Мова у цій статті піде про те, як прямо за нашими спинами, коли щодня гинуть люди боронячи рідну землю, продовжує діяти мафія безрідних жлобів, що наживається на знищенні нашої історії, а також про тих, хто цим жлобам протистоїть, отримуючи на себе медійний шквал замовних матеріалів та переслідування.
Переконаний, більшості з вас відомо про діяльність в Україні “забудовників”, у вашому місті чи де-небудь ще. Це та галузь, якій не страшна війна і катаклізми, та про яку забувають говорити.
Приводом для написання цього стало те, що сьогодні, 19 липня розпочалося засідання Великої палати Верховного Суду у справі садиби Терещенків у Києві. Садиба — непересічна пам’ятка неоготичної архітектури, дві тисячі квадратних метрів української історії в самому серці столиці, яка ось уже не перше десятиліття є об’єктом комерційного інтересу безрідних жлобів.
Очікувано, на захист спадщини стали ті, кому найбільше болить — нащадок роду Терещенків, що повернувся з вигнання до України, про яку чув лише у розповідях родичів, Мішель Терещенко. Разом зі своєю дружиною Оленою, котра й займається медійним висвітленням ситуації, Мішель намагається відстояти пам’ять своїх предків — не лише цю садибу, у якій, на його думку, має розміститися музей, а й інші об’єкти які будувалися його предками, про які він захопливо розповідає.
Зовсім не дивно, що протягом своєї громадської діяльності подружжя відчуло тиск переслідувань, наприклад, підпал автівки пані Олени, але обурює, що навіть під час війни “наші” ЗМІ, а саме OBOZREVATEL, dsnews.ua, delo.ua, gordon.ua, newskorr.com, fakty.ua мають наглість, очевидно на замовлення, публікувати відверто маніпулятивні матеріали направлені на очорнення подружжя та інших небайдужих людей.
Схема, за якою намагаються привласнити садибу абсолютно типова. Ще багато років тому місто уклало договір про реставрацію(!) садиби, який магічним чином, шляхом підміни умов та зміни сторін договору перейшов у власність до компанії ПАТ «Центрелеватормлинбуд» пов’язаній з одіозними Коломойським, Палицею, Міндічем та ін.
Що прикро, влада змінювалась, але не змінювались схеми. Зі слів Мішеля Терещенка, ані надії на президента Ющенка, ані на Порошенка, ані на Зеленського не справдились.
Незаконно привласнивши, був створений новий план “реставрації”, а насправді перебудови (реконструкції) садиби, за яким 1 100 м² перетворюються у 12 000 м² — від садиби залишається лише фасад, з-за якого безсоромно визирає новий хмарочос.
Переказати усі деталі справи, щедро описаної на особистому фейсбуці самої Олени Терещенко у цій статті буде складно, їх складно навіть прочитати, тому до уваги береться лише основне та найважливіше.
Що найстрашніше, вирішується доля не лише однієї садиби на бульварі Шевченка, тому що рішення Верховного Суду змінить всю судову практику. У цьому Терещенкам протистоїть т.зв “УТОПІК” — “Українське товариство охорони пам’яток історії та культури”, котре, як бачимо, займається знищенням пам’яток, видаючи незаконні витяги на замовлення забудовника, котрі тиражують у ЗМІ.
Від даного рішення залежатиме подальша доля ВСІХ об‘єктів культурної спадщини (а їх десятки тисяч!), вкрадених за типовими схемами з державної або комунальної власності!
Тобто судді Великої Палати вирішать чи можна і надалі безкарно красти безцінні пам‘ятки, чи вже час покласти цьому край!
<…>
Чесно, мені страшно уявити яке рішення може винести завтра Велика Палата, беручи до уваги нещодавнє затримання на хабарі голови Верховного Суду та величезний вплив Коломойського, у сфері впливу якого знаходиться ПАТ Центрелеватормлинбуд, що протиправно заволодів Садибою
Тому ми маємо проконтролювати винесення суддями Великої Палати справедливого рішення на користь громади власною присутністю на судовому засіданні!
— Олена Терещенко. З допису на сторінці Фейсбук від 18 липня 2023 р.
Особисто Терещенки курують справу також іншого фамільного палацу у селі Червоне на Житомирщині, що у свій час був центром зародження українського авіабудування.
Щодо цього палацу, чия архітектура також вражає Терещенки судяться з Московським патріархатом. Мета, знову ж таки благородна — повернути об’єкт у державну власність, для чого до судового процесу запрошували Мінкульт (попри те, що на переконання Терещенків (тепер вже майже екс-) міністр Ткаченко пов’язаний з руйнуванням садиби у Києві).
Говорячи про історію, то це абсолютно ганебно, що такі об’єкти, які безперечно заслуговують визнання як об’єктів національної спадщини знаходяться в руках жлобів, олігархів та УПЦ ФСБ. Садиба Терещенків у Києві — будівля у якій відбувався процес українського державотворення. Садиба була надана у користування у свій час Центральній Раді, пізніше у ній обирала себе Директорія. Разом з тим під загрозою є будинок на Хрещатику — будівля готелю Кане (що уже пережив умисний підпал), де у свій час жив гетьман Павло Скоропадський, а також будинок на Володимирській, з балкона якого, за словами Олени був проголошений IV універсал та був підписаний “Акт Злуки”.
Хтось каже, що без СРСР нічого б не було. – Це не так! Без більшовиків Україна за економікою, промисловістю стала б Америкою. Та ще й з фантастичною культурою.
Тут був унікальний людський потенціал. Кращі поїхали розбудовувати Європу і США. Без цієї сумної історії, Україна була б центром світу.
Знаєте, сьогодні є ще багато людей, у кого душі радянські. Вони роблять все, щоб ми опустили руки. Але ми не будемо їх опускати.
— Мішель Терещенко. Репортаж “Української Правди” 1 жовтня 2021 р.
Результат цього процесу — це цивілізаційний вибір України. Власне, це вибір чи буде Україна цивілізацією, чи просто зоною азійського промислу та грабунку, котрою вона була досі. І зовсім не дивно, що в обороні цивілізації стоять представники дворянського роду.
UPD: Верховний Суд знову не виніс рішення у справі
Спеціально для Часопису “Гетьманат” (t.me/hetmanate)
