Я не люблю слова "щось". Взагалі. Як і "десь", "кудись", "хтось". От не люблю. Чомусь. Так склалося і сталося. А тепер поясню, досить жартів. До речі, в якості ілюстрації нам послугує чудова стаття від ШІ. Так, саме від ШІ. Він видав досить милу і гладеньку повчальну промову, чому слово "щось" потрібне - і я не люблю слово "щось" саме за те, за що ШІ його любить.
Слова джіпітішки будуть даватися курсивом, отже:
"У хорошій літературі слово "щось" може бути використане, але важливо, щоб його вживання було виправданим та доречним. Воно може бути корисним для створення атмосфери таємничості або невизначеності, але надмірне використання може зробити текст невиразним та розмитим", - каже він, за що йому шана і подяка, але. Коли є "але", воно нахабно закреслює весь позитив (у тексті від джіпіті воно теж є, угу, така от іронія).
"У хорошій літературі", - звідки це створіння, невідомий бог з машини, яке транслює чужі ідеї, може знати, що за річ та "хороша література"? Нізвідки. Бо ШІ не розрізняє хорошого і поганого тексту, він настрочить вам три сторінки ахінеї, де буде "щосей" і "хтосей", наче бліх на безпритульній собачці, і попросить пиріжок з полички. Не вірте бусурманській машині, женіть геть думки "А що, як він правий?" Не може бути правою річ, яка живиться чужим розумом, а свого не має. "Що", до речі - це половина "щось", женіть і ногою копайте ззаду.
"Воно може бути корисним для створення атмосфери таємничості або невизначеності" - НЕ МОЖЕ!!!
Тобто, могло, коли книг писали мало, кожне слово цінилося і важило значно більше, ніж зараз. Потім література розрослася, з'явилися не тільки книги і сувої, а й лубочні картинки з написами, бульварні романи та інша піна на бульйоні мас культури, ми історії літератури так не шибко вчили, але ЩОСЬ нам підказує, що цією піною було помазано ще стіни лупанаріїв... Бачите, замість "щося" цілком природно поставити "інтуїція" або "чуйка", і не було б у реченні збігу "що-щось" :) Далі.
Отже, з розвитком культури для мас відбувалася груба девальвація слова. Коли гімназистка зачитувалася Лесею, пролетаріат реготав над пригодами ключниці й конюха, які щось шукали на сіннику. А пані М, кавою з тістечками заправившись, читала про герцогиню П., на яку граф Х. так глянув, ну так глянув, що у неї всередині щось стиснулося і вона відчула щось більше, ніж просто кохання. От.
Стосовно Лесі, то ось уривок, там два "щося", але не забувайте, що цей твір написано:
1. В часи, коли слово ще мало вагу.
2. За 12 днів.
Потім його, звісно, правили, і ми не знаємо, скільки "щосей " повикидала пані Лариса, прицокуючи від того, що на саму себе сердито. Але занадто редагувати - робити мертвим, авторка зупинилася вчасно, і кожне слово на місці включно з приблизно двадцятьма нашими предметами дослідження. І всі вони - як бутони в вазах, стоять і прикрашають. Вміти треба.
Уривок з "Лісової пісні" Лесі Українки
"ПРОЛОГ
Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду.
В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг "Той, що греблі рве" — молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами. Кинувшися з потоку в озеро, він починає кружляти по плесі, хвилюючи його сонну воду; туман розбігається, вода синішає.
"Т о й, щ о г р е б л і р в е"
З гір на долину
біжу, стрибаю, рину!
Місточки збиваю,
всі гребельки зриваю,
всі гатки, всі запруди,
що загатили люди, —
бо весняна вода,
як воля молода!
(Хвилює воду ще більше, поринає і виринає,
мов шукаючи щось у воді)".
З двадцяти інших "щось" у поемі більшість - суто технічні, для опису персонажів та пояснень, є і в діалогах, але жодне не пов'язане з "серединою", "більшим" чи "відлунням", клянуся всією автентичною мітологією разом взятою. Від однієї "провесни" мороз по шкірі в кращому сенсі слова. Пелюстки падають білі.
Одна з найщемкіших сцен:
"З лісу виходить Лукаш.
Мавка йде назустріч Лукашеві. Обличчя її відбиває смертельною блідістю проти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї поривчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається". Інакше не скажеш. "Бліде обличчя проти яскравого одягу, конаюча надія, заникаючі рухи" - зараз так не пишуть, тобто, пишуть, але дуже мало. Спасибі, що пишуть.
І далі знову дамо мову ШІ, торт-зебра в нас, смуга того і того, щоб відчути різницю:
"Коли "щось" доречне:
· Коли потрібно передати невизначеність або таємничість. Наприклад, якщо герой бачить "щось" у темряві, або відчуває "щось" незрозуміле, це може підкреслити атмосферу напруги.
· Коли конкретний предмет або явище неважливі для сюжету, і важлива лише їхня загальна дія або вплив.
· В художньому мовленні для створення образності та метафоричного значення.
· Коли "щось" може бути зайвим:
· Коли можна замінити конкретним словом, яке більш точно передає значення. Наприклад, замість "щось блиснуло" краще "блиснула блискавка" або "блиснув ніж".
· Якщо "щось" використовується надмірно часто, це може зробити текст занадто розпливчастим та позбавленим конкретики.
· У науковій, технічній або офіційній мові "щось" часто є недоречним, оскільки потребує конкретизації".
Бодай би ти довго жив і ремонту не знав, як кажуть розумні люди в хороших книжках. Знову зі своєю невизначеністю та таємницями, теж мені, Жан Вальжан. Всі три причини від ШІ, які виправдовують використання невизначеного займенника - пусті. І таємницю можна створити, і невідоме описати, і неважливе прописати, як важливий яскравий штрих. Хто пам'ятає "Американську красу" з її пакетом на вітрі? Казали, вона за нього отримала Оскара. Бо образність і метафоричність створюють конкертні деталі, а не заблюрені плями.
І не такий ти дурник, друже ШІ, бо ось твоє величезне "але", яке перекреслює всі тобою названі плюси невизначених щосей: "Наприклад, замість "щось блиснуло" краще "блиснула блискавка" або "блиснув ніж". Бінго! Завжди краще!
Бо "Ми з Євою зайшли в фойє, де консьєржка-сова щось їла" та "Ми з Євою зайшли в фойє, де консьєржка-сова клювала свій черствий круасан, наче мишу" - дві великі різниці.
Я все сказала. Діксі. Клюйте за помилки.
П. С. Залишок статті від ШІ.
"Як використовувати "щось" з розумом:
· Замінюйте "щось" конкретними словами, коли це можливо. - Завжди можливо, хіба 20-30 на самі бачили який об'єм.
· Використовуйте "щось" там, де це дійсно потрібно для створення атмосфери, передачі невизначеності або для художнього ефекту. - Рілі?
· Зверніть увагу на контекст та стиль твору. У деяких випадках "щось" може бути доречним, а в інших - ні". - :) Він мене просто тішить, цей свинюк.
Дякую за читання
