Підрив Каховської дамби сильно зруйнував місцеву екосистему. Відбудова України має включати й екологію.
6 червня 2023 року на Каховській ГЕС підірвали дамбу. Руйнування дамби підкреслює масове руйнування навколишнього середовища, яке війна спричинила в Україні з самого початку. Російсько-загарбницька війна завдала значної шкоди екосистемам України. Масштабна реконструкція терміново потрібна і має бути довготривалою.
Неконтрольоване спорожнення водосховища має драматичні наслідки для населення та довкілля прилеглих регіонів України. Протягом кількох годин з прифронтових районів довелося евакуювати тисячі жителів. Токсична суміш трупів тварин, і токсичних речовин загрожує спалахами таких захворювань, як холера та черевний тиф. Щоб стримати гуманітарні аспекти катастрофи, ВООЗ ініціювала програму надзвичайних ситуацій . Водночас висохла значна частина водосховища Каховка над дамбою . Постачання питної води в навколишні регіони все ще частково припинено.
Внаслідок руйнування гідроелектростанції в нижню течію річки змило щонайменше 150 тонн машинного масла . Існує також занепокоєння, що провал дамби також винесе на поверхню або змиє їх за течією токсини , які раніше осідали на дні водойми в результаті десятиліть інтенсивного сільськогосподарського використання та Чорнобильської катастрофи.
Але руйнування дамби – це катастрофа не лише з екологічної точки зору. Також постраждали економічні основи України. Сільське господарство високоврожайних чорноземних регіонів, частина яких зайнята росіянами, знаходиться під загрозою зникнення. Також постраждала промисловість, яка залежить від охолоджувальної води. Наприклад, українська сталеливарна компанія ArcelorMittal закрила металургійний завод у Кривому Розі після руйнування. Крім того, припливна хвиля винесла наземні міни , які зараз не задокументовані, розкидані по всьому лиману та становлять значну та довгострокову небезпеку. У довгостроковій перспективі це ускладнить використання туристами регіональних річкових та прибережних територій.
Ця катастрофа може завдати довгострокової шкоди не лише Україні. Сусідні країни можуть постраждати від аварії на найбільшій в Європі атомній електростанції в Запоріжжі. Вода з басейну подається для охолодження, який, у свою чергу, подається з водосховища Каховка. Оскільки цей резервуар зараз висох, нова вода з нього не надходить у басейн охолоджуючої води. За словами генерального директора Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаеля Маріано Гроссі, це триватиме лише кілька місяців , і зараз ведеться робота над новими варіантами охолодження.
Збиток, спричинений обвалом дамби, відображає у збільшувальному склі те, що науковці спостерігали з початку війни: російська загарбницька війна мала низку руйнівних наслідків для місцевого середовища в Україні, наприклад, для її водних систем та біорізноманіття .
Складний і тривалий процес реконструкції, вже розпочався. У липні 2022 року Національна рада реконструкції України презентувала Національний план відновлення , який описує 15 національних програм реконструкції. Відновлення чистого та безпечного довкілля в цьому плані виділено як один із чотирьох «стратегічних імперативів» і має бюджет у 20 мільярдів доларів США. Така чільна позиція є логічним кроком, оскільки екологічні складові реконструкції слід розглядати не як декоративну приналежність, а як стратегічну інвестицію в майбутнє життєздатності України.
Але екологічна реконструкція України буде непростою. Щоб досягти такого бажаного успіху, необхідно подолати кілька труднощів. Перш за все, можна передбачити, що зіграє роль фактор часу. Бажання якомога швидше одужати компенсується необхідністю добре спланованих і ефективно керованих процедур. Деякі заходи з реконструкції вже працюють, наприклад, у місті Ірпінь, на північний захід від Києва, за яке велися бойові дії на початку війни. Інші заходи, такі як повне розмінування обширних мінних полів або видалення інших боєприпасів із прифронтових районів, можна буде розпочати лише тоді, коли на землі більше не триватимуть бойові дії. Для подальших заходів з відновлення екосистем або для демократичної та спільної реалізації проектів із захисту навколишнього середовища та клімату також були б корисні процедури участі громадян, оскільки успішні формати участі підвищують довгострокові шанси на успіх таких заходів . Однак усі ці процедури потребують часу.
Другий виклик – це постановка цілей. Здається, існує консенсус щодо того, що відновлення статус-кво екосистем України недостатньо. По-перше, екосистеми характеризуються значними забрудненими ділянками радянської доби. По-друге, зміна клімату може змінити рівень опадів і середню температуру в Україні до такої міри , що видається необхідною адаптація існуючих природних зон. Тому також логічно, що реконструкцію України слід розглядати як екологічну трансформацію. Однак цей амбітний план суперечить іншим цілям: багато тисяч будинків були пошкоджені або навіть зруйновані внаслідок війни. Швидка реставрація цього житлового приміщення потрібна терміново, також з огляду на суворі зими.
Ще один приклад – сильно постраждало українське сільське господарство. За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації (FAO), збитки в цій області становлять понад шість мільярдів доларів США. Відновлення цього важливого джерела доходів державного бюджету України також є важливим і невідкладним. Слід уникати того, що Україні доведеться вибирати між реконструкцією та зеленою трансформацією. Міжнародні донори можуть зробити свій внесок, надаючи значну фінансову підтримку, яка чітко спрямована на досягнення цілей сталого розвитку, а також гнучко та швидко супроводжуючи адміністративне впровадження.
Така підтримка також вимагає розумного та ефективного використання наданих коштів. Перед початком війни значний рівень корупції ускладнював досягнення політичних цілей. Це також вплинуло, наприклад, на стале управління українськими лісами . Відповідно, зміцнення структур управління та боротьба з корупцією також сприяють створенню ефективної екологічної політики.
Нарешті, конфлікт цілей між захистом клімату та навколишнього середовища також зіграє свою роль. Уже згадані 20 мільярдів доларів США, які Україна закладає в бюджеті на охорону навколишнього середовища, будуть доповнені 130 мільярдами доларів США на конверсію енергетичної системи в Національному плані відновлення України. Ці інвестиції дуже вітаються з точки зору цілей кліматичної політики Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Європейського Союзу. Однак конфлікти , які можуть виникнути між кліматичними та екологічними заходами, добре задокументовані . Для управління цими двома потрібен розумний політичний контроль, фактично належний один до одного– Одночасне досягнення цілей політики.
Російсько-загарбницька війна забрала багато тисяч життів в Україні та завдала серйозних руйнувань місцевим екосистемам. Добре, що Україна разом із міжнародними партнерами вже працює над відновленням. Також дуже вітається те, що ця реконструкція переслідує спеціальні екологічні цілі. Однак для реалізації амбітних планів необхідно подолати низку викликів. Необхідно приділити достатньо часу процедурам участі громадян. Сталій реконструкції житлового та сільськогосподарського секторів має сприяти достатня та чітко орієнтована підтримка. Для ефективного та результативного використання коштів необхідні подальші реформи управління. Зрештою, треба знайти шляхи.
Автор Ансельм Фоглер є науковим співробітником Інституту дослідження проблем миру та політики безпеки Гамбурзького університету (IFSH).
Джерело IPG- Journal
