Трамп і Ко змінили риторику щодо України. І є перші ознаки зміни політики. Давайте детальніше подивимося на фактори поточних змін і наслідки.
Фактор 1. План “Врятувати друга Владіміра” провалився
Немає нічого неможливого, коли ті стратегічній ідіот, правда, тов. Путін? Це не нівелює колосальних зусиль української та європейської дипломатії, а також прагматизму частини американського істеблішменту. Але саме Путін - поза конкуренцією
Після перемоги на виборах Трамп, у своїй характерній манері, вважав, що йому все підвладне. Він бачив Путіна не просто як партнера, а як рольову модель, відчував до нього очевидну "закоханість". Його план був “простим і геніальним”: простягнути руку допомоги.
Трамп був готовий "пожертвувати" Україною — змусити її до невигідного миру, віддати в російську зону впливу, заблокувати шлях до НАТО. Все це заради вищої мети: гарно вивести Росію з війни, щоб потім разом з нею розпочати "священну війну" проти Китаю.
На думку Трампа, Путін мав би з радістю вхопитися за цю пропозицію. Адже Росія, попри всю свою перевагу, не досягла стратегічних цілей, втратила величезний військовий та людський потенціал і вплив у світі. Але Путін відмовився. Бо поєднується віра “я можу перемогти” і страх, що вихід з війни без очевидної перемоги, навіть на вигідних умовах, буде для нього більш ризикованим, ніж її продовження.
Замість вдячності, Путін вирішив продемонструвати домінування. Він буквально "плював Трампу в обличчя": здійснював масовані обстріли Києва одразу після телефонних розмов, відмовлявся від будь-яких реальних поступок, надсилав на перемовини очевидні шапітно-делегації.
Трамп не може виглядати слабким ані в очах своїх виборців, ані, що важливіше, у власних. Показова зневага від того, кого він вважав "другом", перетворилася на глибоку особисту образу і зраду. Для такої нарцисичної особистості, як Трамп, це недопустимо.
Фактор 2. Внутрішній наратив у США
В оточенні Трампа завжди були люди, які з позицій чистого прагматизму виступали за підтримку України як інструменту для ослаблення Росії. І поки проросійські лобісти втрачали вплив через відсутність швидких перемог, це "яструбине" крило посилило вплив на Трампа.
Крім того, американські консервативні медіа, які є потужним інструментом пропаганди, здійснили дивовижний розворот. Якщо раніше вони критикували Зеленського за "невдячність" Трампу, то тепер вони почали транслювати новий меседж: "Трамп — геніальний і великодушний, а Путін — поганий хлопець, який не цінує його доброти". А постійні кадри звірств росіян проти мирного населення мають потужний емоційний вплив на американську аудиторію. Це дозволяє Трампу змінювати курс, не втративши обличчя перед своїм електоратом.
Фактор 3. Глобальні реалії.
Стало очевидно, що зараз відірвати Росію від Китаю неможливо. Російська економіка, особливо її ресурсна рента, тепер повністю залежить від Азії. Щоб це змінити, потрібна альтернатива у вигляді ринку ЄС, що є нереальним.
Трампу потрібна очевидна велика зовнішньополітична перемога, і тиск на ослаблену Росію, яка сама себе загнала в пастку - ідеальний товар для Дональда прямо зараз.
Нові можливості та загрози для України
Дональд Трамп, через своє его, вперше за довгий час став ближчим до того, щоб допомогти Україні, аніж заважати. Але варто мати ілюзій щодо його мотивів. Думати, що довгострокова передбачуваність Трампа існує - наївно. Тому нам все одно треба багато часу і уваги витрачати на те, щоб тримати Донні у цьому прокрустовому ложі адекватності.
Допомога від США буде, але в "трампівському" стилі. Замість безкоштовної передачі зброї акцент зміститься на продаж озброєнь. Можливе повернення до ідеї ленд-лізу — товарного кредиту. І хоча є перший символічний пакет на 500 млн на 2026 рік — це "пальчик у дверях", який створює прецедент. Але обсягів 2022-2024 років не буде.
Наше головне завдання — продовжувати поточний курс на виснаження РФ. Поки вона не буде готова до миру. Через силу, звісно.
Детальніше - у відео.
