Вранішнє сонце розганяло туман. На небі ні хмаринки. Дивно для Зони відчуження. Неподалік старої градирні три сліпі пси доїдали плоть. Ранок був тихий і спокійний, як і ніч перед ним. На «Янові» вже прокинулось життя. Одиночки, що ночували на станції, йшли далі, в рейди. Гаваєць вже стояв за прилавком і сипав жартами. У техніка «Янова», Азота, сидів Анубіс. Чорні штани, босий, у термошкарпетках. Футболка з принтом «Долгу» облягала могутнє тіло. Боєць чекав. Його інтуїція відчувала проблеми. Він не боявся, але треба бути готовим.
На верстаті Азота лежав його екзоскелет. Технік підсилював його титановими пластинами, захищав бронеекранами сервоприводи і шланги. Анубіс зробив висновки після Х-18: з однією рукою він не боєць. Азот працював швидко і впевнено. Зрештою, не перша «екза», яку він апгрейдить.
Тим часом у підвалі Звіробоя Зулус розмовляв із Грунтом.
— З нами підете тільки ви? Чи Шульга ще когось дасть?
— Тільки ми. Маємо дійти до Залізного лісу на «Затоні», я так розумію? Чого нам очікувати?
Грунт розумів, що треба розказати все, щоб Зулус до дрібниць продумав маршрут.
— До «Агропрому» за нами був хвіст мерків. Музиченко його відрізав. Але у синдикату всюди очі і вуха. Я боюсь, що вони вже знають, де ми. І церемонитися вже не будуть.
Зулус уважно слухав. Крихкий мир у Зоні після контролера-маніпулятора починав розсипатися.
— Ви розмовляли з Локі?
Локі — лідер «Волі» на «Янові». Толковий командир, і бійці теж у нього хороші.
— Ні. Думаю, що ваші сквади не приживуться в дорозі.
Грунт розсудив правильно. Це додатковий ризик, якого краще уникнути.
— Треба попередити, щоб не втручався, — сказав Зулус.
— Не згоден. Хай краще взагалі нічого не знає.
Зулус знизав плечима:
— Може, ти правий.
Обидва помилялись. Локі був у курсі всього. В цей час у його кабінеті сидів Кремінь.
— «Задрот» відслідкував маршрути. По душу діггерів вийшов Гриф. Чорний, я думаю, вже підібрав своїх найвідбитіших людей. Але їм треба взяти сквад Грунта живими. Хоча б половину скваду.
Локі уважно слухав. Він знав, хто такий Грунт, але особисто вони не перетиналися. Навіть тепер, коли вони були в одній будівлі.
— Яку задачу вам нарізав Лукаш?
— Та яку... Наглядати. Граніт тер з Вовкодавом, але мерки почали свою гру. Нас не проінформували. А Лукаш з Максом базарили з ними. Так що — по ситуації.
— Там з ними піде... «ситуація». У вигляді шайки Анубіса і Зулуса.
— Тоді в них більше шансів вижити. Я Анубіса добре знаю.
— Добро. Затарюйся припасами на складі за своїми потребами. Треба — маякни, люди підійдуть, постріляємо.
Кремінь вийшов з кабінету.
Над «Агропромом», на відміну від «Янова», небо було хмарне. Лив кислотний дощ. Місцевість була безлюдна. Пара кабанів розтягувала рештки снорка. Їхній товстій шкурі дощ не страшний.
В кабінеті НДІ розмовляли двоє: генерал Воронін і полковник Музиченко.
— Куди ти відправив Грунта, полкане? Що вони шукають?
Музиченко неприязно дивився на Вороніна.
— А тобі що до того? Я не розумію твого інтересу.
Полковник не визнавав структури, а тим більше звань «Долгу».
— Тоді якого дятла ти вплутав Шульгу? І моїх людей?
Музиченко замислився. І правда. Тут він не правий. Шульгу вплутав він. Треба спробувати інакше.
— Деякий час тому двоє одиночок разом з твоїми дістали ноут з Х-18. Він пошкоджений, але наш хакер може його відновити. Грунт шукає схожий твердий диск, щоб зняти з нього контакти. І не дивись так на мене. Ноут дуже старий, у вас, «Волі» чи Сахарова — новіші.
— Знаю про лабу. Там один мій боєць, між іншим, загинув. Чому Дегтярьов його не забрав?
— Занадто небезпечний вантаж. Після аналізу даних вже визначимося, що з тим робити.
Воронін твердо дивився на Музиченка.
— Мені треба знати, що там.
— Не наглій. Ти у себе там генерал. Тут — ні. Звісно, інформацією поділюсь. І то тільки в пам'ять про загиблого бійця.
Воронін встав. Він був майже на голову вищий за полковника.
— Там діггерів прикривають мої бійці. Дивись, полкане, щоб я не розчарувався.
— Ти мені погрожуєш? — насмішкувато спитав Музиченко.
Воронін повернувся і вийшов. Він знав характер полковника. Впертий баран, але генерал його поважав. Музиченко був прикладом для свого особового складу.
— Маренич!
З'явився майор.
— Зачини двері. Сідай. Що там наші полонені?
Маренич сів на стілець. Старий дерев'яний предмет жалібно скрипнув під масою майора.
— Хог дав розклад по базі. Якщо штаб дасть добро, можна зробити рейд. Але будуть втрати. Це не бандюки Йоги.
— Може, з «пташки» їх рознести? Чи звено ціле треба?
Майор на хвилину замислився.
— Скоріше звено. І то нема гарантій, що там парочка «Стінгерів» не водиться.
Правда. Старий совковий Мі-24 проти «Стінгера» безсилий. Звісно, теплові пастки і новітня електроніка та авіоніка були, але «Стінгер» має лазерне наведення.
— А що по озброєнню?
— Серйозно. Натівські штурмові гвинтівки. Снайпери. РПГ.
Музиченко зрозумів, що штаб ніколи не затвердить таку операцію. Тоді треба зосередитись на складі Грунта. А інформацією з Вороніним поділитися доведеться.
На Станції переробки відходів Тесак готувався до виходу. Повідомлення від Чорного прийшло вчора ввечері. «Коробочка» — сквад, «шпички» — штурмовий. «Драбина» — залізниця, «хатка яструба» — диспетчерська вежа. «Десятка три» — мінімум по три боєкомплекти на ствол. «Янів». Ціль на «Янові». Текст завуальований, старий шифр. Значить, ефір під ковпаком. Ну нічого, там видно буде. Тесак і три майстри висунулись на «Янів»...
Сквади діггерів і «Долгу» швидко йшли вперед. Діггери безпомилково визначали аномалії і вчасно обходили. Основною ударною силою був сквад «Долгу». Попереду показався Цементний завод. Під час ліквідації аварії на ЧАЕС із цього заводу йшли сотні кубометрів бетону. Зараз будівля повністю заросла палючим пухом. Заходити туди — смертний вирок. До стежини на «Затон» залишалось недалеко.
Щось свиснуло у Зулуса біля вуха. Він одразу здогадався, що то за «комаха».
— Контакт! Залягли!
Група миттєво розосередилась. Коробу цього разу не пощастило. Голова діггера вибухнула від прямого влучання кулі. Очевидно, снайпер. Калібр 12.7.
Дійсно, один із снайперів Чорного лежав на старому 2ТЕ116 приблизно за 600 метрів у бік північного тунелю. Його «Барретт» щойно зніс голову якомусь чуваку. Чорний сказав валити наглухо тільки «Долг»... А пофігу. Снайпер відчув кров. Він видивлявся в приціл цілі. Група залягала. Гриф із Чорним заходили з різних боків. Ще мав підійти Тесак. Група була майже оточена...
Зулус видивлявся в монокуляр у бік, звідки стріляли. Тренований слух безпомилково визначив напрямок. Він помітив снайпера на старому тепловозі.
Затріщав автомат діггера.
— Мерки. Нас оточують.
Голос спокійний, без паніки. Зміна позиції. Грунт короткими чергами порішив якогось мерка. Зулус і Анубіс незалежно один від одного оцінювали ситуацію. Їх оточували три сквади мінімум. Ситуація така собі. Анубіс махнув одному зі своїх. Снайперська гвинтівка Драгунова перекочувала до Анубіса. Він почав вицілювати снайпера. СГД — не «Барретт», з такої відстані зі штатним прицілом у лежачу мішень так просто не влучиш. Але і не треба було.
Кремінь вирішив не залишатися осторонь. Мерки припустилися помилки: снайпера ніхто не страхував, тому Толя Бомж ножем відправив мерка до Аллаха і зайняв його місце. Чорний хоч і був командиром, навіть непоганим, але до біса самовпевненим. До «Барретта» не було боєзапасу: в магазині залишалося три постріли. Бомж не був снайпером, але спробував. Важка куля з гвинтівки пролетіла повз Тесака, сквад якого перейшов міст.
Група Зулуса, грамотно розбивши коло на сектори ведення вогню, перестрілювалася з наймитами. Сквад Тесака мав вдарити в спину, але... загримів М60 Кременя. Один зі скваду Тесака перевалився через відбійник і впав прямо в «холодець». Сильно концентрована кислота взялася за справу: костюм і тіло наймита танули на очах. Сквад «Волі» зайняв позицію вздовж залізниці і змусив Тесака залягти. Зулус своїм кулеметом заткнув одного наймита.
— Граната! — крик Грунта заглушив усі постріли. Як у сповільненій зйомці, Ф-1 влетіла майже в центр групи. Один з долгарів, не думаючи, стрибнув на гранату і запхав її під себе. Приглушений вибух струснув землю. Кілька поодиноких осколків впилися в броню Зулуса. Безформне тіло долгівця відлетіло вбік. Група повзком звалилась в оглядову канаву біля Цементного заводу. Інший долгівець і два діггери короткими і добре націленими чергами стримували сквади Грифа і Чорного.
— Хто тримає третій сквад? — Зулус показав ліворуч.
— Та біс його знає. Потім подивимось. Якщо не здохнемо. — Анубіс перезаряджав зброю.
Грунт тим часом вів дуель з найманцем на відстані приблизно сто метрів. Наймит доволі непогано стріляв, відмітив про себе Грунт. Фонтанчики землі здіймались доволі близько.
— Перезарядка!
Анубіс прикрив Зулуса, який міняв короб на ПКМ. В нього врізалось дві кулі. Екзоскелет, посилений титаном, витримав удар.
Гриф зарядив бронебійні. По гарнітурі передав:
— Економити боєзапас! Тесаку, ти де?
— Прийняли бій.
— З ким?
— Я гребу? В мене мінус один і два «трьохсотих».
Ситуація нехороша. Втручання третьої сили Гриф не передбачив. І правда: Бомж третім пострілом зумів продірявити якогось мерка біля мосту. Кинув «Барретт», стрибнув із тепловоза. Але краще б він це зробив на інший бік. Його помітив Гриф. Його G36 виплюнула три набої. Толя Бомж відкинувся на тепловоз і затих...
Чорний вів прицільний вогонь з пагорба. Покладаючись на броню свого екзоскелета, він підповз доволі близько до канави. Він був везунчиком. Він у це вірив. І Анубіс йому цього не пробачив. СГД гучно ляснула, як батіг. Куля зі снайперської гвинтівки, пролетівши менше ста метрів, чітко вразила окуляри шолома екзоскелета. Тактичне скло не витримало кінетики пострілу, і куля легко пробила мерківську голову. Везунчик Чорний навіть не встиг зрозуміти, що сталося.
Інший долгівець відстрілювався «Жеканом» із дробовика. Зброя для інтенсивних боїв так собі, але Анубіс забрав його СГД. Боєць був досвідчений, але теж припустився помилки: Гриф точною чергою перервав його життя.
Ойкнув і схопився за плече Грунт. Його теж дістали. «Гроза» впала в яму. Грунт мовчки дістав аптечку й бинт. Так з восьми бійців у строю залишилось чотири. Боєзапас танув.
Гриф через гарнітуру передав Тесаку:
— Тебе атакує «Воля».
— Ясно.
Кулемет Кременя замовк. Сталкер смикнув з-за спини SIG. Точно націлена черга добила пораненого зі скваду Тесака. Тесак переніс вогонь на нього. Його FN2000 огризнулась у бік Кременя. Влучив. Кулі не пробили броню, але «екза» «Волі» мала гірше гасіння удару. Кремінь перевернувся. Було боляче.
Зулус заткнув ще один ствол. В принципі, атаку відбили. Мерки втратили перевагу. Перестрілка затихла. Анубіс різко вискочив із канави і понісся в бік Тесака. Наймит його побачив. Навіть через скло шолома було видно, як промайнув страх. Тесак приготувався. Пістолет навіть не діставав — не проб'є.
Анубіс врізався всією масою в мерка. Тесак приготувався до рукопашного бою, але долгівець спритно зачепив шланги його екзоскелета і різким рухом вирвав їх із костюма. Тесак не міг підняти правої руки. Тихого стогону сервомотора, працюючого на грані можливостей, ніхто не почув. Прямий удар ногою, підсилений «екзою», відкинув наймита майже на п'ять метрів. Тесак не зміг втриматися і звалився з моста прямо в «трамплін». Аномалія стиснула жертву і з силою виштовхнула вгору. Найманець підлетів метрів на п'ятнадцять. З глухим ударом об землю закінчилося життя ще одного польового командира синдикату.
Гриф оцінив ситуацію і вирішив відступати. Та не встиг. Могутній удар збоку відкинув його на кілька метрів. Наймит перекотився і встав у стійку. Перед ним стояв Кремінь...
