Експерт із Північної Кореї Андрій Ланьков для DW оцінив боєздатність армії КНДР та можливу реакцію Сеула і Заходу на відправку Пхеньяном військових до Росії для участі у війні з Україною.
Генсек НАТО Марк Рютте підтвердив раніше поширену владою Південної Кореї та України інформацію про те, що північнокорейські військові перебувають на території Курської області Росії, назвавши це проявом ескалації конфлікту між Москвою та Києвом.
Про активний розвиток військового співробітництва між РФ та КНДР, реакцію на це у Сеулі та на Заході, а також про те, що собою представляє північнокорейська армія і яку частину свого військового контингенту вона може направити на бік Росії, DW розповів один із провідних у світі експертів із Північної Кореї, професор сеульського університету Кукмін Андрій Ланьков.
DW: Почнемо з північнокорейської армії — наскільки вона велика і сильна, який у неї бойовий досвід?
Андрій Ланьков: Вважається, що чисельність армії КНДР становить близько 1,2 млн осіб. Строкова служба обов'язкова як для чоловіків, так і для жінок, для чоловіків — близько 10 років. Однак приблизно половина особового складу — це будівельні батальйони та, скажімо так, воєнізовані загони сільськогосподарських робітників.
Проте інша половина — бойові підрозділи. У бойових діях північнокорейські війська після 1953 року (після закінчення Корейської війни — Ред.) участі не брали. Хоча північнокорейські льотчики брали участь у деяких зарубіжних кампаніях — у В'єтнамі наприкінці 1960-х та пізніше на Близькому Сході. Але йдеться про невеликі групи, наприклад, в Єгипті це було близько 20 льотчиків і 20 супроводжуючих. Які бойові якості мають зараз північнокорейські військові? Звичайно, я не військовий експерт, тому відповім обережно — ми не знаємо, поки не розпочняться реальні бойові дії. Коли армія так довго не воювала, ми не можемо бути впевнені, чи вона зберегла боєздатність, чи, можливо, втратила її. Побачимо це у майбутньому.
— Є думка, що це така "картонна" армія, яка існує лише на папері та на парадах, але насправді не є ефективною і не може воювати.
— Я схильний думати, що це не зовсім так, хоча ручатися не можу. Дуже часто багато армій оголошували "картонними", але вони показували високу боєздатність у реальній війні. Війна покаже.
— Називалась цифра у 20 000 північнокорейських солдатів, яких відправили до Росії. Ви говорите, що бойові підрозділи налічують близько 600 000 осіб. Тобто, Північна Корея теоретично могла б надіслати більше — скажімо, 100 000, і це не стало б для неї великою проблемою?
— 100 000 не є цілком реальним варіантом, щоб не знизити бойову готовність армії. Це не моя оцінка, а думка фахівців, із якими я спілкувався — можна відправити до 10% особового складу. Можлива ротація — 10%, потім ще 10% тощо. Таким чином, максимальна межа буде не 100 000, а, можливо, 60 000. Якщо дуже захочеться, можна йти вище, але 100 000 — це, ймовірно, абсолютний верхній поріг, до якого навряд чи дійде. Поки що мова йде про 12 000, згідно з даними південнокорейської розвідки, яка першою повідомила про це офіційно, і, зазвичай, у таких випадках вони не схильні до обману.
Також ця інформація в цілому підтверджується з'являючимися даними. Справа тут не лише у НАТО. Фактично, російські офіційні особи, включаючи президента, та північнокорейські на рівні заступника міністра закордонних справ, де-факто підтвердили відправку військ, хоча дещо ухильно, але прозорими натяками.
— Що отримує від Росії Північна Корея, який її інтерес у цьому?
— Запитайте майбутнього історика, який зараз ходить у дитячий садок, а, можливо, ще не народився. Він вивчатиме розсекречені документи, що з'являться через деякий час. Але певні загальні риси угоди вже є очевидними. По-перше, Північна Корея отримує гроші за своїх солдатів. Частина цих грошей може дійти до самих солдатів, але, скажімо, 75-95% відразу потрапляє до уряду в Пхеньяні.
Якщо вони надсилають 10 000 солдатів і отримують за кожного суму, еквівалентну мінімальній місячній зарплаті російського солдата, це становить близько 100 млн доларів на рік за їхню присутність у зоні бойових дій.
По-друге, Північна Корея хоче отримати доступ до деяких російських військових технологій — в ідеалі, пов'язаних із ядерною зброєю, але, швидше за все, з ракетними засобами доставки, супутниковою розвідкою та будівництвом атомних підводних човнів. В нормальних умовах Росія не передає ці технології, але тут виникає нова ситуація — братерство по зброї. Люди воюють, деякі з них, безумовно, загинуть. Північнокорейські дипломати матимуть нові важелі впливу, і ігнорувати їхні прохання Москві стане набагато складніше.
Третій момент — військовослужбовці КНДР отримають бойовий досвід і побачать, як ведеться сучасна війна. Це перша серйозна війна регулярних армій за останні 80 років, і цей досвід буде для них дуже цінним. За останні кілька років ми стали свідками військової революції, і вони зможуть побачити це на власні очі. Вплив цього досвіду збережеться ще на багато років.
— Якою є реакція на відправку військових КНДР до Росії у Південній Кореї?
— Ситуація складна. Протягом звичайного часу населення Південної Кореї дуже мало цікавиться справами Північної Кореї. Але зараз ситуація інша. Це рідкісний випадок, коли Північна Корея вийшла на перші шпальти й утримується там протягом декількох днів. Реакція, звичайно, негативна. Офіційні заяви висловлюють занепокоєння, особливо щодо можливості передачі Росією військових технологій Північній Кореї.
— Тобто, відправка північнокорейських військових до Росії не призведе до поставок летального озброєння Сеулом Україні?
— Лише у разі, якщо з'являться достовірні докази того, що Росія передала Північній Кореї небезпечні для Південної Кореї технології.
Але це, по суті, далека боротьба, що не стосується Кореї, війна, в яку Сеул втручатиметься тільки в крайньому випадку. Південна Корея, будучи значним гравцем у світовій економіці, поводиться дуже обережно у політичному плані та уникає участі у конфліктах, що не стосуються її прямих інтересів. Навіть коли такі конфлікти зачіпають її інтереси, Сеул довго зважує рішення про втручання.
- НАТО і Захід стурбовані відправкою північнокорейських військових до Росії. Які заходи з боку Заходу можуть налякати Північну Корею?
- Жодні.
- Чим може відповісти Захід? Які в нього є варіанти?
- Насправді жодних. Теоретично Захід може посилити допомогу Україні, але це напряму не вплине на Північну Корею. У найгіршому разі це лише збільшить втрати північнокорейських військ на полі бою. Для керівництва КНДР це важливо, але не є визначальним фактором. Коротка відповідь – нічого зробити не можна.
- А чи можна стимулювати дезертирство серед північнокорейських військових, які опинилися в Україні?
- Це вже питання психологічної війни. Звичайно, таке можливо, і якщо командування НАТО, українське чи південнокорейське, працює ефективно, вони щось подібне придумають. Я майже певен у цьому. Наскільки це буде дієво, сказати важко.
Можливо, взводи почнуть переходити на іншу сторону, а можливо, жоден солдат не дезертує й просто посміхатимуться над листівками. Це непередбачувано. Але навіть якщо відбудуться дезертирства, це не буде серйозною загрозою для керівництва в Пхеньяні. Ну, їм буде трохи неприємно, настрій зіпсується.
- І, можливо, затримають членів родин потенційних дезертирів.
- Так, це гарантовано.
