У Середзем’ї повно цікавих артефактів і таємничих персонажів — можна витратити не один рік на вивчення, а воно все одно знайде, чим здивувати тебе. Коли ми говоримо про незвичне, зазвичай перед нами одразу постає Том Бомбадил. Однак є в творінні Толкіна персонаж менш популярний, проте не менш цікавий: Унґоліанта. Створіння, що в свою пору нагнало жаху на усю Арду. Готуйте Жало, і не лякайтесь — сьогодні вас охопить темрява…
Унґоліанта в Сильмариліоні
У темній окрузі Аватар, що на півдні Аману, мешкала собі могутня павучиха — Унґоліанта. Вірніше, це була не проста істота, а дух, прибравший її подоби. Як кажуть легенди, колись Унґоліанта служила Мелькору, у часи його сходження, однак доволі скоро покинула свого сюзерена та стала мешкати усамітнено, не бажаючи нікому коритись. Вона пожирала усе, щоб наповнити внутрішню порожнечу, а світло водночас жадала й ненавиділа.
Такою її зустрів Темний Володар і забажав використати у своєму лихому задумі. У свої могутній подобі він прийшов до неї, та уклав мстиву угоду, заохотивши обіцянкою віддати їй все, що забажає її хіть.
Дочекавшись, поки усі будуть захоплені святом, ці двоє, укриті Несвітом, промчали аж до кургану Езеллогар. Мелькор поранив кожне із Древ своїм списом до самої серцевини, Унґоліанта ж випила їхній сік і ввела їм свій трунок. Не вдовольнивши свою спрагу і цим, вона пішла до Криниць Варди, та осушила і їх, ставши такою великою, що навіть Мелькора пройняв страх…
Під час втечі від гніву Валар, вже досить близько до руїн Анґбанда, Унґоліанта збагнула, що її зараз підло обдурять та не виконають обіцянку, тож вона почала вимагати віддати їй те, що Мелькор знайшов у Форменосі. Самоцвіти він, з великим небажанням, віддав, а от Сильмарили забажав лишити собі. Розгнівалась Унґоліанта, а так як слабким був Мелько, а вона лиш розжиріла, то накинулась вона на нього та почала його долати, і відчув Мелькор, що гине.
…Тоді з уст Морґота вирвався страхітливий крик, який луною відбився від гір. І край той отримав назву Ламмот: бо відлуння Морґотового голосу навічно оселилися там, тож будь-чий покрик у тій землі будив їх, і пустище між узгір'ям і морем сповнювалося гомоном, схожим на голоси мучеників. Крик Морґота в ту годину був найгучнішим і найжахливішим із тих, які лунали в північному світі: від нього здригну лися гори, і задвигтіла земля, і розкололися навпіл скелі…
«Сильмариліон», ст.132, пер. К.Оніщук, вид. «Астролябія»
До речі, ви також можете його почути завдяки гурту «Blind Guardian», що записав своє бачення Морґотового крику. Трек(буде гучно)
І навіть бальроґи, що ховались у глибоченних підвалинах Анґбанда, почули його. Бальроґи, примчавши на допомогу, порятували свого Господаря, а павучиха утекла до Нан-Дунґортебу, Видолинку Жахливої Смерті.
Там, у цьому видолинку, здавна мешкали ще й інші павукоподібні створіння, з якими вона спершу парувалась, наплоджуюючи усе нових монстрів(на кшталт павуків Морок-Лісу та Шелоб), а потім пожирала їх.
Доля цієї павучихи не відома. Ніхто не знає, що з нею трапилось після втечі до Нан-Дунґортебу. Певно, вона давно вмерла, зжерши себе у нападі несусвітнього голоду.
Інші версії Легендаріуму
У «Історії Середзем’я» , а саме в «Книзі втрачених сказань», історія Унґоліанти дещо більш загадкова, ніж та, що міститься в «Сильмаріліоні». У «Втрачених сказанннях», ранньому Сильмі, навіть Валари не відали про її походження, вона зображена як первісний дух, породжений темрявою Порожнечі. Тут їй взагалі надано набагато більше містичності (ймовірно, як спеціально, так і ненавмисне, через певну сирість твору).
Крім того, Мелькор і його супутники(які також відсутні в звичній нам версії, і хто вони - суцільна загадка) випадково зустрічають Унґоліант у її лігві.
Мелькор і Унґоліант показані в набагато дружніших стосунках, ніж у пізніших версіях «Сильмаріліону», буквально:
…Now between Melko and Ungwe Lianti there was a friendship from the first…
певно, і через те, що Мелькор охоче пропонує коштовності, вкрадені у ельфів, щоправда, крім Сильмарилів (у цій версії Мелькор вкрав їх ще до Затьмарення Валінору).
Також дуже цікавим є те, що під час самого Затьмарення, а саме після отруєння Лауреліна, вона зазнає поранень від ельфа на ім’я Даурін(у дужках - Tórin), який блукав в околицях та мав меча, просякнутого мірувором, — їй відрубали ногу. Поки Унголіанта одужує від поранення, Мелькор вбиває ельфа, бере його клинок, просякнутий тепер ще й отрутою Унґоліанти(в цьому уривку «Утрачених сказаннях» її звуть Mori, Wirilómë чи Ungwe Lianti) та завдає смертельних ран Срібному Древу — Сильпіону(так-так, тут і назва Древа не Тельперіон). Після смерті двох Древ, замість того, щоб утікати з Мелькором, Унґоліант негайно тікає на південь до свого лігва і успішно уникає переслідування.
Виживання Морі у цій версії дозволило Професорові додати її у ранній нарис подорожі Еаренділа. Толкін навіть розглядав можливість зустрічі героя з нею під час його поневірянь!
Природа Унґоліанти
Особливо чіткої інформації про неї у творах Дж.Толкіна немає. Професор цей аспект також залишив невизначеним, однак з тих підказок, що ми маємо, найбільш правильним буде зачислити її до айнур. Унґоліанта існувала від зародження світу та деколи слугувала Мелькору(принаймні, так нам натякають ельдари, тож довірмося їм), а також у Сильмариліоні зазначається, що вона саме набула подоби павучихи, отже вона — дух, здатний до трансформації, як-от бальроґи, просто обрала іншу формацію для свого лику.
Етимологія
Це доволі просте на звучання ім'я (Унґоліанта) досить чітко вказує нам на його синдарську природу. Однак, як і багато іншого, воно прийшло у нього (синдарин) з квеньї, від «Ungweliante» (Ungwë + liante), Чорний павук
Розвиваючи свого персонажа, Професор звісно ж не забув додати його назвам деяку історію. Спершу він іменував його Gungliont (згодом витіснене Ungolia(o)nt), Gwerlum (темношатна, гномське ім'я), Mo/-uru (Первісна Ніч), Wirilómë(те ж, що і Gwerlum)
Keep away Ungolianth...
Тепер ви знаєте усе про павуків Арди. Можливо, хтось з вас навіть захотів завести одного. А наостанок рекомендую пісню «Ungolianth» від гурту «Summoning», з альбому Minas Morgul(та і весь альбом, що там вже, він шикарний)
Youtube Music
Spotify
