Така як є

Дихати так, щоб на повнії груди,

Від краю до краю наповнитись морем,

Хай люди засудять і скажуть , що дивна,

Я так відчуваю, хоч часом наївна.

Втомилася жити по іншим канонам

Здаватись, не бути , зручна, недоречна,

Негучна, співзвучна, жіночна,

Та десь не про мене, втомилась і стала немов безтілесна.

Судіть, ваше право, мені вже байдужі,

Думки, ярлики мою душу не душать.

Я вільна, я сильна, тендітна, й ранима,

Чуттєва, з торнадом емоцій незрима.

Не з всіми така, лиш з ким є я собою,

Довіра моя є моєю любов’ю.

Я жінка, не лялька, і я є живою

Пізнать мене можна лиш склавши всю зброю.

16.09.2023/Греція

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Яна Горбаток
Яна Горбаток@yanagorbatok

221Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Без зброї

    Дихати так, щоб на повнії груди,

    Теми цього довгочиту:

    Відчуття
  • Моє інтимно

    🔞Моє.Інтимно

    Теми цього довгочиту:

    Пристрасть

Вам також сподобається

  • Криза самоідентичності

    Цей жахливий період, коли ти, як за клацанням пальця, перестаєш розуміти, ким є. Ні, втрата цього розуміння відбувається поступово. Але усвідомлення втрати відчувається вже наприкінці, коли ти стоїш посеред пустелі зовсім голим і не розумієш, як тут опинився і що робити далі.

    Теми цього довгочиту:

    Думки
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Криза самоідентичності

    Цей жахливий період, коли ти, як за клацанням пальця, перестаєш розуміти, ким є. Ні, втрата цього розуміння відбувається поступово. Але усвідомлення втрати відчувається вже наприкінці, коли ти стоїш посеред пустелі зовсім голим і не розумієш, як тут опинився і що робити далі.

    Теми цього довгочиту:

    Думки
  • “ Пустеля “

    Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія