Режисер Тодд Філд
Фільм про першу диригентку Берлінського оркестра - Лідію Тар. Її кар’єра зараз на піку, скоро виходить її книжка. вона пише новий твір, живе з люблячою дружиною та донькою. Але вона отримує текст від Крісти - дівчини з однієї програми, котра звинувачує Лідію у грумінгу, зґвалтуванні та примусових сексуальних стосунках. Тар намагається це вирішити, написати новий твір не дивлячись на шум сусідів в її «квартиростудії» та підтримувати стосунки з донькою.
Вперше в сюжеті про «використання власного положення» бачу жінку, ще й лесбійку. Це додає сюжету нових граней, бо дирижерство було «чоловічою» справою, а тут жінка ще й не гетеросексуальна. Фільм ідеально передає, як зловживання положенням може мати наслідки, нехай і незначні. Як високе положення може згладити кути скандалу і лише викликати резонанс, а не звільнення і культуру відміни. Здавалося б, що нового можна розповісти про харасмент та маестро.
Картина красиво знята. Немає яскравих деталей, картинка мрячна, ніби в тумані. Більша частин кольорів нейтральних відтінків або слугують фоном. Ми бачимо це в інтер’єрі навколо, в одязі Тар, в її власній квартирі і навіть в ландшафті на фоні. Берлін предстає перед нами холодним й тьмяним, лише квартира, зала з оркестром та деякі важливі сцени залишаються темними.
Фільм, як річка, котра лише видається неглибокою, а насправді затягує з головою. Кейт Бланшет в ролі Лідії Тар лише сильніше захоплює погляд. Двомовність підкреслює, що все відбувається в Німеччині і тут використовують німецьку.
