Найменша російська в’язниця в сибірському Єнісейську розрахована лише на сто п’ятдесят ув’язнених. Правозахисники зазначають, що через скромні розміри санітарна площа на одну особу в цій «критці» становить лише чотири квадратні метри, що, однак, не порушує російських стандартів у цьому питанні. Як і в усі інші в’язниці, сюди, незважаючи на скромну місткість, активно доставляють українських військовополонених та цивільних осіб з окупованих територій. Відомо щонайменше про 13 в’язнів з України.
Це виглядає дивно, адже найстаріша у всій Сибіру в’язниця надзвичайно відрізняється в кращий бік від усіх інших російських закладів такого типу. Слухаючи відгуки деяких ув’язнених, не раз і не двічі виникала думка про те, що вони діляться спостереженнями про якусь європейську чи американську в’язницю, але аж ніяк не про «криту» в’язницю загубленого в тайзі Єнісейська з його середньорічною температурою нижче нуля.
«Єнісейська в’язниця буде покомфортніше. Там хоч гаряча вода є і чай можна собі приготувати», — пише один із політв’язнів, порівнюючи умови утримання з колонією, куди його згодом перевели. Це не єдина висока оцінка щодо нормальних умов утримання. Наприклад, інший із звільнених українців розповідав, що на нього сильно справив враження своєю цивілізованістю місцевий сервіс з обслуговування постільної білизни — коли ув’язнені здавали брудну, то натомість їм видавали випрану, висушену та упаковану у целофані — новий комплект, «як пасажирам у поїзді».
Ще одна абсолютно нехарактерна для подібних закладів особливість — нормальне ставлення до процесу миття. Не п’ять хвилин на все-про-все, не в крижаній воді, не так, щоб одразу в одязі, аби його теж випрати… «Вода гаряча, мийся скільки тобі треба, потім речі стирай скільки хочеш. Ніхто не стоїть над тобою, не кричить, не підганяє. Закінчив митися, чекаєш. Конвой раз на певний час забирає помитих ув’язнених і розводить по камерах.
Більше того, скарг на ненадання медичної допомоги саме в Єнісейській в’язниці зустрічається не так вже й багато. Так, кримський мусульманин Рустем Абхаїров розповів дружині, що страждає від набряку та болю в ногах, оскільки його варикозне захворювання почало прогресувати у в’язниці. Однак дружина прямо не стверджувала, що в установі відмовилися надати допомогу. Кілька інших ув’язнених зазначили, що ситуація з ліками там «як у всіх», але якщо з’являються показання, то санітарна частина без зволікання позбавляється хворих, відправляючи всіх до крайової в’язничної лікарні. Ув’язнені максимально намагаються уникати такого сценарію, бо цінують нормальне повсякденне життя в цій «критці».
При цьому ніхто з колишніх ув’язнених не стверджує, що там якийсь санаторій. Режим традиційно суворий — шістнадцять годин на день не можна навіть присісти на ліжко — тільки на залізну лаву без спинки або кружляти у дуже обмеженому просторі серед трьох-п’яти таких самих в’язнів. Неухильне дотримання поширюється й на організацію прогулянок, що в інших російських «критках» часто ігнорується. У Єнісейську за будь-якої погоди ув’язнених виводять на свіже повітря суворо за розкладом. З огляду на те, що взимку там у середньому завжди нижче двадцяти, а часто й до сорока градусів морозу, такі прогулянки не додають ув’язненим ані здоров’я, ані позитивних емоцій.
Важливо також підкреслити, що за тими відгуками, які вдалося отримати, складається враження, ніби в цій в’язниці ставлення до ув’язнених з боку адміністрації реально обмежується жорстко регламентованими інструкціями. «Якось цілком просто, але зрозуміло дали зрозуміти, що якщо ти всі приписи виконуєш, питань до тебе не виникне. А якщо почнеш бешкетувати — відразу потрапиш до ШІЗО без зайвих розмов. І за весь час, що я там був, ніхто мене не бив, не провокував, у порушенні режиму просто так не звинувачував», — ділиться спогадами один із тих, кому вдалося звільнитися після перебування в цій в’язниці.
За його словами, адміністрація не розрізняла, хто українець, а хто ні – жодних репресій у той період щодо українських ув’язнених не спостерігалося. «Склалося таке враження, що керівництву в’язниці найменше потрібні були скандали та скарги нагору. Не раз чув від їхніх начальників, що якщо когось щось не влаштовує, то не треба відразу подавати скарги прокурору. Мовляв, давайте розбиратися на місці. І справді розбиралися – особисто начальник в’язниці приходив, вислуховував і за його розпорядженням вирішувалися якісь побутові питання за лічені секунди», — додає колишній в’язень Єнісейська.
На добре налагоджені процеси звертають увагу й волонтери, які листуються з політв’язнями. Часто вони зазначають, що листи туди «літають», шанобливо відгукуються про роботу тюремного цензора, а також про те, що «тюрма завжди сама надсилає листи тим, хто переведений до нового місця ув’язнення», як того вимагає законодавство, але що постійно ігнорується в інших російських в’язницях.
Непрямо адекватність у поводженні з ув’язненими підтверджує й інший колишній в’язень цієї в’язниці. У своєму листі він розповідав, що вся камера складалася з мусульман, причому переважно з Криму. І коли дізналися, що етапом до карантину прибув черговий кримський татарин, засуджений за нібито терористичну діяльність, то просили адміністрацію, щоб і його після карантину перевели до них у камеру, оскільки у них було вільне місце. Подальшого розвитку подій цей ув’язнений не застав, але висловлював переконання, що, найімовірніше, адміністрація не заперечувала проти таких прохань.
Водночас у Єнісейській в’язниці не спостерігається жодної лояльності у контактах із зовнішнім світом. Наприклад, у цій в’язниці ув’язненим заборонили передплачувати «Незалежну газету» лише через її «підозрілу» назву. В іншому випадку наглядачам здалася підозрілою карта, зображена на настільній грі, її одразу вилучили як можливий план втечі. Також адміністрація часто блокувала надсилання книг з інтернет-магазинів понад встановлену для ув’язнених кількість ув’язненим листи або кореспонденцію зі статтями з різних наукових журналів. Також адміністрація не повідомляє родичів, куди етапують ув’язнених після завершення тюремної частини терміну.
Загалом, у порівнянні з іншими місцями ця в’язниця виглядає справді пристойно, наскільки цей термін можна застосувати до незаконно позбавлених волі людей, але свої жорсткі порядки панують і в Єнісейську. Там, як і в будь-якій російській в’язниці, підривають здоров’я та деформують психіку українців.
Відповідає за це начальник в’язниці — Ларін Євген Олександрович, а також його попередник Звєрєв Андрій Вікторович.
Українці, які відсиділи або продовжують перебувати в Єнісейській в’язниці:
Карімов Алім Егамбердієвич
Чупіль Михайло Володимирович
Февзієв Раїф Енверович
Пазін Володимир Сергійович
Кармазін Сергій Миколайович
Балицький Ярослав Броніславович
Якушин Віктор Павлович
Кестан Ельдар Алімович
Цилєра Андрій Сергійович
Головань Ігор Юрійович
Цвілий Олександр Миколайович
Машико Василь Васильович
Горюнов Сергій Петрович
