тільки ніч має достатньо сили вслухатись в те, про що мовчиш

квітень 2023; 3:33

тільки ніч має достатньо сили вслухатись в те, про що мовчиш:

слово застрягло у горлі і стало плодом

я– дерево

на мені ростуть ґрони любові і в'януть соромом на язиці

відчувати тепло турботи

коли втома так вперто тисне на вилиці

і не дає змоги підзарядитись квітневим сонцем

це бачити вроду хоч в чомусь попри чорне скло травми що загородило весь вид

вчитись стояти стійко на власних двох

під час найсильнішого вітру

якщо все ще ходиш на милицях

це здавати екзамен життя екстерном

перехід з першого класу у третій

моя вітання

ти майже впоралась

як же батьки зрадіють

втрата– наслідок здобуття

хоч якогось знання про себе

це занадто висока ціна для студентки другого курсу філологічного

особливо, якщо це втрата дому

от би робили табличку з тарифами і попередженнями

щось типу:

"складна карма може містити в собі переживання війни, смертей і щоденного стресу від понаднормової дози кортизолу

спричиненої ще одним вибухом

навіть якщо він за 1200 кілометрів"

я чую крик свого дому

як мама чує плач дитини на шаленій відстані

і тривожиться, бо не знає, що з нею

віднині в'яжу посмішкою маскувальну сітку

знаходжу єдину силу у відсутності слів

бо більше не хочеться говорити

мовчання– моя ціна за шанс бути живим

:

плоди перетворились на сталактити

дерево стало печерою

.

кінець останньої сторінки

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
естер невінчаний
естер невінчаний@ester

strange (w/b)itch

202Прочитань
4Автори
3Читачі
На Друкарні з 24 липня

Більше від автора

  • 44° цельсія

    не зав’язуй зі мною вузлів

    Теми цього довгочиту:

    Розставання
  • землі

    з присвятою великому вибуху

    Теми цього довгочиту:

    Земля
  • червневі сльози

    з присвятою місту і болю зруйнування

    Теми цього довгочиту:

    Бахмут

Вам також сподобається

  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Хочу

    Що треба для щастя?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • v.b | Грандбатько | цикл “абразія“

    Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Хочу

    Що треба для щастя?

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • v.b. | Послання до V.K | цикл “ретроград”

    Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія