Якщо ви заб’єте в пошуку “тонування книги”, то вам видасть щось на зразок кольорового оформлення палітурки чи зрізу книги. Я ж хочу поговорити про дещо інше. А саме про тонування книги - як історії, коли в самому сюжеті роблять акцент на певні кольоровій гамі і таким чином створюють асоціацію “колір - книга”.
Нащо це робити?
Частина авторів робить тонування неусвідомлено, тобто вони використовують певні кольори крізь опис чи характеристики зовнішності героїв, не маючи намір зачепити читача, інші ж - роблять це усвідомлено. Часто для них колір - це інструмент впливу, створення враження. Вони наче художники, тільки в літературі. Буває, навіть, що кольори стають таким самим суб’єктом історії, як герої, сили чи міста. Сьогодні згадаємо різні приклади книг та “кольорові” техніки, які використовували автори.
Опис середовища/зовнішності
Це стандарт. Автори задають кольори через описи, аби скерувати нашу уяву в одне русло, або ж зосередити увагу на якісь прикметній особливості, наприклад на кольорі очей (у “Безсилій” письменниця вустами свого головного чоловічого героя повторює, що Пейден має очі кольору “океану”).
Проте, не завжди все спиняється на окремих кольорових деталях.
Загальна палітра книги
Іноді можна спостерігати, що сюжет наче увібрав кілька конкретних кольорів, що зустрічаються протягом всього сюжету. Наприклад, ніжнопастельні кольори в Тримай мене чи темні осінні кольори Шотландії з переважанням вінтажного синього в Академії Данбридж.
Колір як самостійний суб’єкт
Колір здатен вплинути на сюжет? Стати фірмовою ознакою? Можливо, ви не вірите, але саме такою є Червона королева.
Авторка вдало використовує колір, як інструмент. Люди поділені на червонокровних та срібнокровних, що є основним конфліктом. Крім того, є дрібні акценти: індрустріальне, занедбане місто є Сірим містом, волосся в поневолених людей - має “вигоріле забарвлення”, а в керівної еліти є свої особливі кольори, які несуть свій символізм.
Додавання кольорів може стати вашою письменницькою ознакою, своєрідним підписом, але воно не є обовязковим. “Тонування” увиразнює історію, як я вже зазначала, дає асоціацію для читача, ніби ви знімаєте кіно, де є панівна кольора гама.
Гадаю, “тонування” - це вже поєднання образотворчого мистецтва і літеритури.
І мушу визнати, воно мені подобається.
