Соціальні питання та охорона здоров’я

На початку своєї кар'єри Байден не виявляв активної підтримки реформ у системі охорони здоров’я. Однак як віцепрезидент він став одним із головних прихильників «Обамакер» — реформи, яка суттєво змінила доступ до медичних послуг для мільйонів американців. На посаді президента Байден продовжив лінію на розширення соціальних програм, зокрема пропонуючи нові ініціативи для доступнішої медицини та підтримки сімей із низькими доходами. Це відображає зміну його поглядів у бік соціальної політики та підтримки державних програм.