Сьогодні стаття про римський зимовий одяг. В Італії тепло, субтропічний клімат і все таке. Може здатися що зимовий одяг там не потрібен. Проте це не зовсім так, а точніше - зовсім не так. По-перше навіть зараз температура взимку в Італії час від часу опускається до нуля та нижче.
По друге протягом останніх трьох тисячоліть клімат був не однаковим і неодноразово змінювався. Перші століття існування римської держави випали на так званий субатлантичний кліматичний період. Під час цього періоду влітку було прохолодно, а зими були дощовими та м'якими.
Але так було в середньому. Навіть в ті часи температура взимку вночі часто опускалася нижче нуля, час від часу випадав сніг. До нас дійшли записи принаймні про чотири випадки повного замерзання води в Тибрі так що по кризі можна було ходити. В 398, 396, 271 та 177 роках до н.е.
При цьому в північних регіонах Італії клімат вже був континентальний і там бували суворі зими були скоріше правилом ніж виключенням. Та й навіть зараз раз на 3-4 роки сніг в Італії випадає. При тому що зараз тепліше ніж було в Римі царської та республіканської доби.
Тому звичайно римляни мали і зимовий одяг. Одним із головних предметів одягу, який використовували для захисту від холоду, був плащ. Розрізняли два основні типи плащів — пенулу і сагум. Сагум вирізнявся значним розміром і щільністю, що робило його дуже теплим.
Сагум робили з щільної вовни і він був елементом польового вбрання римсского легіонера та служив захистом від холоду. Зазвичай сагум кріпився за допомогою металевої фібули на груди. Проте сагум був перевежно елементом військового вбрання. Цивільні римляни зазвичай вбирали пенулу.
Пенула, на відміну від сагума мала капюшон, який забезпечував додатковий захист від вітру та дощу. Відомо, що інколи під неї надягали підкладку, яка називалася субпенула. Завдяки природному вмісту ланоліну (вовняний воск) у вовні, сагум та пенула були водостійкими.
Існували і інші різновиди зимових плащів, такі як лацерна, паллій, пукуль та палудаметум. Вони відрізнялися за кроєм та фасоном але всі служили одній меті - зберегти тепло тіла під час холодів. Хоча з джерел відомо, що деякі римські чепуруни вбирали влітку плащі з шовку.
Ще одним простим способом зігрітися було вбирання кількох тунік одночасно. Туніка це - вовняна сорочка, яка вкривала ціле тіло від шиї до стегон. Таким способом не гребували не тільки бідні римляни, але й імператори. Наприклад відомо, що Октавіан Август іноді вбирав 4 туніки одночасно.
Для захисту ніг римляни вбирали вовняні шкарпетки - удони. Через те що їх часто вбирали разом із сандаліями вони мали спеціальні прорізи для кріплень підошви між пальцями ніг.
Щодо взуття, то стандартним взуттям навіть взимку були сандалії – солеї та каліги. Каліги були переважно військовим взуттям, проте їх часто вбирали і цивільні римляни якім доводилося часто подорожувати.
Взуття яке повнісю закриває ногу також існувало, але було доволі дорогим і дозволити його собі могли хіба що заможні римляни. Таке взуття називали кальцеї або кальцеоли і вони являли собою черевики або чоботи із видубленої шкіри.
Під час експансії до північних регіонів Європи – Галлії, Британії та Германії римляни перейняли у місцевих племен штани, Найчастіше римляни вбирали бракі - короткі штанці які доходили до середини гомілки, але також зустрічалися і повнорозмірні сподні – панталони.
Для захисту шиї римляни вбирали фокаль або сударій - шийну хустку або шарф з вовни. Щодо зимових шапок, нажаль даних небагато. Втім багато зимових плащів мали капюшон, який захищав голову. Також Вегецій згадує про шкіряні і шапки легіонерів але як вони виглядали невідомо.
Таким чином ми бачимо що у римлян з зимовим одягом було все добре.
