Чаруюча темінь цілує у скроні,
стихає вітер, замовкають слова.
Колихається зорі в чутливих долонях,
колиса тихі ночі висока трава.
Замовкають думки на вигинах тіла,
і німіє контроль на тремтячих вустах.
Десь розжевріє голос мій і зімліє
в мовчазних і палких паперових листах.
Затамується подих в мереживнім цвіті
і дотичних до серця обрисів мрій.
Та розтопиться крига, і буде горіти
у коханій тамуючій тиші нічній.
Я хотів би знеструмити нерви спокуси
і артерії щастя розрізати вщент —
і залишитись в цій необласканій пустці,
та не знайду коханню еквівалент.
Я хотів би забути суміжні дороги
і розкреслені Богом обриси снів,
де у шторм на твої спокійні пороги
я причалив човен своїх почуттів.
Розпалилися грози, труситься грім,
не стихають дощі у самотнім саду.
В роздоріжжі думок і у серці моїм
я був щирий з тобою — й на тебе накликав біду.
♫ This Will Destroy You – They Move on Tracks of Never-Ending Light
