Поки протистояння між США та Іраном зосереджує на собі значну частину уваги медіа у висвітленні зовнішньополітичного курсу президента Дональда Трампа, варто пам’ятати: у стратегічно важливих регіонах залишаються й інші не менш значущі питання.
Угода, підписана у Вашингтоні, фактично завершує вірмено-азербайджанський конфлікт, а новий проєкт TRIPP відкриє Вірменії шлях до економічного співробітництва, але викликає занепокоєння в країні.
14 листопада прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян розкритикував Декларацію про незалежність 1990 року, прирівнявши її до «неіснування» сучасної Республіки.
Парламентські вибори, які відбулися в Грузії 26 жовтня, вважають найважливішими виборами в Грузії з часів Революції троянд 2003 року.
У нестабільному Кавказькому регіоні Росія та Іран, які часто вважаються єдиними у своїх цілях, змагаються за торговельні шляхи та вплив. Це ставить західні країни перед незвичайною дилемою.
Приріст військової техніки змінює військовий баланс у регіоні, що може підірвати крихкі мирні зусилля.
Енергетика, безпека та геостратегія знову ставлять цей важливий регіон на перехрестя шляхів.
Війна в Україні та завершення конфлікту в Нагірному Карабасі підкреслюють кінець російського впливу на Південному Кавказі. 2000 російських військових виведуться з азербайджанського регіону Карабах.
Автор: Пол Стронскі для CNAS
Антоніо Таяні: «Це основою нашої міжнародної позиції: ми військовою допомогою пітримуємо Україну, яка опинилася в ситуації, точно подібній до цієї. Рим завжди був в авангарді засудження геноциду вірмен турками-османами, але азербайджанці не мали до тих подій ніякого відношення».
Провал миротворчої місії Росії в Нагірному Карабаху поставив під загрозу її довгострокову присутність на Південному Кавказі і призвів до того, що Вірменія більше не звертається до Москви за гарантіями безпеки.
Геополітичні зрушення створили сприятливий момент для Азербайджану, щоб повернути собі Нагірний Карабах. З нинішнім припиненням вогню на хиткому ґрунті, ЄС повинен використовувати важелі впливу, щоб запобігти подальшій ескалації.
Азербайджан ще не досягнув усіх своїх цілей. Він прагне відкрити пряме наземне сполучення зі своїм анклавом у Вірменії – Нахічеванською Автономною Республікою з населенням трохи менш як 450 000 осіб.
Одноденний візит президента Таїпа Ердогана сьогодні, 25 вересня, до Нахічеванської автономної області Азербайджану, по якій проходить кордон Азербайджану з Туреччиною, має важливе значення для зміни політичного і військового балансу на Кавказі.
Поновлення бойових дій свідчить те, що спроби Росії та Заходу домовитися про дипломатичний результат між двома сторонами провалилися.
Останній тиждень був насиченим на події та напевно шокуючим для людей, які не дуже слідкують за міжнародними подіями. Проте мені, як людині, якій періодично трапляються новини з Карабаху, ці події не стали несподіваними.
Тут відбувається геополітична гра. Невеликий російський миротворчий контингент був введений в Карабах у 2020 році. Москва, яка завжди коливалася між обома сторонами і маніпулювала ними, представила себе як захисника карабахців.
Опівдні 19 вересня Азербайджан почав «локальну антитерористичну операцію» проти невизнаної республіки Нагірний Карабах, тобто масовані авіаційні та артилерійські удари по військових об'єктах напівдержави, а також наземні операції.
