Козацтво - явище в історії України, що виникло на південних прикордонних землях у XV-XVI століттях через поєднання соціальних, економічних і військових факторів. Воно сформувалося у відповідь на потребу захисту від нападів кочівників та бажання частини населення мати особисту свободу,звільнившись від феодального гніту. Козаки об’єднувалися у військово організовані громади зі своєю управлінською структурою та традиціями.
Найвідомішим осередком була Запорозька Січ, яка виконувала роль політичного, адміністративного і військового центру. Там діяла система самоврядування, де вибирали:
1) Гетьмана і старшину;
2) Важливі рішення (що приймались на загальній раді)
Козацтво мало помітний вплив на міжнародні відносини, беручи участь у війнах проти Османської імперії, Кримського ханства та Речі Посполитої. Важливою віхою стала Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, що допомогла створити козацьку державу і посилила її політичну роль. У цей час були закладені основи державного устрою, включно з адміністративним поділом, фінансами і регулярним військом.
Окрім військових функцій, козацтво впливало й на культуру, релігію та суспільне життя. Воно підтримувало православну віру, освіту та збереження національних традицій
