Проєкт Стратегії розвитку Хмельницької міської територіальної громади до 2035 року містить систему показників, за якими місто планує оцінювати свій розвиток у наступні роки. Ця частина документа викликає найбільше питань: частина показників не має конкретного числового результату, частина рахує кількість побудованих об’єктів, але не показує, чи вирішили вони проблему, а деякі показники між собою взагалі не узгоджуються.
Далі пункти, які на мою думку варто переглянути.
1. Демографія: «населення зросте» — це не прогноз
Проєкт Стратегії, таблиця показників, стор. 79
Зараз прописано:
«Чисельність наявного населення громади» — 292,9 тис. осіб станом на 01.01.2022 року.
2028 — «зросте».
2031 — «зросте».
2036 — «зросте».
Місто використовує довоєнну чисельність населення, хоча за цей час Хмельницький прийняв значну кількість ВПО, частина мешканців виїхала за кордон, змінились народжуваність, смертність та сама структура населення. Від цієї цифри напряму залежить планування шкіл, лікарень, громадського транспорту, житла, водопостачання, укриттів і зелених зон. Формулювання «зросте» нічого не дає для такого планування: невідомо, йдеться про тисячу людей чи про десятки тисяч.
Потрібна не одна умовна цифра, а актуальна оцінка населення станом на 2026 рік і кілька сценаріїв на майбутнє. Для цього не обов’язково чекати нового перепису. Можна зіставити реєстр територіальної громади, кількість ВПО, дітей у школах і садочках, декларації з сімейними лікарями, споживачів комунальних послуг, народжуваність і смертність. На основі цих даних варто сформувати три сценарії: скорочення, базовий і зростання.
Такий підхід називається сценарним прогнозуванням, але суть проста: місто не намагається вгадати одну цифру на 2035 рік, а готується до кількох реалістичних варіантів розвитку.
Логічніше було б
«Чисельність населення громади. Базове значення визначається за актуалізованою оцінкою станом на 2026 рік. Прогноз формується за трьома сценаріями: скорочення, базовий та зростання. Оцінка актуалізується щорічно».
Показник варто винести з розділу про медицину і зробити базовим для всієї Стратегії.
2. Економічне зростання частково може забезпечити сама інфляція
Проєкт Стратегії, економічні показники, стор. 76–77
Зараз записано:
Обсяг реалізованої промислової продукції: 30 → 78,4 млрд грн.
Роздрібний товарооборот: 32,9 → 103,9 млрд грн.
Капітальні інвестиції: 2,9 → 8,4 млрд грн.
Всі три показники рахуються у звичайних гривнях. Гривня 2026 року і гривня 2035 року матимуть різну купівельну спроможність, тому частину запланованого «зростання» може забезпечити не розвиток економіки, а звичайне підвищення цін. Підприємство може через десять років виробляти приблизно ту ж кількість продукції, але продавати її вдвічі дорожче — і за нинішнім показником це виглядатиме як серйозне економічне зростання.
Номінальні суми варто залишити, але поруч із ними потрібні показники реального зростання. Тобто потрібно рахувати економіку з поправкою на інфляцію. Наприклад, показник «промислове виробництво у цінах 2026 року» дозволить побачити, чи підприємства реально виробляють більше, а не просто продають дорожче. Так само варто рахувати інвестиції на одного мешканця, кількість створених робочих місць, реальну зарплату і кількість діючих підприємств.
Логічніше було б
«Обсяг реалізованої промислової продукції визначається у поточних цінах та у постійних цінах базового року, тобто з поправкою на інфляцію».
Для капітальних інвестицій:
«Обсяг капітальних інвестицій у поточних і постійних цінах, а також у розрахунку на одного мешканця».
Тоді можна буде відрізнити реальне зростання економіки від звичайного росту цін.
3. За десять років зелених зон планують додати лише 0,35 га
Проєкт Стратегії, п. 3.1.2, стор. 81
Зараз записано:
«Площа зелених насаджень загального користування міста»:
318,5 га → 318,85 га.
Приріст — лише 0,35 га, або 3500 м². Одночасно в іншому показнику записано, що площа зелених насаджень на одного мешканця має зрости з 11,89 до 12,74 м².
Ці два показники погано узгоджуються між собою. Якщо загальна площа зелених зон майже не змінюється, показник на одного мешканця може суттєво зрости тільки тоді, коли населення скорочується. Але в іншому пункті проєкту записано, що населення має «зрости». Тобто демографічний і екологічний блоки, схоже, рахували за різною логікою.
Є й інша проблема: загальна площа зелених зон по місту не показує, чи має конкретний мешканець парк або сквер біля свого будинку. Великий парк на одному кінці міста покращує загальну статистику, але нічого не змінює для щільно забудованого району без зелених просторів.
Місту потрібна цифрова карта всіх зелених територій, де видно не лише їхню площу, а й доступність. Така система називається GIS, це звичайна електронна карта, на якій нанесені парки, сквери, дерева та інші зелені об’єкти, вона по суті вже є на порталі міста. На її основі можна визначити, у яких мікрорайонах зелених зон достатньо, де є дефіцит і скільки мешканців мають парк або сквер у десяти хвилиній пішій доступності.
Варто рахувати не лише кількість висаджених дерев, а й те, скільки з них прижилися через два-три роки. Бо тисяча висаджених саджанців і тисяча дорослих дерев — це різні результати.
Логічніше було б
«Площа зелених насаджень загального користування визначається відповідно до прогнозної чисельності населення. Додатковий показник — частка мешканців, які проживають у межах 10 хвилин пішої доступності від парку, скверу або іншої зеленої території».
Потрібно встановити конкретну ціль, скільки гектарів нових зелених територій має з’явитися до 2035 року. Показник у 0,35 га для десятирічної Стратегії виглядає надто низьким.
4. У розділі про екологічну безпеку частину забруднення планують залишити на нинішньому рівні
Зараз в стратегії:
Викиди забруднюючих речовин в атмосферу:
1,022 → 1,022 → 1,022 → 1,022 тис. тонн.
Так само для CO₂:
181,3 → 181,3 → 181,3 → 181,3 тис. тонн.
Ціль до 2035 року — не покращити ситуацію, а просто не допустити погіршення. Для розділу, який називається «Екологічна безпека і кліматична стійкість», це слабка ціль. Тим більше, що сам проєкт передбачає закупівлю електротранспорту, модернізацію котелень, утеплення будівель, встановлення сонячних електростанцій і розвиток велоінфраструктури. Якщо всі ці заходи реалізуються, вони мають дати конкретне скорочення викидів.
Щоб це порахувати, спочатку потрібно розуміти структуру забруднення: яку частку дає транспорт, яку — котельні, промисловість, комунальні будівлі та житловий сектор. Після цього кожен великий проєкт можна оцінювати за фактичним ефектом. Наприклад, утеплення школи — це конкретне скорочення споживання тепла, новий електротранспорт — менше дизельного пального, сонячні панелі — менше електроенергії з мережі.
Для якості повітря варто встановити постійні датчики біля найбільш завантажених доріг. Вони можуть вимірювати, зокрема, PM2.5 і PM10 — це дуже дрібні частинки пилу та продуктів згоряння, які потрапляють у легені і є одним із базових показників якості повітря.
Логічніше було б
«До 2035 року забезпечити скорочення викидів забруднюючих речовин та CO₂ відносно базового року. Конкретні цільові значення визначити після інвентаризації основних джерел викидів».
5. Громадський транспорт рахують тролейбусами, а не часом пасажира
Проєкт Стратегії, п. 4.4, стор. 85–86
Зараз записано:
Велосипедна інфраструктура: 22,9 → 89 км.
Придбані тролейбуси: до 40.
Частка електротранспорту: 23% → 50%.
«Розумні» зупинки: 10 → 150.
Для довжини маршрутів записано:
2236 км → «зросте».
Всі ці цифри показують, що місто щось побудує або купить, але не показують, чи стане пасажиру краще. Можна купити 40 тролейбусів, але вони так само стоятимуть у заторах. Можна збільшити довжину маршрутів, але через це дорога пасажира навіть стане довшою.
Для людини важливі значно простіші речі: скільки чекати транспорт, скільки часу займає поїздка, чи виконується розклад і скільки пересадок потрібно зробити. Ці показники і мають бути основними.
У місті вже використовується GPS-контроль транспорту, тому значну частину інформації можна отримувати автоматично. Для кожного маршруту можна щодня рахувати середню швидкість, швидкість у години пік, фактичний інтервал, відсоток виконаних рейсів, відхилення від графіка та час проходження маршруту.
Варто рахувати, як люди загалом пересуваються містом. У транспортному плануванні це називається modal split — частка поїздок автомобілем, громадським транспортом, велосипедом і пішки. Якщо частка громадського транспорту зростає, а автомобільних поїздок зменшується, значить транспортна політика працює.
Логічніше було б
«Основними показниками роботи громадського транспорту визначити середню швидкість у години пік, середній інтервал руху, частку виконаних рейсів, дотримання графіка та середній час поїздки між основними районами міста».
Кількість тролейбусів, зупинок і кілометрів маршрутів варто залишити як додаткові показники виконаних робіт.
6. Паркування: місто знає, скільки хоче створити місць, але не визначило, скільки автомобілів хоче прибрати з центру
Зараз записано:
Паркомісця: 720 → 1500.
Багаторівневі паркінги: до 6.
Перехоплювальні парковки: до 3.
У Плані заходів серед цілей названі зменшення заторів і покращення руху громадського транспорту, але в цифрах вимірюється лише кількість парковок. Через це виникає проста проблема: якщо місто побудує 1500 місць, але автомобілів у центрі стане більше, формально показник все одно буде виконаний.
Паркування має бути не самостійною метою, а інструментом транспортної політики. Особливо це стосується перехоплювальних парковок — місць, де водій залишає автомобіль перед завантаженою частиною міста і далі їде громадським транспортом. Їх результат — не сама наявність парковки, а кількість автомобілів, які завдяки їй не поїхали далі в центр.
Для цього місто може встановити точки підрахунку автомобілів на основних в’їздах у центральну частину. Тоді можна буде бачити, скільки машин заїжджає щодня, як змінився потік після запуску парковки, наскільки сама парковка завантажена і чи збільшилась швидкість громадського транспорту. Можна застосовувати різні тарифи: чим ближче до центру, тим дорожче, а на перехоплювальних парковках — дешевше або безкоштовно за умови пересадки на громадський транспорт.
Логічніше було б
«Основними показниками паркувальної політики визначити зміну кількості автомобілів, що в’їжджають у центральну частину міста, завантаженість паркувальних зон і середню швидкість громадського транспорту».
Кількість створених паркомісць можна залишити як допоміжний показник.
7. Індустріальний парк: мета — інвестиції, але рахують кабелі й труби
Проєкт Плану заходів, Індустріальний парк «Хмельницький», стор. 15
Мета записана так:
«Стимулювання промислового виробництва, підвищення інноваційної активності, залучення інвестицій, збільшення зайнятості населення».
А основні кількісні показники — це:
29 280 м кабельних ліній;
10 970 м водопроводу;
5370 м каналізації;
2000 м проїзду.
Ці цифри показують лише готовність інфраструктури. Вони не відповідають на головне питання — чи запрацював індустріальний парк як економічний проєкт. Можна прокласти всі труби й кабелі, але не отримати достатньої кількості підприємств. За нинішніми показниками такий проєкт формально виглядатиме виконаним.
Тому оцінювання варто розділити на два рівні. Перший — готовність інфраструктури: дороги, вода, каналізація, електрика. Другий — реальний економічний результат: кількість підприємств-резидентів, обсяг приватних інвестицій, кількість створених робочих місць, середня зарплата, виробництво і податкові надходження.
Можна рахувати ще один дуже простий показник — скільки гривень приватного капіталу залучено на одну гривню, вкладену містом. Якщо місто витратило 300 млн грн, а бізнес після цього вклав 1,5 млрд грн, це вже дає зрозумілу відповідь про ефективність проєкту.
Логічніше було б
«Основними показниками ефективності індустріального парку визначити кількість діючих підприємств, обсяг приватних інвестицій, кількість створених робочих місць та податкові надходження. Будівництво інженерних мереж визначити проміжним показником».
Тобто успіхом має бути не освоєний бюджет і прокладені мережі, а працюючі виробництва.
8. 767 укриттів не означають, що місто реально захищене
Проєкт Стратегії, п. 4.1, стор. 83
Зараз записано:
Кількість укриттів:
760 → 762 → 765 → 767.
Кількість укриттів сама по собі майже нічого не говорить про рівень захисту. Одне укриття може бути розраховане на 50 людей, інше — на 500. Важливо, скільки часу потрібно людині, щоб до нього дістатися.
Тому місту потрібна не просто кількість об’єктів, а цифрова карта укриттів із реальною місткістю, технічним станом, доступністю і кількістю людей, які живуть у зоні пішої доступності. Після цього для кожного району можна побачити конкретний дефіцит: умовно, потрібно 20 тисяч місць, є 12 тисяч — бракує восьми тисяч. Уже під цей дефіцит можна планувати нові стаціонарні або модульні укриття.
Логічніше було б
«Частка населення громади, забезпечена місцями у придатних захисних спорудах з урахуванням їх місткості та пішої доступності».
Окремо:
«Частка укриттів, які відповідають вимогам і доступні під час повітряної тривоги».
А вже третім показником можна залишити загальну кількість укриттів.
9. Реалізацію Стратегії потрібно бачити протягом року, а не лише у річному звіті
Проєкт Стратегії, розділ 7 «Моніторинг», стор. 75
Зараз записано:
Звіти про результати моніторингу оприлюднюються на сайті міської ради після завершення звітного періоду.
Для документа такого масштабу цього недостатньо. У Плані є десятки великих проєктів, їхні бюджети можуть змінюватися, строки переноситися, а фінансування — переглядатися протягом року. Якщо вся інформація з’являється лише у підсумковому звіті, проблеми стають видимими вже постфактум.
Рішенням може бути окрема онлайн-сторінка, де кожен великий проєкт має просту картку: строк — план і фактичний стан, бюджет — план і фактичні витрати, джерела фінансування, запланований результат і фактичний результат, статус виконання. Такий інструмент часто називають dashboard, але це просто інформаційна панель, де основні показники видно в одному місці.
Оновлювати її достатньо раз на квартал. Тоді і мешканці, і сама міська рада бачать не лише підсумковий звіт, а поточний стан реалізації.
Логічніше було б
«Створити відкриту електронну систему контролю реалізації Стратегії. Інформацію про фінансування, строки та досягнення показників оновлювати не рідше одного разу на квартал».
Це найбільш очевидні «дірки» проєкту
Перелічені вище пункти — не повний аудит документа, а найбільш очевидні місця, де вже зараз видно проблему з логікою показників. У проєкті часто змішані дві різні речі: те, скільки місто зробило, і те, який результат воно отримало.
40 тролейбусів, 150 зупинок, 1500 паркомісць, кілометри кабелю чи 767 укриттів — це показники виконаних робіт. Вони потрібні для контролю конкретних проєктів, але самі по собі не показують, чи вирішена проблема.
Для транспорту результат — швидша і стабільніша поїздка. Для індустріального парку — працюючі підприємства, приватні інвестиції та робочі місця. Для укриттів — частка реально захищених людей. Для парковок — менше автомобілів на перевантажених вулицях. Для екології — фактичне скорочення забруднення. Для зелених зон — не просто кількість гектарів у статистиці, а доступність парків і скверів для мешканців різних районів.
Такі показники варто поставити в центр проєкту Стратегії. Після цього вже можна аналізувати кожен із 140 запланованих проєктів, їхню вартість, пріоритетність і реальний вплив на розвиток Хмельницького.
