Згадки про те що хтось став попосовішим давно вже нікого не дивують. А от історія про те, як хтось проміняв успішну кар’єру в поп-музиці заради власного метал гурту, це щось куди більш рідкісне. Пропоную познайомитись з історією і творчістю гурту, що виник саме таким чином.
Beyond the Black це німецький сифонік/пауер метал гурт, що встиг порадувати своїх прихильників вже 5ма альбомами, неодноразово засвітився на сценах найбільших фестивалів важкої музики і був високо оцінений як на батьківщині, так і за кордоном. І дуже іронічно, враховуючи вічний антагонізм поп і рок музики, що його засновниця була висхідною зіркою саме поп-сцени коли проміняла її на метал і створила свій гурт.
Дженніфер Хабен в своїх інтерв’ю згадує що у них завжди була дуже музична сім’я і кожен з них володів щонайменше одним інструментом. Якщо казати конкретно про неї, то вже в сім вона грала на піаніно і саксофоні, а співати на сцена почала взагалі в п’ять.
Її батьки сформували дитячий гурт за участі Дженніфер і її брата і дуже швидко цей дитячий кавер-гурт з провінції отримав певну славу і став користуватись попитом на корпоративах по всій країні.
В 11 років вона виграє німецьке талант шоу, а пізніше (в 14), разом з двома наступними переможницями того ж шоу, вони формують дівочий поп-гурт Saphir і підписують контракт з лейблом, який по певним джерелам був “рекордним" (хоча деталей в чому була його рекордність мені знайти не вдалось). Гурт проіснував два роки і дівчата розбіглись продовжувати свої сольні кар’єри.
Пошук по ютубу дозволив знайти один приклад її ранньої творчості в хорошій якості. Це була рекламна пісня для дитячого телеканалу Дісней:
Дане відео в першу чергу цікаво для контрасту з тим, що головна героїня цього довгочиту створила пізніше.
Ще в доволі юному віці вона захопилася важкою музикою. Це захоплення переросло в доволі радикальну зміну кар’єри, коли в 19 років вона засновує свій власний метал гурт Beyond the Black. Хоча, судячи з деяких старих відео, можна сказати що перші кроки до зміни вектору своєї творчості вона зробила ще раніше, бо після розпаду поп-гурту на всіх відео її можна побачити вже з гітарою.
Дебют у Beyond the Black вийшов феноменальний. Гурт помітили шукачі талантів фестивалю Wacken Open Air і завдяки цьому вже один з перший виступів гурту відбувся на сцені найбільшого метал фестивалю Європи. На додачу до цього вони того ж року попрацювали на розігріві гуртів Saxon та Hell. Про кращий старт годі було і мріяти.
Вже в лютому 2015 року виходить їх перший альбом “Songs of Love and Death” і бере 12-ту строку в німецькому музичному чарті і 21-шу в австрійському. А тижнем пізніше вийшов і перший їх кліп на пісню “In The Shadows”.
Дещо дивний формат кліпу, який переривається не тільки кадрами, а і звуковою дорожкою з фільму “Вікинги” (в оригіналі “Northmen (A Viking Saga)”), пояснюється тим, що на гурт звернув увагу режисер цього фільму і вийшла така собі колаборація пов’язана з маркетингом як фільму так і гурту. До речі, схожа історія вийшла з цим же фільмом і одним з кліпів Amon Amarth.
Була у них і колаборація іншого роду: для запису і виконання пісні “Pearl in a World of Dirt” було запрошено вокаліста гурту Kissin’ Dynamite:
Через кілька років вже Дженніфер повернула послугу, прийнявши участі в записі пісні “Masterpice” для власне Kissin’ Dynamite:
Думається від цієї співпраці виграли обидві сторони, оскільки дует у них вийшов дуже гармонійний, а пісні одними з найкрасивіших в дискографіях обох гуртів.
2016й рік вийшов для гурту дуже насиченим і неоднозначним. З одного боку реліз другого (і, на мій суб’єктивний погляд, найкращого) їх альбому “Lost in Forewer”, а з іншого розпад тодішнього складу гурту.
Від колись гурту з шести виконавців лишилась тільки Дженніфер, яка вирішила продовжити історію гурту вже з новим складом. Судячи зі спогадів тодішніх учасників, конфлікт виник через дещо різні погляди на майбутній розвиток гурту. Дженніфер вважала що гурту є куди рости, а музиканти вважали що гурт і так досяг хорошого рівня.
Серед фанатів така ситуація не викликала схвалення і в сторону юної амбітної вокалістки полетіло чимало їдких стріл.
Першою роботою оновленого складу став перезапис однієї з пісень нещодавнього альбому “Forget My Name”.
Варто відзначити, хоча і ориганілаьна версія звучала добре, оновлена додала певного “м’ясця” і дійсно сприймалась потужніше. Тож попри певні моральні питання до ситуації з попереднім складом, гурт отримав доволі висококласне кадрове наповнення. В плюс пішло і те, що нові музиканти мали яскравіші харизматичніші персоналії і вже в оновленому складі запам’ятовувалась не тільки фронтвумен, а її колеги.
В 2017 гурт випускає перевидання свого другого альбому в форматі Tour Edition. Альбом було доповнено кількома додатковими піснями, серед яких була і моя улюблена пісня цього гурту: “Rage Before the Storm”. Це ще одна дуетна робота гурту, де на цей раз запрошеним вокалістом виступив Гербі Лангханс. Дуже потужна і епічна композиція, хоча мабуть і далеко не найвідоміша з пісень гурту.
В 2018му виходить альбом “Heart Of The Hurricane”. На рівні окремих пісень, таких як “Million Lightyears” було відчутно певне зростання і втяжеління гурту, хоча порівняно з “попередником” в ньому на мій погляд більше “прохідних” пісень.
До речі, в період промоушину цього альбому гурт частіше став показувати і акустичні версії своїх пісень. Досвід, який схоже пізніше ще зіграє вагому роль в розвитку гурту.
Не обійшовся той рік і без втрат: гурт по особистим причинам залишив клавішник і на цей раз жодної заміни брати не стали, що схоже стало причиною того що вже в четвертому альбомі гурту відчуватиметься певне віддалення від початкової симфо-метальної направленості гурту. Хоча ситуативно клавішні партії на себе взяла наша головна дійова особа, що можна побачити наприклад на початку живого виконання пісні “My God is Dead” (дуже хороша композиція щоб відчути як гурт став важчим з роками):
4й альбом гурту “Hørizøns” вийшов дещо іншим, порівняно з минулими. Окрім вище згаданої відсутністі клавішника, схоже на враження дуже вплинув вибір пісень для синглів що промоутили альбом. “Misery” і “Golden Pariahs” показували певні експерименти зі звучанням.
При чому друга з них взагалі нагадувала альтернативний метал, що не було тим чого очікуєш від улюбленого симфонік метал гурту.
На мій суб’єктивний погляд, маркетинг альбому був би гладкішим, якби вони одною з перших двох пісень випустили щось більш схоже на колишні роботи, щоб старим фанам зміни не так різали вухо. Хорошим прикладом такої пісні в альбомі була “Humans”, відео до якої побачило світ тільки в день релізу.
Будучи сам в певній мірі консерватором, пам’ятаю цей альбом через сингли не чікав зовсім і вже пізніше, коли ефект неприйняття згладився часом, я його зацінив в повній мірі і знайшов для себе там цікаві речі як то “Human” або “Wounded Healer”.
Але, тим часом на арену вийшов вже трошки нами підзабутий Covid-19. Для музичного світу карантин став болісним потрясінням через відміну концертів і кожен гурт намагався з ним справитись по своєму. Наприклад відомий перемогою в Євробаченні гурт Lordi випустив тоді за рік рекордну кількість альбомів.
У випадку ж з Beyond the Black спрацював вище згаданий фактор акустик. А також фактор неугомонності місс Хабен, яка постійно вивчала гру на нових інструментах (я так і не знайшов повного списку інструментів які вона освоїла, але схоже що їх не менше п’яти: клавіші, гітара, саксофон, флейта і віолончель). Вони випускають цілу серію акустичних записів, в тому числі з доволі цікавими каверними аранжуваннями пісень інших гуртів.
В певному сенсі гурт перерозкрився зробивши шаг назад від втяжеління звучання (що було б важко на акустиці) до більш мелодійного насичення своїх робіт використовуючи весь потенціал використаних акустичних інструментів.
Окремо відзначу їх кавер на пісню гурту Disturbed. Ті хто чув цей гурт, думаю погодяться, що враховуючи їх фірмову манеру, важко уявити як хтось інший їх переспівує, тим паче в гурті з доволі високим жіночим вокалом. Beyond the Black при підготовці свого акустичного каверу доволі вдало викрутились за рахунок комбінування з бек-вокалом одного з їх гітаристів.
Ну і щоб повністю показати різноманіття інструментів використаних ними під час запису цієї акустичної серії варто додати і їх кавер на Volbeat.
Цього року вийшов вже 5й повноцінний альбом гурту названий як і гурт “Beyond the Black”. На відміну від 4го альбому, тут вже в центрі були не експерименти, а максимізація ефекту від речей які гурт завжди вмів найкраще (по суті відбулась синергія симфонічності і важчого пізнього звучання). Символічно що однією з пісень з якими гурт це зробив стала “Reincarnation”, оскільки цей альбом дійсно став реінкарнацією гурту в його справжній формі.
А там де і знаходилось місце експериментам і новинкам, вони вже не заміняли звичне звучання, а доповнювали його, як доволі незвичний вступ в “Is There Anybody Out There?”.
Ну і слухаючи такі пісні як “Free Me” розумієш що досвід акустичного альбому вплинув і на їх неакустичну творчість в якій знову по повній відчувається масштаб типовий для симфо металу.
Пригадується, після перший двох альбомів виникало враження що Beyond the Black стануть такими собі наступниками Within Temptation, і наразі віра в те що вони підхоплять і понесуть далі прапор симфонік металу не згасла.
Головному рушію гурту наразі 28. Враховуючи наскільки вона любить таку музику і горить цим, можна не сумніватись що на діючих 5 альбомах історія гурту не закінчиться і нас ще чекає чимало нових пісень.
