Уряд Реформ: Технократія

Сьогодні поговоримо про необхідність формування нового українського уряду, який не буде залежати від політичних ігор і маніпуляцій, та буде займатись розвитком України і проведенням необхідних для її розвитку реформ.

У світовій практиці таких зазвичай називають технократами. Хоч у оригінальному значенні Технократія це наукова влада, тобто влада вчених, зараз цим словом позначають уряд спеціалістів, освічених, професіоналів тощо, можна сказати меритократія. Сьогоднішня технократія далека від її історичного, оригінального значення. Вона може як зберегти демократичний устрій, так і обмежити його.

Спочатку звернемося до історії, а саме до трьох історичних періодів: Президентство Ющенка; Порошенка та Зеленського.

В 2005 році після перемоги Помаранчевої Революції всі сподівались на швидкі зміни і розвиток держави. Однак реальність виявилася жахливою: зменшення повноважень президента внаслідок революції та швидкий розпад владної коаліції. Це привело до постійних конфліктів у парламенті, а президентська партія не мала достатньо місць для ухвалення потрібних рішень. Наслідком цього стало навіть прем'єрство Януковича. Політичні чвари і ігри призвели до мінімальних результатів у реформах і розвитку держави, і вже за 5 років народ на чергових виборах обрав проросійського зека-корупціонера Януковича, що привело до руйнування країни.

В 2014 після революції гідності і виборів, в період 2014-2015 Україна нарешті почала шлях реформ. За уряду Яценюка було проведено декілька вкрай необхідних реформ: Децентралізація, Лібералізація ринків; серія економічних реформ, що дозволило Україні триматися на плаву після окупації Донбасу і Криму; а також поступово зменшувати корупцію та відновлювати можливості для бізнесу; зміни в податковій сфері; економія коштів; диверсифікація енергетики; військова реформа; реформи в правоохоронній і судовій системі (хоч вони були недостатніми і недовгими за результатом) та деякі інші. Україна ані до, ані після не бачила такого масштабу реформ. Однак цей уряд також звинувачували у лобіюванні власних інтересів, корупції тощо, і він також не був звільнений від політичних махінацій, що зрештою і привело наступного прем'єр-міністра Гройсмана, за якого відбувався "стабільний розвиток", за час уряду якого в основному були завершені попередні реформи та проведені зміни у медицині та освіті, однак багато важливих питань не було вирішено ані при Яценюку, ані при Гройсману. І при наступних прем'єр міністрах теж.

Після перемоги Зеленського на виборах був сформований уряд Гончарука, гучно названий "технократичним". Однак насправді цей шестимісячний уряд визначився лише приватизацією та малими економічними змінами, тому ані про які масштабні зміни мови не йде, як і про професійні реформи. Тому тодішня "технократія", набрана з молодих некваліфікованих "спеціалістів" — лише гучний вислів без справжніх результатів.

Загалом за Зеленського була повністю провалена кадрова політика майже у всіх сферах, що також відзначилось у розвитку держави. З успішніх реформ, що були проведені до війни, можна назвати цифровізацію, яка стала найпрогресивнішою у світі, "велике будівництво" (сперечатися можна довго, особливо про корупційні складові, але результат все ж був гарним) та деякі зміни у медичній системі (після колапсу під час коронавірусу). Про час війни варто писати окрему статтю, однак зараз вона не буде повною і оптимальною. Але вже можна з впевненістю сказати, що не було проведено багато необхідних реформ, прийшов новий розквіт популізму і простих поганих рішень, а більшість державних посад зайняли непрофесійні молодики, що не відзначились якимись реальними змінами.

Що ж нам дає ця історична справка?

Те, що в Україні завжди бракувало людей, які не будуть заплямовані корупцією і політичними маніпуляціями, а будуть працювати задля розвитку України. Причому не декількох окремих людей, а цілого уряду, що зможе злагоджено працювати на поставлену мету і не сперечатись (що призведе до довгих затримок необхідних законопроектів, а може й до повної зупинки, як вже неодноразово було) у парламенті з проросійськими популістами колишніх ОПЗЖ і Батьківщини, чому всю нашу землю не скуплять після відкриття ринку землі.

В Україні наразі достатньо спеціалістів, які розуміють проблеми і як їх вирішити, однак не мають якоїсь влади чи можливості діяти. Також можна було б залучити іноземних спеціалістів, що колись робили "економічні дива" східноєвропейських країн.

Жоден звичайний уряд наврядчи зможе зробити все необхідне, що далі буде описано у цій статті, тому що завжди все обривається політичними сварками, відставками чи повними розпусками уряду, або ж навпаки, довгий уряд, без якихось великих змін. Це ми бачимо як і у історії, так і концептуально проаналізувавши нинішню систему України.

Все ж, а що потрібно для уряду спеціалістів?

По перше відкинемо всі соціалістичні ідеї, що пропонуються деякими історичними теоретиками технократами-соціалістами і сконцентруємось на побудові економічно-ринкової та національної держави.

По друге цей уряд має бути легітимний. Тобто створений демократично, не авторитарним шляхом. Тобто він має бути затверджений усіма офіційними органами влади, включно з верховною радою. А для цього треба вкрай міцна владна коаліція або монобільшість. Друге може або допомогти затвердити і утримувати цей уряд, або, швидше за все, рано чи пізно стати причиною його розпуску через якісь політичні невдоволення. Звичайно, можна сподіватись на таких же парламентарів-технократів із монобільшості, але шанс того, що вони будуть вставляти палки в колеса технократичному уряду через якісь свої невдоволення - набагато більший.

Продовжимо про ідею владної коаліції, і хоч у нас це в Україні рідкість, однак в Європейських країнах це трапляється майже завжди. Зазвичай після цього учасники коаліції ділять між собою державні посади. В нашому випадку така практика має бути скасована, і владна коаліція має об'єднатися для затвердження нового професійного уряду. Краще, щоб всі нові члени технократичного уряду не перебували в якійсь партії, але головна не формальна участь, а реальне відсторонення від політичних махінацій і парламентської боротьби. Члени нового уряду мають бути не тільки професіоналами у своїй сфері, а й мати точний план дій та вміння його реалізувати. Тобто не набрати тільки-но вишедших з університету молодиків, а справжніх спеціалістів, які знаються на своїй справі. Також відзначимо, що новому уряду має бути надані широкі можливості для виконання своїх планів. Звичайно, не повна незалежність, бо це наврядчи приведе до чогось гарного.

І тут також треба відзначити роль суспільства. Суспільство має консолідуватися, як на початку війни. Бо найскладніша задача навіть не затвердити цей уряд, а протримати його якомога довше. І тут виникає інша проблема — необхідні реформи для України потребують також ліквідації популізму та як мінімум невеликої шокової терапії. І це може призвести до обурення в суспільстві, однак це єдиний вихід як зробити країну процвітаючою. Через це пройшли багато постсоціалістичних країн, однак ми на початку не зробили рішучих заходів, через що повільно страждаємо досі. Треба завжди пам'ятати, що правильні та необхідні кроки іноді потребують жертв. Це не кожен хоче визнати, і це цілком нормально, однак це істина. Країни, що її прийняли, зараз досягають великого успіху. Польща, країни Балтії, Сингапур, Аргентина (за чинного президента) та багато інших сучасних чи історичних прикладів.

Тепер повернемося до формування уряду. Щоб сформувати максимально ефективну систему, треба щоб спеціалісти були у кожній сфері. Економісти в економіці, військові у військовій, свої спеціалісти у інфраструктурі, медицині, освіті тощо. Кожна сфера в Україні так чи інакше потребує реформування чи необхідного покращення. Цей уряд також, беззаперечно, має співпрацювати між собою, розуміти необхідність деяких рішень та об'єднатися для їх виконання. Між ними мають бути тісні, довірливі зв'язки і комунікація. В цей уряд також мають бути залучені іноземні професіонали для консультування, а цей уряд мають ретельно перевіряти для боротьби з корупцією чи іншими шкідливими діями. Перевіряти як і відповідні органи, так і звичайний народ, щоб до нового уряду була стабільна і висока довіра.

Парламентарі і президент, у свою чергу, звичайно ж не мають повністю відсторонюватися від державних справ. Вони мають політично-легітимізувати рішення, тобто приймати законопроекти, сприяти реформуванню державних органів тощо. Окремо варто зазначити комунікацію з суспільством, вона має бути постійною і професійною, як зі сторони технократичного уряду, так і зі сторони найвищих гілок влади. Але всі ми розуміємо, що парламент, як мінімум у нинішньому становищі — напівмертва система для піару і політичних ігор, де половина депутатів навіть не приходить на засідання. Навіть якщо нам вдасться сформувати новий парламент, він не буде позбавлений внутрішньої міжпартійної боротьби, через що і була створена ця стаття — необхідність зробити уряд, що перш за все буде пілкуватися про необхідні для України рішення, а не вести парламентську боротьбу. Нажаль чи нащастя без верховної ради не пройдуть основні рішення, тому ще раз наголошуємо про необхідність міцної владної коаліції, що буде все своє скликання об'єднано працювати на благо України.

Якщо все пройде гарно, то цей уряд має пропрацювати якомога довше і ефективніше, завдяки чому Україна зможе вийти на рівень, як мінімум, Східної частини ЄС.

Про самі реформи треба писати окрему велику статтю, тут лише зазначимо деякі основні без деталізації, щоб не вплутувати сюди складні терміни і формулювання.

Отож: Реформа антикорупційних органів; Судова реформа (наразі українські суди абсолютно недієздатні), реформи правоохоронних органів (поліція, СБУ тощо), реформи в освіті (особливо сільській), масштабна приватизація і залучення іноземних інвестицій, лібералізація ринків, реформи в енергетиці (краще по схемі АЕС+екологічні, але то варто окремої статті), впровадження ефективної антимонопольної системи, накопичувальна пенсійна система (що, скоріш за все, стане основною причиною невдоволення), багато інфраструктурних проектів, виплата боргів, остаточна дерегуляція, дебюрократизація, децентралізація; адресація соціальної допомоги, загальне урізання витрат, реформа митниці і детінізація (про що багато говорять останнім часом). Цей список можна ще довго продовжувати.

Звичайно, весь уряд не може мати однакових політичних вподобань, які окрім цього такі ж, як і у суспільства. Тому деякі "менші" (по значенню і необхідностю, якщо можна так говорити) рішення треба опустити, особливо в суперечливій "прогресивній" сфері. Наприклад тема абортів, ЛГБТ та деякі інші. Уряд перш за все має зосередитись на економічно-управлінській сфері. Також не варто забувати, що новий уряд має бути незалежним не тільки від партійних установ, а й від інших сфер впливу, наприклад олігархів, що зараз звуться поважними бізнесменами і меценатами. Вони не мають впливати на рішення уряду, бо також їх інтереси зазвичай несумісні з процвітанням України.

І тут говоримо про ще більш важливу тему: загроза зі сходу. Але зробимо маленький відступ про сучасність і майбутнє.

Коли ж цей уряд маємо сформувати? Наразі, швидше за все цей уряд створити неможливо. Тут роль грає не так війна, як напівмертва Верховна Рада, яка у кроці від повної недієздатності, а через те що вибори можуть бути проведені лише після війни (про це сперечатимось зараз не будемо), то такий уряд можливості створити наразі немає, бо без функціонуючого парламенту створити ефективний та, головне, легітимний професійний уряд неможливо.

Після війни, незалежно від того, закінчиться вона повною перемогою чи перемир'ям, у країні почнеться політична криза. Будуть шукати винних у провалах, невдачах тощо, а до того ж перші післявоєнні вибори, швидше за все принесуть великі зміни у склад Верховної Ради. Тому необхідність уряду спеціалістів в той час буде максимальною — щоб уберегти Україну від політичного свавілля і внутрішньопарламентської "війни", за якої країна поглине у ще 5 (чи більше) років застою без реформ, або мінімальними змінами. Такий розклад є найвірогіднішим, хоч і всім серцем сподіваємось, що це буде не так, як зараз описали.

Повертаючись до початкової теми загрози зі сходу, що під час війни, що після війни, неважливо, перемога чи перемир'я, нашим головним захистом буде лише ЗСУ. Нам можуть надати сотні гарантій, але головна наша гарантія — збройні сили. І їх розвиток — ключова ціль України для збереження нашої незалежності і суверенітету. Багато хто не без підстав вважає, що такий уряд може зменшити фінансування збройних сил, бо вони небезпідставно поглинають багато коштів з бюджету. Тому в новому уряді важливо зберегти баланс між економічно-управлінськими реформами та фінансуванням збройних сил. Тут ще більше необхідна консолідація уряду і суспільства, та органи, що будуть взаємодіяти між владою та армією.

Не треба забувати і про національну складову: завершення дерусифікації та розвиток українського національного духу, культури і національних ідей, паралельно розвитку в соціально-економічній сфері, бо без єдиної української нації не буде процвітаючої держави.

Що ж треба від звичайних людей? Якщо коротко: бути політично-активними, об'єднуватись у спілки, голосувати, тиснути на владу і відстоювати, поширювати необхідні для розвитку України ідеї; розвиватись самостійно та підтримувати просвітницькі та політичні ініціативи. Лише разом українці зможуть відстояти своє право на краще життя.

Справді, це не так легко реалізувати, але результат такого уряду технократів має принести України процвітання та розвиток, про що ми так мріємо всю нашу незалежність.