Якщо прослухати альбом Пройдисвіт від початку до кінця, уважно вникаючи в тексти, можна помітити, наскільки всі треки пов’язані між собою. Кожна пісня є логічним продовженням попередньої. Особливо це відчувається в тріо «Пройдисвіт» — «Бедтріп» — «Кошмар»: в кінці першого треку головний герой вживає наркотики, які йому передає незнайомка; у «Бедтрипі» розкриваються наслідки цієї дії, а «Кошмар» стає ще глибшою фазою занурення.
Перша половина альбому — це історія персонажа-пройдисвіта, який через згубний спосіб життя, наркотики, випадкові зв’язки та внутрішню порожнечу доходить до смерті в останній пісні — «Кінець».
«Драма?» — ніби початок «післяжиттєвої» історії. Ймовірно, її герої — душа пройдисвіта і смерть, що прийшла за нею.
«Сліди» символізує зникнення безслідно. Рядки буквально передають, що такий стиль життя — прямий шлях до забуття:
Пройшовши усіма слідами
Аж до самої помиральної ями
Жодної зачіпки не знайдено
Усі сліди поховані на дно
«Карма» — все очевидно: кожна дія має свої наслідки.
«Параноїк» — єдиний трек, який поки важко інтерпретувати. Можливо, це внутрішній монолог людини, яка задумувалася над подібним шляхом, але відмовилась і тепер сумнівається в собі. Цей трек більше схожий на спін-офф чи філлер.
Що особливо захоплює — темброва відповідність кожної пісні її змісту:
«Безтурботність» — легка, танцювальна, ненав’язлива.
«Пройдисвіт» — короткий, динамічний трек (1.5 хв), що віддзеркалює хаотичну натуру героя.
«Бедтріп» — хаотичний і сплутаний, як сам стан.
«Кошмар» — звучить як справжній кошмар. Раніше писав, що інструментал не зовсім пасує, але з погляду концепції — це звучить ідеально.
«Кінець» — агресивний бойовик, який чомусь асоціюється з фільмом 13 район.
«Драма?» — звучить драматично. Зайвих слів не треба.
«Сліди» — логічне продовження попереднього треку.
«Карма» — мікс агресії та мелодійності, що передає атмосферу справедливості.
«Параноїк» — як монтаж із Death Note, де Лайт стрімко вписує імена. Саме такий вайб — тривожний і параноїдальний.
По концепту — це, мабуть, найцілісніший альбом, який доводилось чути. Жодних інтро, аутро чи скітів — лише 9 повноцінних або середньостатистичних треків. Це тішить. Тому, усім поціновувачам TELEMA, концептуальних витворів та тем для саморефлексій наполегливо радимо перейти сюди:
Автор: Концертний Ісус
