Ті, що вижили у весняному сезоні 2023.

Boku no Kokoro no Yabai Yatsu/Пітьма всередині мене.

Я тут трохи поколупалась в інтернеті, тому тримайте інфу про студію. "Boku no Kokoro" робила студія Shin-Ei Animation. Це достатньо стара студія, котра живе завдяки "Doraemon". Вони його роблять, і роблять, і роблять, і роблять, і роблять, і... ви вловили мою думку. Ще вони робили "Jungle wa Itsumo Hare nochi Guu" (чудова наркоманія з нотками філософії з початку нульових), "Warau Salesman" (як старого, так і нового. Це гарна сатира з дещо розмитими моральними стандартами), "Hachi-nan tte, Sore wa Nai deshou!" (вкрай рекомендую. Виглядає як фентезійний трешак з попаданцем, але по суті це дуже гарна історія про те як працює аристократія. З мінусів - фінал звично відкритий, плюс чисто візуально бюджету немає) та, разом з TMS Entertainment вони робили "Amaama to Inazuma" (дуже милий тортослайс про батька-одинака з маленькою донькою, та школярку, доньку хазяїв ресторану, яка вирішила підгодовувати цих нещасних).

Та повернемося до наших пригод. Наш головний герой, як це часто буває в шкільних аніме з головним героєм чоловічої статі - чунібьо. Він не такий як усі, в його правій руці сила лівої руки та він Темний Лорд. А, нє. Це інша історія. Цей герой - Ічікава Кьотаро - любить читати про серійних убивць.

А ще у нього проблеми з соціялізацією, тому він любить вигадувати, як він зробить те, се і ось це (*), з тою самою.

(*) під те, се, і ось це Ічікава має на увазі щось крінжово-криваве, але чим довше ви слухаєте його стрьомні монологи, тим більше ви розумієте, що хоче він зробити зовсім інше.

Уточнення. Монологи Ічікави підкреслено гротескні та найбільш стрьомні саме при першому знайомстві з персонажем. Далі хлопця попускає. Перебільшення зумисне і якщо в перших п'яти хвилинах вас відлякує саме це, то потерпіть до кінця першої серії. Може стати краще.

Друга наша героїня - Ямада Анна - модель, перша красуня школи, бла-бла-бла, насправді цікаво те, що вона є дівчиною, яка любить пожерти на перерві у бібліотеці.

І з терміном пожерти я не перебільшую (та ще й беззаперечно схвалюю) -

Ямада не найрозумніша дівчина у світі, зате вона мила, людяна, дружня, погано розуміє натяки, та має непогане почуття гумору.

Ну ок, можливо з гумором є нюанси. І, звісно ж, як і кожна героїня шьоджьо-історії вона дуже, дуже-дуже, дуже-дуже-дуже мила.

Вловлюєте вайби "Akebi-chan no Sailor-fuku"? А вони тут є...

До слова (ні, не до слова, просто настав цей час), в цьому аніме є дещо вельми незвичне. Ендінг помітно кращий за опеніг.

Отже, так, вся історія розказує про взаємодію, дружбу та не тільки між двома доволі контрастними персонажами - затюканим хлопцем з чудовим почуттям стилю та юною адепткою Азатота (це натяк на те, що вона любить попоїсти).

То чим же саме це шьоджьо відрізняється від інших? Воно розказується з точки зору хлопця.

Трохи дивакуватого:

Помірно привабливого, хоч це й нечасто видно:

В якого є (!) особистість, так, це не звичне ніщо без особистості для полегшення асоціації з собою:

Його особистість, навіть за дванадцять серій першого сезону (другий буде зимою 2024 і я його дуже чекаю, тато Ямади хот-хот) має який-не-який, та все ж розвиток. Вплив Ямади безсумнівний, бо Ічікава починає читати шьоджьо. Класичне дівчаче шьоджьо (так, я знаю, що це тавтологія):

Тепер про незвичність Ямади. Вона трошки ара-ара. І це... це чудове ара-ара.

Так, я просто хочу впхати більше скрінів з Ямадою. Вона - сонечко.

Додатковий бонус у тому, що аніме прекрасно розуміє яка у всіх реакція на ара-ара. І так, тут будуть тупі жарти про дрочку (не від ГГ, він розуміє, що такі жарти тупі), тут буде термінова необхідність передислокації у туалет для дуже необхідних дій, тут будуть прокладки, які ГГ буде дуже схвильовано передавати Ямаді (так, він навіть не буде надміру стидатися) і так, тут будуть ці сни.

А оскільки це шьоджьо, хоч і дещо специфічне, то тут будуть і звичні шьоджьо-штампи (я все ще хочу впхати якнайбільше скрінів Ямади).

Про різні дрібниці.

Тут є кумедні мармизки.

Активне використання сучасних технологій.

Та цікаві рішення для формування кадру.

Одним словом - це чудове аніме (так, це три слова). Про хлопчика, дівчинку, те як вони зустрілись, навчились взаємодіяти, подружились та навіть почали розвивати, хоч і дещо недолуго, ближчі стосунки. А, і про нямку. Багацько нямки.

Isekai Shoukan wa Nidome Desu/Мене вдруге викликали в інший світ.

Щоб ви розуміли контекст. Кожен сезон починається з того, що дивлюся перші серії всіх аніме й рандомним кидання монетки вирішую що дивитися, а що нє. Десь на цьому етапі від сезону залишається менш ніж десять тайтлів. Потім починається перегляд сезону. Щось не виправдовує надій, щось нудніє, щось набридає. "Подвійний попаданець" пережив усі ці хвилювання й життєві бурі та дожив до кінця сезону.

То як же цей черговий ісекай вижив у процесі мого безсумнівно прискіпливого (ні) перегляду? Ну. Він прикольний...

Сюжет.

Клас звичайних школярів ісекаїться в інший (магічний) світ. Все як зазвичай, але є одне але. ГГ сильний не просто тому, що сильний, а тому, що він був у попередній партії попаданців у цей світ, вже встиг перемогти Велике Зло ТМ, вже встиг про- і перекачатися, вже встиг кастанути магію дружбомагії на усіх, починаю з імперської лицарки та закінчуючи принцесою звіролюдів та королевою демонів. І це... як не дивно... доволі цікаво показано.

Мені теж соромно в цьому зізнаватися.

Наприклад, якось так виглядає перша зустріч ГГ з однією його колишньою напарницею.

Так, він дав їй ляпаса по дупі, щоб вона його впізнала.

Чи це крінжово? Так. Чи це еччійно? Так. Чи це доречно? Так... Чи це логічно? Теж так...

Зазвичай я дропаю аніме на таких моментах, бо вони існують заради того, щоб існувати. Типу, просто фансервіс який є, щоб бути. Тут же, ця сцена рухає сюжет і в комедійно-фансервісній манері показує близькі стосунки між персонажами.

Назад до сюжету.

Як ми вже з'ясували, Велике Зло ТМ вже було переможене, але якесь Невідоме Зло підняло голову й намагається посварити держави людей, демонів та звіролюдів. Тож люди прикликали японських школярів (бо вони, як відомо, найімбовіша сила у всьому всесвіті), щоб всіх перемогти.

Але, ГГ відчуває, що шось тут не так, бо він відчуває щось у воді, відчуває щось у землі, учуває щось у повітрі, тож він йде у власну подорож в якій зустрічає старих друзів та розбирається з ними/їх проблемами.

Якщо ж ви хочете дізнатися буквально весь, підкреслюю, ВЕСЬ сюжет, то варто лишень раз подивитися опенінг. Всі зустрічі, антагоністи, ключові моменти минулого, теперішнього та майбутнього чекають вас у цих півтора хвилинах.

Персонажі.

Ви ж розумієте, що все різноманіття персонажів у цьому ісекаї поділяється на три групи? Головний герой у всьому сяйві своєї краси; зграя посіпак протагоніста; антагоніст та його кодло.

Сецу.

Наш головний герой. Його головна ціль - бити байдики. Бажано в іншому світі. Тому він не дуже задоволений тим, що його повернули в його рідний світ, дуже радий, що його ісекайнули вдруге, просто хоче розібратися із Великим Злом й піти, як я вже сказала, бити байдики. Рівень самозакоханості й зарозумілості цього персонажу - десять з десяти.

Це не беззаперечно ідеальний персонаж. Це не прекрасноликий взірець моральних якостей. Ні. Це просто імбовий чувак, який тримається відповідно до своєї імбовості, тож значну частину часу він на похуях.

Посіпаки протагоніста.
Юхі.

Подруга дитинства. Очевидний основний пейринг ГГ. Потенційний чоузен ван, але тут вже є ГГ.

Важливий нюанс. Вона віртуозно володіє магією вогню, тож її фаєрболи не вбивають, бо вона сказала, що вони не вбивають, а тільки вирубають суперників. Магія Бед(т)мена у дії.

Стара компанія ГГ.

Ця картинка ідеально відтворює враження від аніме. Ви ніби й задоволені, але якось присоромлено, нечітко і відчуваючи дещицю ганьби.

Для чого потрібні ці троє? Для фінального махачу та щоб одразу показати, що у ГГ є минуле в цьому світі. До слова, доволі свіжа ідея - наявність минулого у ГГ.

Оскільки я люблю сейю магічки (дівчинка Таня, Мадока та Біва), то тримайте трошки більше магічки.

Левіафан.

Божественний монстр морських вод, або ж персональне катамаранне таксі ГГ.

Як ГГ отримав її у свою банду? Ось так.

А ще, вона вміє робити таке.

Рурі.

Онука ювеліра, чий квест ГГ буде виконувати першим. В результаті влаштує свій бізнес з гейшами та го, бо почне продавати смажені кільця монстра-кальмара.

Її дідо це Джирайя, Сато з "Нелюда" та лейтенант Цурумі. А знаєте скільки буде її діда? Аж один флешбек.

Ще ГГ буде виконувати квести - королеви демонів та колишньої учениці (її сейю була Кокоро), чия головна відмінність чардизу в рогах:

Двох сестричок-кицькодівчаток. Зліва старша (сейю Кицьки з "Hentai Ouji to Warawanai Neko"), справа молодша, але більша... більша... більш фансервісна:

Короля (Рой Мустанг та Урахара) та принцеси звіролюдів:

Кодло антагоніста.
Тома.

Головний антагоніст, як це й має бути - шота-бішьонен. У нього є як мінімум одна причина бути антагоністом - він яндере.

Посіпаки.

Глибокі особистості з багатим внутрішнім світом, яких, по суті, розкрили за одну флешбечну сцену.

Якщо вам цікаво, то екстравагантний окама в нижньому правому куті не є безальтернативно поганим. Чому? Бо квір-персонажі мають бути хорошими!

Чим же це аніме гарне?

Як не іронічно, причин на диво багато.

Для початку, це аніме не претендує на якісь вершини, ну і дає розважальний сюжет про героя, який хоче просто чилити й не напружуватися, а для цього таки треба розрулити певні проблеми.

Іноді це аніме пречудове в поганості своєї мальовки. Ні, серйозно, воно іноді має настільки поганий вигляд, що ви будете реготати від побаченого. Нестримно реготати.

Додаткова іронія в тому, що деякі, дуже деякі речі будуть зроблені з прискіпливою увагою до детальок. З показуванням, а не розказуванням історії (спочатку, потім вам все гарантовано розжують, але якийсь час, так би мовити, витонченості таки буде).

Періодично аніме буде напрочуд кривавим та неочікувано жорстоким. Так, тут навіть будуть помирати персонажі. Навіть хороші. Шокуюча істина, жахаюча правда.

Підсумовуючи.

Це аніме не є якимось свіжим подихом, або прихованим діамантом, але воно є саме тим, чим й здається. Це чілова історія, що крутиться навколо імбового ГГ, але розказує про персонажів, в чиї арки він виявляється втягнутий. Чи буде тут моральна, або фізична еволюція ГГ? Ні. Розвиток буде тільки у другорядних персонажів. Чи буде тут витонченість гумору? Ні. Зате можна пореготати над тим як все погано зроблено. Чи будуть тут несподівані повороти сюжету? Ще й які. Бо все так погано, або дубово зроблено, що ви точно не будете очікувати такого.

Зрештою, це аніме може дати вам те, що ви хочете - витончений крінж, або можливість самоствердитися над ницістю художньої цінності.

Mashle/Магія і мускули.

Фанфік на Гаррі Поттера з Ванпанчем у ролі головного героя. Колись це мало статися...

Отже, у нас є магічний світ, в якому всіх не магів фізично знищують. А є наш головний герой - Машл. І в нього немає магії, ані крапельки, буквально жодної крапелинки. Тому він пішов іншим шляхом - шляхом "магії" м'язів.

Всі ми ця білочка...

У зв'язку з певними дуже хот-хот обставинами (які в кінці сезона жалілись на відсутність екранного часу (ги, цей сейю озвучував Шарля Азнавура (по-простому Чара з Ґандама), Каміну з ТТҐЛ, 69 з Хлорки, Който з Ґолден Камуї (той чел, що дрочить на Цурумі), головного героя Кулаку Північної зірки, першого ЖоЖу, Хадзі з Блад+ та одного з двох семпаїв Океану бухла (Grand Blue). Якщо так подумати, ховати такий скарб від глядачів - злочин).

Так цейво, про що я там казала? А! У зв'язку з певними дуже хот-хот обставинами Машл змушений піти навчатися у місцевий Гоґвортс.

Це - ті самі обставини.

А це - місцевий Гоґвортс. Так, японці навіть не намагаються приховати джерело натхнення.

А це - місцевий Дамблдор та Мелфой. Ще раз повторю, вони нічого не приховують...

Ну а як попав у школу магії, то що треба робити? Використовувати магію накамізму та дружбомагічити всіх навколо заробляючи золоті монетки для того, щоб стати найкращим учнем. Вайфу надається за замовчуванням, бо таке життє.

Почнемо з друзів.

Лемон.

Все починається з Лимончика. Це та сама вайфу, що видається за замовчуванням. Зазвичай такі персонажі трошки бісять, але історія на загал настільки дубова, що Лимончик до неї саме що пасує.

Фінн.

Перший друг Машла, з яким ми проходимо крізь арку місцевого Мелфоя. Фінн це... ну... він друг Машла. Він просто норм пацан, який власне і втілює реакцію пересічного глядача на Машла.

Ленс.

Ким в аніме може бути чувак з таким ім'ям? Правильно - лицарем! Лицарем Сестролюбського Ордену. Хоча з такою сестрою воно й не дивно...

Дотто.

Найбільш емоційний та цундернутий персонаж, котрий може робити різні (!) мармизки. Для цього аніме досягнення. Типу дивіться. ГГ - кудере, Ленс - кудере, старший брат Фінна - кудере, антагоніст сезону - кудере, один з посіпак антагоніста сезону - кудере. Кількість кудере тут просто критична.

Отже, у Дотто-куна є декілька характерних рис. Він ненавидить красунчиків, що іронічно, бо якщо зняти з нього бандану виходить вельми привабливий парубок.

Він є місцевим аналогом Мегумін, бо кастує вогняну магію.

І тільки подивіться на цю паличку. Ви ж подумали про те ж про що і я? Так? Так? Ги-ги. активно і з натяком підморгую

Та він є просто нескінченним джерелом потішних мармизок.

Машл.

Машл є дуже сильним, але не завжди розумним хлопчиком. Одна з найбільших складнощів у житті Машла, це спроби з'ясувати в яку ж таки сторону відчиняються двері? З'ясувати цю загадку вдається зовсім не завжди, тому, часто-густо, двері відкриваються ось так.

Ще Машл може бути гарним. Іноді це видно.

Але зазвичай ви отримуєте ось це.

Також в Машла є слабкість - це заварні. Правда як слабкість... Якщо ви щось зробите з накулінареним Машлом заварним, то вам буде... щонайменше не дуже добре. І так, вміння Машла готувати одразу ж поміщає його в дуже важливе місце в моєму серці. Ото чоловіка я свого за це люблю. Тацу з Домогосподаря я за це люблю. От і Машла я за це люблю.

Заварні з мандрагорою! Жодна мандрагора при приготуванні не постраж... ай... кого я обманюю...

Щєстє є.

З магією ж у Машла дуже складні стосунки. Зазвичай на взаємодію Машла з магією реагують якось так.

І я навіть розумію людей! Ти живеш в маго-нацистському світі, а тут твою магію на...еее...себто в руках крутять.

Бо магічить Машл так. Ось це - магія відмикання замків.

Ось це - магія польоту.

А це - магія м'язів. Забула яких саме.

Поздоровляю, тепер ви розумієте всіх інших персонажів.

Ще в Машла є дідо. Діда Машл дуже любить. Дуже.

А якщо у вас є таке.

І оце таке багато взаємодіє з дідом, то що треба зробити? Пейрити!

Власне, можна було б ще довго балакати про прикольних другорядних персонажів.

Потенційні пейринги з підозрою на третю стать.

Традиційно поїхавших голівонькою анімешних антагоністів.

Випереджуючи ваші запитання - так, він лизькав цей камінь і Машл запитав нашо він це робить.

А ще в нього така ж шипована паличка! авторка посту тікає в далину гомерично та непристойно регочучи

Гарний опенінг та ендінг.

Але ташо оте-от все треба? Тому закінчимо розповідь про гарне аніме з трохи крінжовим татусевим гумором, усвідомлено імбовим головним героєм, вже продовжене на другий сезон (зимою, якщо що), та в цілому таке, що чудово пасує для відпочинку та розваги на тому, що покажемо наочну різницю між четвіркою центральних чоловічих персонажів.

Tengoku Daimakyou/Ілюзія раю

Все почалось з двох сюжетних і, трохи спойлер, часових ліній. Історія минулого розказує про школу людей Х анімешного штибу.

Історія теперішнього розказує про подорож хлопця та його тілоохоронниці (тілоохоронця?), які шукають рай та двох людей у постапокаліптичному світі.

Минуле є герметичним трилером в якому ми не розуміємо більше ніж розуміємо, таємниці дітей підкидаються поступово та історія просякнута душним саспенсом. Я таке всіляко підтримую та полюбляю.

В історії теперішнього теж багацько цікавого. По-перше, існують якісь людожери-Хіруко, які взялись невідомо звідки, але хлопець з пари мандрівників може їх вбивати торканням.

По-друге, десь дві третини серіялу - це відносно самодостатні маленькі пригоди на шляху великої подорожі, і ці пригоди мають помітний вайб "Kino no Tabi". Перестрілка з рейдерами, дивний готель з фермою помідорів, флешбек про буття тілоохоронця-тілоохоронниці та дітей в цьому новому прекрасному світі.

По-третє, загадка дивного логотипа на чудо-зброї тілоохоронця-тілоохоронниці, яка, по логіці сюжету, має виводити на іншу хронологічну лінію.

Опенінг та ендінг гарні. Мабуть, одні з кращих в сезоні.

Окремо, зверніть увагу на ендінг восьмої серії. Бажано знайдіть саби з перекладом тексту ендінга, бо воно того вартує.

Якщо що, так, я свідомо ухиляюсь від розмови про персонажів і хочу почати з чогось більш лайтового, наочного та менш спойлерного.

Перші серії доволі цікаві. Аніме не виглядає традиційно красивим, але воно цікаво використовує принади триде - робота камери, ракурси, акценти, компонування кадру, бла-бла-бла...

Восьма серія взагалі невимовно поетична та прекрасна. Мінімалізм у поєднанні з ідеальною добіркою кольорів - просто запаморочливий. Сорян, тут буде трохи спойлерів. Ну як спойлерів, якщо ви не вмієте читати повітря, не знаєте анімешних штампів та японських культурних традицій, то це буде несподівано. Якщо не хочете спойлерити - злистніть до наступного текстового блоку. І не вдивляйтеся в колаж.

Якщо ви спитаєте мене чи подобається мені "Saezuru Tori wa Habatakanai", то відповідь очевидна...

Проблеми починаються в десятій серії, де в авторів буквально закінчуються гроші. І під закінчуються я маю на увазі, що вони саме закінчуються. Стилістична єдність?

Нє. Не чув. Шо то таке ваша стилістична єдність?

А ось це, буквально відео з 8.37 до 9.03. Так, це тупо розфарбовані кей-кадри без хоч якихось поєднань, зв'язок, ще чогось.

Нє, кадри гарні, жодних сумнівів, але камон?!

І здавалося б, економія в десятій серії штука звична, бо далі нас буде чекати насичений фінальний тупартер... Тупартер ж? А... В аніме тринадцять серій? Гммм... Гмммм....

Тааак. Прийшов час сказати про головну проблему. Остання серія тут зайва. В останніх трьох, а не двох серіях, темп йде коту під хвіст. Ну бо серій три, а не дві.

Історія минулого, замість того, щоб закінчитися гарним символічним кадром, який перекликається з восьмою серією та гарно ілюструє назву серії ("Подорож продовжується та починається").

Так от, замість того, щоб закінчитися цим кадром вам ще впхають ходження туди-сюди, ще один оцетакповорот (для переходу до якого ще й треба викинути шматок манґи і він не вражає після першого виходу), і трохи невтемних жартів.

Історія теперішнього не краща... Ох... Вам навалюють АКМ (аніме крінґе момент) в кращих традиціях трешака типу "Elfen Lied" та "Ninja Scroll". Я нічого не маю проти такого трешу, але, воно, типу, береться з нізвідки. А через низький темп ви, якби так сказати, не те щоб захоплені розповіддю і у вас є час подумати над ідіотизмом того, що вам показують. І виникає багато питань.

А, і та, тут будуть спойлери. Без них ніяк.

Ось давайте власне про ці питання і поговоримо. Не факт що підряд, що в голову прийде - те і буду писати.

• Зайдемо з козирів! Підліткова вагітність! Таймлайн - минуле. Місце - закрита школа дивних дітей.

У шостій серії Кона та Токіо зайнялися сексом.

Наслідки очевидні - Токіо вагітна і пізніше народжує.

І це був не перший ексцес із підлітковою сексуальністю в школі.

Хочте прикол? Управителі цієї школи не розказували дітям взагалі нічого про секс, не давали жодної статевої освіти та взагалі не пояснювали про різницю між жінкою та чоловіком. А, і дрібка післязнання, з манґи, половина дітей там взагалі були гермафродитами.

В мене тільки одне питання. А чого там була тільки одна підліткова вагітність?

• Тіло тілоохоронця/тілоохоронниці. Таймлайн - теперішнє.

Жили були брат із сестрою - Харукі (брат, молодший) та Кіруко (сестра, старша).

У зв'язку з певними обставинами мозок Кіруко помер, тому в її голову пересадили мозок Харукі. Через цю пересадку мозку волосся тіла Кіруко поміняло колір, тож наш головний герой є хлопцем у жіночому тілі.

Знаєте коли ця тема з пересадкою мозку розкривається? Коли підопічний Кіруко - наш другий головний герой Мару - починає проявляти свою закоханість у Кіруко. І Кіруко така - "А я, хлопче, насправді хлопець в жіночому тілі, так що отаке...".

А тепер поговорімо про трансгендерів. Знаєте чому є операції по зміні статі? Бо є така штука, як гендерна дисфорія. Цитуючи Вікі:

Це, спрощуючи, коли ваш мозок вважає, що у вас має бути тіло іншої статі. Отже, як нам розкриють проблему Харукі, хлопця, чий мозок, вже після початку статевого дозрівання, пересадили у жіноче тіло його сестри Кіруко? Еееее.....

Ви не повірите.

Весь сезон Кіруко-Харукі шукає двох людей. Лікаря, який власне й пересадив мозок. Та Робіна - чувака, який опікав групу дітей в якій були і Кіруко, і Харукі. Робіна Кіруко-Харукі знаходить. У дванадцятій серії.

І він виявляється поганою людиною.

І дві серії він ґвалтує Кіруко-Харукі змушуючи останнього/останню дивитися на це у дзеркало, щоб подивитися які будуть наслідки для хлопця в дівочому тілі.

Після двох днів безупинного, наскільки можна зрозуміти по фразах інших персонажів, насилля, стається декілька речей.

• Робін вирішує, що варто замінити наручники на Кіруко-Харукі на погано зав'язану мотузку.

• Мару таки перестає телитися та йде з'ясовувати якого біса Кіруко-Харукі щезла на два дні. Мару знаходить зґвалтовану Кіруко-Харукі. Починає гратися, до чого раніше він був не схильний, а не ефективно вбивати Робіна. Зрештою, прибігає Кіруко-Харукі і просить не вбивати Робіна. Чому? Ну. Видно автору дуже треба відкопати цю стюардесу у майбутньому.

Чи є якісь психологічні наслідки зґвалтування для Кіруко-Харукі? Ні. Вона/він спокійно вислуховує чергове любовне зізнання Мару.

Чи є якісь фізичні наслідки зґвалтування для Кіруко-Харукі? Ні. Бо... Бо... А я не знаю чому. подальший текст видалений, бо в ньому авторка огляду пропонує автору манґи ставити на собі деякі експерименти для того, щоб проаналізувати реалістичність поведінки Кіруко-Харукі

Що ж ми маємо в результаті?

"Tengoku Daimakyou" починається як гарна історія про доволі реалістичний постапок та те, як до нього прийшли. Так, є певні художні перебільшення, але все більш-менш тримається купи. Я готова навіть пробачити Королеву Готелів... Хоча вже її арка була проблемною. Малолітня проститутка у якої ви не показуєте наявність сутенера і яка все ще може обирати собі партнерів по сексу в бандитському районі? До того ж пара героїв дізнається, що людожери-Харуко беруться з людей і вони знають, що в Королеві є зерно людожера, але вони буквально не роблять нічого і, мало того, навіть ніяк це словесно не зауважують. Але ок, ЦЕ ще можна було пережити.

Мабуть, найбільша проблема, особисто для мене, у тому, що після восьмої серії стає тільки гірше. Арка жіночого міста куца й не розкрита до кінця, а режисура там місцями просто жахлива. А далі стається арка Робіна, яка жахлива з багатьох причин. Минуле теж не радує. Недомовленість це чудово, але історія дітей Токіо, бабці-засновниці проєкту, ШІ, взагалі дітей на загал (до чого була та гнітюча атмосфера коли прийшли новенькі?)... Це не таємнича недомовленість - це кинуті в повітрі сюжетні лінії.

Зрештою, я не певна, чи буду пробувати другий сезон. Тицяння в манґу не дуже й то зацікавило. Частина сюжетних поворотів там стали штамповано анімешними - "азаза, я розумний дохтур, піду підірвусь на великому монстрі". Шоб шо? А передати неоціненні знання? Класични ж шьоненівський троп - нам треба побитися, щоб стати друзями... Ееее... Що? Тут же реалізм бігав, а не клішована анімешність...

Ай... Одним словом, я розчарована. Рекомендую глянути до восьмої серії включно, насолодитися чудовим однооким ікеменом і піти придумувати закінчення історії самостійно.

Шановні, якщо вам сподобався цей текстик та хочеться більше чогось на кшталт нього, то запрошую вас сюди, в ТҐ, де все написане мною з'являється раніше. А іноді й взагалі з'являється тільки там.