Вражаючі удари Ізраїлю по Ірану — масштабніші, сміливіші та більш стратегічні, ніж попередні — є набагато більшим, ніж військовою відповіддю на потенційну ядерну загрозу. Вони дають можливість перетворити регіон, вразивши найбільшу перешкоду на шляху до сталого миру, безпеки та процвітання на Близькому Сході.
Хоча критикам Ізраїлю буде важко це визнати, але прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху створив для Близького Сходу переломний момент для переформатування регіонального порядку навколо модернізації та інтеграції, заснованих на спільній прихильності до економічної трансформації, політичної поміркованості та релігійної толерантності.
Протягом десятиліть Ісламська Республіка Іран та її теократія кидали руйнівну тінь на Близький Схід. Вони робили це за допомогою ядерної політики на межі війни, ідеологічного екстремізму та поширення революції через мережу іранських проксі: Хезболла в Лівані, Хамас у Газі, хусити в Ємені та шиїтські міліції в Іраку.
Останні удари Ізраїлю спрямовані не тільки на захист своїх кордонів і забезпечення свого існування. Вони також спрямовані на усунення будь-яких залишків здатності Ірану порушувати арабо-ізраїльське примирення.
Занадто довго Тегерану дозволяли підривати будь-який реальний мирний процес — від Кемп-Девідських угод до Авраамських. Не випадково Хамас завдав удару по Ізраїлю 7 жовтня 2023 року, саме тоді, коли переговори про нормалізацію відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем були майже завершені.
Використання можливості
Цього тижня може просунутися угода, яка формується між низкою прогресивних країн регіону, які розуміють величезні переваги регіональної інтеграції та знають, що Ізраїль має бути включений до цієї інтеграції. Ми в Атлантичній раді називаємо цю групу N7 — Ізраїль, Єгипет, Йорданія, Об'єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Марокко та (до громадянської війни) Судан, які є країнами, що підписали Авраамові угоди, та країнами, які раніше нормалізували відносини з Ізраїлем.
Для підтримки цього регіонального об'єднання Атлантична рада у 2021 році запустила ініціативу N7 у партнерстві з Фондом Джеффрі М. Талпінса. Ця ініціатива має на меті розширити та поглибити співпрацю між цими країнами шляхом підтримки ініціатив, що відкривають економічні, політичні та безпекові переваги інтеграції. З моменту свого заснування ініціатива N7 залучила понад двадцять п'ять країн і сотні світових лідерів, просуваючи нові політичні ініціативи та партнерства. Навіть цього тижня ініціатива N7 приймає двопартійну групу представників США на Близькому Сході.
N7 започаткувалася як мрія, сміливе уявлення про інтегрований регіон, який кардинально відрізнявся б від того, що був раніше. Жорстокі провокатори на чолі з Іраном намагалися зруйнувати ці мрії. Але коли Іран двічі безпосередньо атакував Ізраїль минулого року, США спільно з партнерами, зокрема кількома урядами країн N7, працювали над створенням спільної системи протиповітряної оборони. Зрештою, військові дії Ізраїлю можуть прискорити відкритіше економічне та безпекове співробітництво. Згодом це може відкрити шлях до створення регіональних аналогів Європейського Союзу чи навіть НАТО.
Якщо це звучить неправдоподібно, згадайте, як Європа в післявоєнні роки поклала край багатовіковим конфліктам, об'єднавши ворогуючі сторони в інституціях, спочатку в Європейському співтоваристві вугілля і сталі, попереднику Європейського Союзу, а потім в НАТО.
«Я був би одним з перших, хто підтримав би створення Близькосхідного НАТО», — сказав король Йорданії Абдулла II в інтерв'ю CNBC в червні 2022 року.
Таким чином, адміністрація Трампа має історичну можливість, якщо вона буде мислити більше як архітектор, а не як пожежник, і якщо вона буде діяти більше з політичною рішучістю, а не зі стриманістю. Авраамські угоди, укладені під час першого терміну адміністрації Трампа, показали, що може статися, якщо Іран і його союзники будуть ослаблені. Уявіть, чого могла б досягти друга адміністрація Трампа, якщо революційний режим Ірану опиниться в небезпеці.
Декілька днів тому я розмовляв з людиною, яка близька до адміністрації Трампа і нещодавно відвідала Іран. Він порівняв атмосферу на вулицях і настрій серед тих, кого він зустрів, з атмосферою і настроєм часів перебудови в останні дні Радянського Союзу. Це був період, коли всі радянські репресивні інститути залишалися на своїх місцях, і ніхто не передбачав розпаду Радянського Союзу, але радянська громадськість приділяла менше уваги своїм репресорам, які, в свою чергу, діяли з меншою впевненістю.
Ця людина дійшла висновку, що за певних обставин режим може бути дестабілізований. Іранці, з якими він розмовляв, говорили про все: від демократичних змін до повернення монархічного правління.
Розставимо всі крапки над «i»
18 грудня минулого року під заголовком “Сцена підготовлена для глобального лідерства Трампа” я написав:
«Розставте всі крапки над факторами, які призвели до краху сирійського диктатора Башара Асада минулого тижня, і ви побачите нові кричущі докази слабкості Росії та Ірану. Ці драматичні вразливості надають обраному президенту Дональду Трампу історичну можливість глобального значення на початку його другого терміну».
Атаки іранського маріонеткового угруповання ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, здавалося, підкреслили глибоку вразливість ізраїльської безпеки, військової та розвідувальної систем. Низка подій, що послідувала за цим, найдраматичніша з яких - ізраїльський удар, в результаті якого 27 вересня 2024 року було вбито лідера «Хезболли» Хасана Насраллу, - кардинально змінила ситуацію, створивши підґрунтя для останніх ізраїльських ударів.
Історія запам'ятає цей момент не стільки через самі ізраїльські удари, скільки через те, що сталося потім. Насильство може тривати ще деякий час, і неясно, який вплив події цього тижня матимуть на Газу. Однак, коли пил вляжеться, найважливішим питанням буде те, чи став Ізраїль каталізатором нового порядку на Близькому Сході.
Це буде переломним моментом на довгі роки.
Джерело — Аtlantic Сouncil
