Останній тиждень був насиченим на події та напевно шокуючим для людей, які не дуже слідкують за міжнародними подіями. Проте мені, як людині, якій періодично трапляються новини з Карабаху, ці події не стали несподіваними.
Я не буду розбирати всю суть цього конфлікту, а лише розпишу ключові події, які, на мою думку, були ключовими.
Протягом усієї історії зіткнень, території Карабаху переходили під контроль Вірменії або Азербайджану, проте після 2020 року вони перейшли до другого, а росія ввела свої миротворчі війська.
У 2022 рокі відбулись нові зіткнення, Вірменія звернулась по допомогу до ОДКБ і росії, на що отримала відмову (воно й зрозуміло де російські війська були в той час).
Ця подія послугувала першим дзвіночком про підтримку росією Вірменії. А сама країна, думаю, усвідомила на що вона здатна самостійно, результат чого ми побачили у 2023 - визнання територій Нагірного Карабаху за Азербайджаном.
І ніби все йшло добре, у кінці року мала бути підписана ця угода, але в інфопросторі почали випливати думки про Зангезурський коридор.
Зараз до нього повернемось, але спочатку нагадаю як Азербайджан за останні півтора роки почав постачати більше своїх ресурсів до ЄС, і що ця країна зручно розташована на шляху від інших азійських країн до Туреччини.
Отож, Зангезурський коридор. Що це таке і з чим його їдять?
Це маленька територія Вірменії, яка географічно напряму сполучає Азербайджан з Туреччиною. Інфопростір просто заполонився інформацією, що Азербайджан хоче забрати собі цей шматок території. Туреччина звісно ж підтримувала таку ініціативу, адже додаткові кошти у бюджет - це завжди плюс.
Звісно знайшлись і противники цьому - Іран, який не хоче ще більшого посилення Туреччини в регіоні, ну і сама Вірменія, чий суверенітет хотіли порушити.
А що робити в такій ситуації, коли військовим шляхом ти точно програєш, а росія (з досвіду минулого року) не підтримає? Виходить треба починати грати за правилами цивілізованого світу - звертатись по допомогу до ЄС. Але щоб ЄС відреагував, потрібно щось придумати.
Таки придумали, при чому обоє - Вірменія із Азербайджаном, піти по актуальній проблемі. І вони почали публічну підтримку України. Думаю в серпні всі помітили це (хоч перед тим 1.5 роки такого активу не спостерігалось), адже ЄС це не тільки суддя, який допоможе вирішити ситуацію, а й дійсно надійний партнер і головне - інвестор, де все прозоро, чого від росії не дуже дочекаєшся.
І тут несподіванка, знову військові дії. У всього світу питання - навіщо? Адже скоро буде договір. Але Азербайджан вважає, що це дуже швидке відновлення свого суверенітету (після договору й далі могли бути заворушення, адже це територія з великою кількістю техніки та людей, від яких можна очікувати все), і звісно ж, кінцеве вирішення дуже довгого конфлікту.
То чи правда то все?
Якщо Азербайджан з Туреччиною не вирішать проявити свої амбіції захопити все той ж Зангезурський коридор, тим самим розпочавши нову війну і чергове порушення Статуту ООН, то це запамʼятається як сильне рішення по завершенню конфлікту. Але якщо вони вирішать захопити цю територію, то у світі додасться ще один авторитарний режим з великою кількістю санкцій.
Ідентично і з Пашиняном, якщо він продовжить політику єднання з заходом, до його країни підуть інвестиції, а історія запамʼятає як лідера, який закінчив конфлікт та покращив життя людей.
А до чого тут взагалі Україна? На днях було опубліковане фото із різною зброєю, які Азербайджан конфісковує на тих територіях. Поки я бачив тільки меми, що Україна завжди рада новим знахідкам, але якщо ці країни так активно почали підтримувати нас, то можливо пройде певна комунікація вище і ми зможемо очікувати на нові подарунки. Принаймі я на це сподіваюсь.
