Війна – це випробування.
І для стосунків в тому числі.
З одного боку багато людей розлучаються, розходяться, у них закінчуються довгі стосунки. Люди зраджують один одного, таємниці виходять на поверхню, руйнується все звичне.
А з іншого – багато хто приймає рішення про одруження: стосунки, які тягнулися роками, нарешті офіційно оформлені.
Короткі знайомства стають чимось більшим і значущим.
Зараз можна почути багато історій про те, що саме через війну зруйнувалися стосунки, а от до цього – все було добре.
Насправді – сталося те, що і так повинно було статися.
Перед кожним із нас війна поставила безліч питань.
Людина, яка змушена була залишити своє стабільне і спокійне життя, звичні обставини, зовсім по-іншому почала сприймати і дивитися на своє минуле.
У багатьох відбулося цілковите обнуління. Начебто очі відкрилися на своє життя! Під час такого сильного стресу не вистачає вже сил тримати маску, обманювати себе, робити вигляд, що все і так влаштовує.
Страх показує нам наші справжні цінності, пріоритети та напрямки для руху. Хто ми є. Хто є ті, хто поруч з нами.
Страх, що життя може обірватися будь-якої миті, усвідомлення швидкоплинності життя, й стали підсвідомим поштовхом до змін у житті: відпустити те, що тримало роками, рухатися далі.
Коли ми розуміємо, що немає за що чіплятися, немає чого втрачати, тоді ми й приймаємо доленосні рішення.
Будь-яка криза, яка приходить в наше життя – це не тільки руйнація старого, а й шанс.
Живий – значить, є шанс почати жити тим життям, яким давно хотів. Робити те, на що довго не наважувався. Слухати себе. Бути з тими, з ким тобі по дорозі.
Адже саме зараз є можливість вирости над собою, пізнати себе.
