Мене пробирає гнітючий біль,
Я про нього забув був на десять хвилин,
Він кружляє довкола суворих днів,
Жалючий й терпкий розгорається гніт,
Як отрута повільна він огорта,
Душу і тіло моє він зжима,
Я ціпінію від нього як немовля,
Первозданного страху це почуття.
Моменти між тортурами життя - найважчі,
Бо залишають тебе наодинці з думками,
Коли воно вивертає твої внутрощі - ти відчуваєш вагомість буття, а без цього як шмат від куска.
