(Вірш)
Вона теж сказати не могла:
Чому любила, чому серце ритм прискорює умить.
Якби сказала,
Все одно б лягла
В його обійми;
Тільки з ним би все прожить
Він не знав як виглядає його доля,
Та й не хотів, розумів, що це — не головне.
Він чекав той вечір біля моря
Коли вирветься з його вуст слово - гарне і наче грім ясне.
Відповісти вона не має змоги,
Серце тільки каже -" закричи "
Вона знала, що дивляться за нею бо́ги
Приклала палець до вуст, мовля -"мовчи"
Вони разом будуть до кінця,
Навіть там, де їх чека могила,
Але спершу підуть до вінця,
Бо німа сліпого полюбила...
