Щось душі не треба ні дипломи,
Ні робота, ні зарплати…
Щось її не лікують ні совість,
Ні правильність, ні навіть воля.
Хоча, хто з нас свобідна насправді?
Краплина дощу, що стукає у вікно?
Розмазана літера на листі?
Навіть у них більше щастя,
Ніж у подій, з якими вітають усі.
Ти бігаєш, бігаєш, як мураха,
Але життя — це ще та зараза,
В якому вся сутність мрій —
Підступний, ниючий біль.
