Після дебютного альбому «Pretty Hate Machine» у NIN з'явилась чимала база прихильників. Колектив готовий був працювати далі, але їхній лейбл відмовився переукладати з ними контракт. Тому вони звертають різко ліворуч і записують агресивний ЕР «Broken». Знайшовши новий лейбл, NIN почали роботу над наступним альбомом. Без синт-попу, без хітів, без синглів, які дійсно могли б сподобатись людям. Ніде правди діти, Трент Резнор боявся аж так експериментувати.
До того ж там не було металу, як у «Broken». Як-не-як, та робота сподобалась людям, і це міг би бути постріл собі в ногу з погляду комерційної успішності. Та не так сталось, як гадалось. Люди радше позитивно сприйняли швидкість, поламану ритміку, важкість й емоційність «The Downward Spiral».
Слідувати своїм інстинктам було хорошою ідеєю. Крок за кроком Резнор і команда зчищали роки попередніх робіт, щоб побачити, що ховалось там, глибоко всередині. Ненависть, жорстокість, спотвореність. Ось що весь час приховував Трент. До прикладу візьмемо пісню «Closer». Ідеальний поп-сингл, якби не слова.
«Ми цілий вечір працювали над чимось, а на ранок зустрілись з Трентом. Він показав нам текст до пісні «Closer». Ми так оглянулись з нашим продюсером, і я сказав Тренту: "Ну, у тебе був ідеальний поп-сингл, поки ти не сказав "fuck" майже у кожному рядку. Що розсмішило його, адже він зробив це навмисне. Резнору не хотілось робити відверто попсову пісню», — згадує колишній барабанщик NIN Кріс Вренна.
Навіть коли керівники радіостанцій вимагали від нього замінити лайливі слова в пісні, він навідріз відмовлявся. Який сенс замінювати їх на звукові ефекти чи ще щось? Єдине, на що Трент неохоче погодився, так це прибрати зі слова "fuck" букви «u» і «c». А втім, це дивно, бо сумнозвісну фразу «I want to fuck you like a animal» він хотів викреслити. Мовляв, так, це ж мистецтво, але чи не банально? Можливо, краще зробити більш людяним це речення? Врешті-решт, вокаліст змирився і залишив її. Фразу, яка знайшла відгук у кожного. Не просто так пісня була улюбленою серед стриптизерок і стала справжнім прокляттям для консерваторів. Всім не вгодиш.
А вони й не намагались. Прослуховуючи Берлінську трилогію Девіда Бові («Low», «Lodger», «Heroes») та альбом «The Idiot» від Iggy Pop, колектив переконаний був, що пишучи дивну музику, вони рухаються у правильному напрямку. Більше ніяких гучних гітар, коли виражаєш бурхливі емоції. Є тільки стримана тиша.
«Ти чекаєш на вибух, але цього не стається», — Трент Резнер.
Щоправда, Трент хотів додати криваво-червоних кольорів до альбому. І йдеться не про справжню кров, що є на обкладинці альбому. Мова йде про місце, де записувався майже весь матеріал. Цей будинок на 10050 Cielo Drive у Лос-Анджелесі приваблював своїм потворним минулим. Саме там члени культу Чарльза Менсона скоїли жорстоке вбивство.
«Якщо в домі дійсно була б якась дивна атмосфера, то це радше смуток. Але найкраще в ньому те, що я з нього не виходив тижнями. Він сам по собі зачинений, а коли я зненавидів Лос-Анджелес, причин виходити з будинку не було. Мабуть, це додало відчуття ізоляції до альбому», — розповів фронтмен NIN.
Хай там як, а тужлива атмосфера підживлювала колектив і підштовхувала до креативності. Відтак, NIN спершу працювали над матеріалом для пісні «Mr. Self Destruct». А поклавши фундамент, вони брались за всі пісні одночасно. Досить таки хаотичний процес. Ідеї приходили спонтанно. Втім, результат говорить сам за себе, та й головне, що вони насолоджувались записом.
Барабани й гітарні рифи були оброблені до невпізнаваності. Кріс Вренна каже, що йому подобається, як у «Spiral» багато звуків не є справжніми інструментами, це просто різний шум. Для «The Becoming», наприклад, вони з Трентом кидали столове срібло в одну купу і записували звуки, які воно видавало.
Останньою ж записувалась пісня «Hurt». Вокаліст працював над неї самостійно протягом тривалого часу. Продемонстрував він її лиш після того, як група покинула будинок і переїхала до студії. Відтак, Резнор розчулив всіх у студії до сліз, буквально.
«Як тільки Трент почав співати слова, ми зиркали на нього з жахом. Під час другого куплету по моєму обличчю потекли сльози. Потім я глянув на Шона [Біван, продюсер], його обличчя почервоніло, а з очей теж пустились сльози. Ми всі плакали. Зрештою, прийшовши до тями, всі сказали: "це хороша пісня". Вона й стала фінальною в альбомі», — розповів Кріс Вренна.
На завершення він додав, що «The Downward Spiral» — продукт свого часу, з чим я не згоден. Без тіні сумніву скажу, що альбом й досі актуальний. Але я погоджуюсь з іншою тезою: «люди часто не прислухаються до чогось і не відкривають для себе тонкощі музики». Вони радше обговорюватимуть митця, аніж мистецтво. Всім цікава фігура Трента Резнора, прозваного в медіа «темним богом» (dark god, або dark lord). Хоча альбом показує той ідеологічний світ, в якому ми живемо зараз. Людина довірилась ідеологіям, але вони не служать їй, ба навіть зраджують їй, сковують людську свободу, тягнуть її на дно, спонукають до насильства чи навіть самознищення. Але про це вже іншим разом.
