Садово-городній інсайт! До війни в мене ніколи не було генератора. Та й загалом ніякої техніки. Машину я не воджу, а садово-городня механіка для мене загалом просто не існувала. Та після переїзду, коли я оселилася на 30 сотках, моєму ніжному й технічно незайманому мисленню довелося екстерном закінчувати справжній життєвий технікум. Генератор, водяний насос, мотокоси, пилки, механіка, залиті свічки, пропорції бензину з маслом і ось оце все.
І тому, перш ніж я почну розповідати про божественне одкровення та таїнство інструкції до генератора, яке я отримала як одне з найсильніших своїх життєвих посвячень, прошу технарів поставитися до мене поблажливо. На сьогодні я вже теж професійна користувачка. А тоді…
Отже, почнемо.
Щоб підключити дальню криницю до насоса, не маючи змоги провести туди електроенергію одразу, я купила невеликий генератор. Зручний, на 9 кг, щоб можна було піднести до криниці.
І перші пів року я відчувала себе неандертальцем, на власному досвіді спостерігаючи те, що антропологи досліджують у далекому минулому. Та антропологія, зрозуміла я, — ще й яка сучасна наука! Бо від якого-небудь хомо еректуса я, котра «молилася» на гарчання генератора, абсолютно не розуміючи його «мови», у цьому випадку майже нічим не відрізнялася.
Мій мозок, із дипломом та «корочками» освіченої людини, завмирав у священному страху перед цією божественною машиною, від якої залежала моя вода. Я буквально не розуміла цієї технічної мови. Воно гарчить чому? Воно гарчить правильно чи ні? Воно попихкує, бо воно бог Перун на небесах і зараз як гримне, чи тому, що воно просто так влаштоване?
Я боялася генератора як древня людина боялася того чого не розуміла. І це — антропологія. Гомо сапієнса від гомо еректуса відрізняє освіта.
І ось одного разу, коли я залила свіжий бензин, генератор не завівся. Я його смикаю-смикаю за оцю мотузочку, а він не заводиться, хоч трісни. Новий генератор, о Боги!
Попросити допомоги мені в цей момент було ні в кого. Мозок малює картини жахів, вигадує те, що може, на що тільки здатен. Бо коли людина не розуміє процесу й механізму — вона вигадує.
Що-що я вмію, так це ходити по власному розуму. І ось я бачу, як мій мозок силиться зрозуміти технічну мову, але йому не вистачає освіти. Я не знаю, як влаштовано генератор, не розумію фізики, не знаю, як там працюють механізми. Тому я, помолившись, беру свій генератор, викликаю таксі й везу його в сервісний центр.
Приїжджаю в сервісний центр, як була — у хусточці просто з городу (ну, щоб реп’яхи у волоссі не застрягли), вся стурбована й перелякана, несу генератор до столу прийому техніки. Майстер, який обертається до мене, бачу, геть утомлений. Спекота, полудень. Він теж у своїй «робочій хусточці» — бандані. Заклопотаний. І тут я: «Допоможіть хто-небудь, воно чогось не заводиться!».
Він взяв, виніс на вулицю, смикнув мотузочку пару раз і завів.
Ну й каже: «Все працює. Забирайте. Свічку залило просто».
А я йому: «А що робити, щоб наступного разу не заливало?».
І тут він, ви знаєте, якось глянув на мене... Милосердно! От милосердно, клянусь вам. Втомлено, бо уявляю, скільки таких питань він чує за день. Очі, може, з недосипу, хтозна-що в нього там коїться в житті.
І він, може, й хотів би відповісти мені різко… Але глянув на мою білу хусточку...
І милосердно, спокійно, тихо сказав: «ДИВІТЬСЯ НА ІНСТРУКЦІЮ».
І тицяє пальцем на інструкцію в картинках, яка наклеєна прямо на боку генератора. Це як Біблія в малюнках для дітлахів, тільки інструкція для таких користувачів-початківців, як я. Або як комікс. :)
І я така подумки: «О, Наставник!».
Для неофітів, коротше кажучі, це інструкція. І я її бачила! І я дуже старалася робити все по інструкції. Але мої невмілі руки, скоріш за все, пропустили або переплутали якусь дію. І залило свічку.
Щоб генератор завівся, йому потрібні дві речі: бензин і маленька іскра від свічки, яка цей бензин підпалить. Коли ми робимо щось не по інструкції — бензин може залити цю свічку. Іскри не буде — Перун не загарчить. Пояснює мені він по-доброму і тихим голосом.
І тут у мене в розумі пробігає іскра — і моя свічка підпалює бензин. Я зрозуміла! Що саме? ІНСТРУКЦІЯ Є! :)
У мене тепер і на все життя — є інструкція до цієї диявольської машини. І вона як мій оберіг, чи то релігійний символ — мій захист від залитої свічки.
Тобто інструкція не для того щоб глянути і зробити по своєму. Інструкція для того щоб користувач не заливав свічку, як мінімум. Інструкція має чіткі пункти з користування приладом.
І я за це знання сплатила понад 400 гривень на таксі. Що важливо. Бо якби я на таксі не витратилася, я б не оцінила цю науку.
І от я виходжу з освітою, за 400 гривень/урок життєвої мудрості. Бо в цей момент мій мозок отримав те технічне знання, яке знадобиться мені на всі роки наперед. Бо свічка є в будь-якій механіці на бензині. А її в мене достатньо.
Виходжу щаслива, з інструкцією, сідаю в кав’ярню, доки чекаю таксі назад, і на мене реально сходить інсайт. Що загалом, скоріш за все, — інструкція є до всього. Десь вона легка, і її можна прочитати. А десь неписана, яку доводиться вчити або самотужки, або йти до якогось вчителя.
Самотужки буде на порядки довше, важче і дорожче, у вчителя швидше і дешевше, але вчителів життєвих інструкцій дуже мало. На відміну від вчителів — механиків у техсервісі. В любому випадку — інструкцію прийдеться вивчити. До генератора, до коси, до життя, до людей, до сусіда котрий жити заважає, до ворога нашого, до будь-чого на світі, думаю я тепер — є інструкція.
І з тієї пори, осяяна цією мудрістю, я старалася всюди дотримуватися інструкції. Бо вона ж не просто так написана!
Ось, наприклад, купила я засіб для хімічної чистки грубки. Є в мене дров’яна груба, я її почистила майже всю, а в один куток не можу залізти. І щоб надалі було легше, мені порадили хімічний засіб. Кладеш якусь кількість засобу на дрова, і цей засіб сприяє і кращому згоранню сажі, і мінімізує її на стінках, і полегшує попіл, щоб видуло через димар.
І я читаю інструкцію, а там: 2 ст. ложки на 10 кг твердого палива. А в ютубі, бачу, кидають і по 2 ст. ложки на 2 кг дров, і по 1 ст. ложці за раз. І на ринку мені радять: «не більше 2 ст. ложок за раз». Це не за інструкцією! За інструкцією треба вирахувати пропорцію!
Тепер я читаю інструкцію до ліків, починаю прописувати неписані інструкції до людей — тобто, якщо я знаю, що людина поводиться своєрідним чином, то не варто порушувати інструкцію. Для своєї ж безпеки, чи користі, чи зручності, чи спокою.
Якщо я бачу, знаю вже, що ситуація має свої властивості, то не варто порушувати інструкцію до неї.
Є інструкції, відомі людству, прописані вже. А є ще невідомі, поки що.
І з тієї пори свічку на генераторі, принаймні, я не заливала.
Та цієї весни я дивлюся — якесь масло в генераторі дивне стало. Згіркло?) Знову в мене, от лишенько, немає в кого спитати, чого це масло в генераторі згіркло.
І я його якось давно не заливала, я ж думала, воно поєднується з бензином і має зникати при роботі генератора. А воно нікуди не зникає, та й вигляд має застарілий. Я знову збентежилася. Думаю: ну все… Поламався, мабуть, мій генератор. Масло не бере до бензину.
Беру генератор, викликаю таксі, їду. Тільки тепер сплачую 800 гривень за таксі туди-назад, бо бензин подорожчав через кризу в Ормузькій протоці, і таксі подорожчало.
Знову несу його до Наставника з моєї технічної освіти, до майстра в сервісний центр.
Він подивився, завів, подивився на колір масла і каже: «Та все в порядку. Це масло злийте, бо воно відпрацьоване. А нове залийте».
Я питаю: «А що, генератор його не забирає до бензину, як у бензокоси?».
«Ні, — каже Наставник мій. — Це ж чотиритактний генератор — тут масло відпрацьовується за, ПО ІНСТРУКЦІЇ, 100 мотогодин. Та я раджу міняти масло кожні 50 мотогодин».
І дивиться на мої величезні очі та благоговійний погляд і каже: «ЦЕ Ж НАПИСАНО НА ОСТАННІЙ СТОРІНЦІ ІНСТРУКЦІЇ», маючи на увазі паперову.
А я кажу: «О Господи, та хто ж туди дочитує… до останньої сторінки інструкції». 😂
