Супровджую зором —
Аж до різі в очах! —
Сонця танення в морі
В золотих кольорах.
В мить вечірню цю саме
Думка вийшла мені
«…Все ж, крокуючи прямо
Шлях на згуб в цьому дні.
Йти уліво, чи вправо —
Теж загинеш на раз…
Впорядкуй свої справи.
Саме зараз той час.
Коли все у руїні,
Все зійшло нанівець…»
…Вісник в обрій пір’їнний,
Скаче ночі гонець —
Його рух швидкоплинний.
В зустріч — куля сліпа!
Де над степом полинним
Зрада, смерть та ганьба.
Мій збентежений видих
Заховають гріва —
Заплетуть краєвиди
Невимовні слова…
В різнобарвноолійних,
У розливах зорі
Розростаються тіні
В тихій мерзлій порі.
В цій осінній годині,
В листопадному сні
Світло вкраде, поглине
Вісник ночі у дні…
В хмарах промінь заграви
В тінях сутінку згас…
…Заврю собі кави.
Саме вже її час.
_______________
******грівА — густа висока трава
